Справа № 1-12/11

Провадження №11/0290/466/2012 Категорія: 2

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мотрук М.І.

Доповідач : Дедик

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого-судді: Дедик В.П.

суддів: Аліфанова Ю.Б., Нешик Р.І.

прокурора: Кузьміна С.В.

потерпілої: ОСОБА_2

розглянула 25 квітня 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 з доповненнями до апеляції та апеляцією зі змінами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Іллінецького райсуду Вінницької області від 26 січня 2012 року, яким засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму;

- за ст. 125 ч. 1 КК України до 100 годин громадських робіт;

- за ст. 129 ч. 1 КК України до 1 року і 6 місяців обмеження волі.

Відповідно до ст.ст. 70, 72 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді одного року і шести місяців обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю на два роки.

Цивільний позов задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 2000 гривень моральної шкоди.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 28.08.2009р., близько 12:00 год., знаходячись на території «Малого ринку» розташованому по вул. К.Маркса в м. Іллінці, Вінницької області зустріла ОСОБА_2, з якою вона на протязі тривалого часу знаходилась в неприязних стосунках, після чого почала в адресу останньої висловлюватись словами брутальної лайки та намагалась вчинити бійку, на що ОСОБА_2 уникаючи сварки попрямувала в сторону будинку № 17, що по вул. К.Маркса в м. Іллінці, але ОСОБА_3, продовжуючи свої протиправні дії наздогнала ОСОБА_2 та почала висловлюватись в адресу останньої словами брутальної лайки, і наносити удари руками по різним частинам тіла, спричинивши тілесні ушкодження, у вигляді синців на лівому плечі по переднє-внутрішній поверхні в середній третині, синців на правому плечі по внутрішнє-задній поверхні в середній та нижній третинах, які згідно висновку експерта № 2639 від 28.09.2009 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, при цьому ОСОБА_3 висловлювала погрози вбивством в адресу ОСОБА_2, які остання сприйняла, як реальну оскільки були підстави побоюватись здійснення цієї погрози.

Крім цього, ОСОБА_3 28.08.2009 року, близько 12:00 години, знаходячись на території «Малого ринку» розташованому по вул. К.Маркса в м. Іллінці, Вінницької області зустріла ОСОБА_2, з якою вона на протязі тривалого часу знаходилась в неприязних стосунках, після чого почала в адресу останньої висловлюватись словами брутальної лайки та намагалась вчинити бійку, на що ОСОБА_2 уникаючи сварки попрямувала в сторону будинку № 17, що по вул. К.Маркса в м. Іллінці, але ОСОБА_3 продовжуючи свої протиправні дії наздогнала ОСОБА_2 та почала висловлюватись в адресу останньої словами брутальної лайки, висловлювала погрози вбивством в адресу ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_3 нанесла останній удари руками по голові, по плечах та грудній клітині, спричинивши їй тілесні ушкодження, у вигляді синців на лівому плечі по переднє-внутрішній поверхні в середній третині, синців на правому плечі по внутрішнє-задній поверхні в середній та нижній третинах, які згідно висновку експерта № 2639 від 28.09.2009 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Засуджена ОСОБА_3 в своїй апеляції з доповненнями просить вирок скасувати, через порушення вимог ст. 22, ст. 64 КПК України та повернути кримінальну справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі, оскільки обставини встановлені досудовим та судовим слідством не відповідають дійсності і не підтверджуються доказами по справі, вона не причиняла тілесні ушкодження потерпілій і не було реально підстав побоюватись здійснення її погроз.

Також зазначає про порушення її права на захист та не вірне стягнення судом матеріальної шкоди.

Крім того, суд призначив їй покарання за ст. 129 ч. 1 КК України у виді обмеження волі, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 61 КК України, оскільки на її утриманні та вихованні є малолітня дочка.

В апеляції зі змінами прокурор просить вирок змінити у зв'язку з не правильним застосуванням кримінально-процесуального законодавства, а саме, виключити з резолютивної частини вироку вказівку про призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 129 КК України, звільнивши її від призначеного покарання.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді 100 год. громадських робіт, у зв'язку із закінченням строків давності.

В решті вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав зміни до апеляції з мотивів, наведених в ній, потерпілу, яка погоджується зі змінами до апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, судова колегія вважає, що апеляція прокурора зі змінами підлягає задоволенню, а підстав для задоволення апеляції засудженої ОСОБА_3 не вбачає.

В апеляції засудженої ОСОБА_3 зазначено, що вона не висловлювалась брутальними словами та не намагалась вчинити бійку, хоча сама не заперечує, що брала ОСОБА_2 за руки, а остання вирвалась.

Нанесення тілесних ушкоджень підтверджуються не тільки показами потерпілої ОСОБА_2, а й показами свідків ОСОБА_4, яка пояснювала, що засуджена ОСОБА_3 кричала слова брутальної лайки на адресу ОСОБА_2, а пізніше погрожувала вбивством потерпілій та її дочці, після чого почала наносити удари потерпілій.

Такі ж свідчення дали свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким суд дав належну оцінку у вироку. Також дані свідки зазначили, що якщо б вони не втрутились то засуджена могла здійснити погрозу вбивством, так як ОСОБА_3 вела себе агресивно і неадекватно.

Крім того потерпіла ОСОБА_2 пояснювала, що ОСОБА_3 неодноразово вчиняла злочини відносно неї, а тому у неї було достатньо підстав вважати її погрози вбивством реальними.

Щодо відсутності тілесних ушкоджень на всіх частинах тіла по яким засуджена наносила удари, то це не є свідченням того, що засуджена не наносила удари потерпілій, як вона про це стверджує, а виявлені тілесні ушкодження є легкими, що підтверджується медичними висновками.

Тому суд на законних підставах відмовив у призначенні додаткової судово-медичної експертизи.

В доповненнях до апеляції ОСОБА_3 зазначила, що була позбавлена можливості отримати копію носія інформації перебігу судового процесу, чим порушено її право. Проте на день розгляду апеляції по суті засуджена отримала копію компакт-диску.

Засуджену ОСОБА_3 ні досудове слідство, ні суд не позбавив можливості дати пояснення по суті, не поступило зауважень на протокол судового засідання, а тому не має порушень права на захист.

Суд на підставі норм КПК дослідив докази, та у відповідності з вимогами Закону оголосив письмові докази, із зазначенням мотивів відхилив заявлені клопотання засудженої.

Судом оголошувався розшук ОСОБА_3 після невиконання приводу, через неявки до суду останньої, а тому судом не допущено порушень норм КПК.

Також задоволений частково позов про відшкодування моральної шкоди, ґрунтується на показах потерпілої та матеріалах справи, сума відшкодування визначена з врахуванням тяжкості злочину та матеріального стану засудженої.

Разом з тим при призначенні покарання судом допущені порушення.

Відповідно до вимог ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей віком до 14 років.

При цьому, судом не враховано, що згідно матеріалів справи ОСОБА_3 має на утриманні доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, якій на час постановлення вироку виповнилось 4 роки.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 23.10.03р. «Про практику призначення покарання судами кримінального покарання» передбачено, що суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Таким чином, до ОСОБА_3 не може бути застосовано будь-яке покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 129 КК України.

Крім того, відповідно до ст. 12 КК України, скоєний ОСОБА_3 злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе ніж обмеження волі.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_3 скоєно 28.08.09р., тобто на час розгляду справи судом апеляційної інстанції минуло 2 роки, а тому особа підлягає звільненню від кримінального покарання.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 365, 366 КПК України

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію з доповненням засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення, апеляцію зі змінами прокурора, який брав участь в розгляді справи - задовольнити.

Вирок Іллінецького райсуду від 26.01.2012р. відносно ОСОБА_3 змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку про призначення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 129 КК України покарання у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі та зазначити про звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі ст. 7 КПК України.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді 100 годин громадських робіт, у зв'язку із закінченням строків давності.

В решті вирок залишити без змін.

Судді: