Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2431/2012
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в м. Луганську в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
23 березня 2012 року до суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області (далі УПФУ в Біловодському районі Луганської області) до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 868,27 грн. в обґрунтування якого зазначено наступне.
Приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в УПФУ в Біловодському районі Луганської області і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Але в порушення п. 4, 6 ст. 17 зазначеного закону відповідач своєчасно не сплатив у встановлений термін в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до УПФУ в Біловодському районі Луганської області за 2010 рік, в зв'язку з чим станом на 01.01.2012 за особою утворився борг в сумі 868,27 грн., який на час звернення до суду є несплаченим.
Відповідно до ст. 106 Закону України №1058-IV УПФУ в Біловодському районі Луганської області направило на адресу відповідача вимогу про сплату боргу зі спати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 03.10.2011 №ф-98, на суму 868,27 грн., яка до теперішнього часу залишається несплаченою. Відповідач вимогу отримав, не оскаржив її та не узгодив з органом Пенсійного фонду суму недоїмки.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у сумі 868,27 грн.
Відповідач ухвалу про відкриття скороченого провадження отримав 31.03.2012, про що свідчить підпис уповноваженої особи на поштовому повідомленні про вручення, ані заперечень на позовну заяву, ані заяви про визнання позовних вимог судом отримано не було.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з пунктом 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
До набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" діяв порядок, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058.
Судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 13.08.2003 Біловодською районною державною адміністрацією Луганської області за номером запису НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспортні данні: НОМЕР_2 (а.с. 10-12).
Відповідач відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.
Відповідно до статті 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин):
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;
- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;
- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;
- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;
- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;
- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідно до матеріалів справи, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням сплаченої заборгованості у сумі 66,19 грн., на загальну суму 868,27 грн., яка підтверджується розрахунком заборгованості, звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 6-8).
У зв'язку з тим, що сума страхових внесків не була сплачена, згідно ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" УПФУ в Біловодському районі Луганської області на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу від 13.12.2010 №Ф-60 на суму 874,46 грн. (а.с. 9).
Відповідачу направлено вимогу листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, вимога була отримана 17.12.2010, про що свідчить підпис уповноваженої особи на поштовому повідомленні (а.с. 9).
Відповідач заборгованість у сумі 868,27 грн. не сплатив, вимогу про сплату заборгованості у судовому порядку не оскаржив.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області (92800, Луганська область, смт. Біловодськ, сул. Леніна, 77, р/р25603301741 ЛОУ Ощадбанк МФО 304665, код 21792488) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 868,27 грн. (вісімсот шістдесят вісім грн. 27 коп.).
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя К.Є. Петросян