У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Шишка А.І.,

суддів: Пнівчук О.В., Стефанів Н.С.,

секретаря : Гринчак В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Управління Держкомзему України про визнання недійсним Державного акту про право власності на землю, визнання права користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Апелянт зазначає, що в розпорядженні суду було достатньо доказів того, що відповідач приватизував спільну земельну ділянку незаконно. Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що рішення про передачу спірної земельної ділянки міська рада прийняла на підставі фіктивної довідки територіальної громади с. Опришівці, оскільки територіальній громаді було відомо про те, що земельна ділянка по вул. Січинського, 22 є спільною для позивача та відповідача, а їхні сім'ї постійно нею користувались.

Суд не взяв до уваги архівні документи, які свідчать про те, що земельна ділянка площею 0,32 га належала колись до колгоспного двору в якому постійно проживала апелянт та її сім'я, а тому, право користуватись земельною ділянкою мали усі члени бувшого колгоспного двору.

Крім того, згідно довідки Держкомзему №415/010 вбачається, що ОСОБА_2 не

значиться землекористувачем спірної земельної ділянки, а факт користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 підтверджується сімома письмовими заявами громадян, завіреними квартальним комітетом с. Опришівці, однак, суд першої інстанції дані докази проігнорував.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта та її представника, заперечення представника ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановив суд першої інстанції, позивачка з своїм чоловіком на підставі заповіту стали співвласниками житлового будинку по вул. Січинського,22 у м. Івано-Франківську, який повністю перебудували. Після смерті чоловіка вона стала власником всього будинковолодіння. Після одержання у спадщину будинку, ні вона, ні її чоловік не зверталися до органу місцевого самоврядування з питанням надання їм у користування земельної ділянки, якою користувалася спадкодавець, оскільки земельна ділянка не була приватизована.

Посилання апелянта на те, що вона після смерті спадкодавця користувалася з відповідачем (тобто своїм свекром) спірною земельною ділянкою до смерті її чоловіка, а тому вона має право на частину цієї земельної ділянки до уваги прийматися не можуть, оскільки фактичне користування землею не породжує будь-яких прав на законне право користування нею.

Суд встановив, що оспорюваний державний акт на право власності на спірну земельну ділянку виданий на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 10 травня 2007 року відповідачу ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1350 га, за адресою вул. Січинського 22-а. При цьому, законних прав позивачки порушено не було, оскільки спірна земельна ділянка ніколи не надавалася їй у користування.

Як пояснила позивачка, належний їй будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,09 га, що узгоджується з вимогами ст. 120 Земельного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.І. Шишко

Судді: О.В. Пнівчук

Н.С. Стефанів