ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/1759/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції до відкритого акціонерного товариства "Славгородське хлібоприймальне підприємство" про стягнення заборгованості простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, -
ВСТАНОВИВ:
25 січня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Синельниківська ОДПІ), в якому позивач просить прийняти рішення про погашення простроченої заборгованості відкритого акціонерного товариства «Славгородське хлібоприймальне підприємство» за бюджетними позиками шляхом стягнення коштів в сумі 786733,0 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок майна.
В обґрунтування позовних вимог контролюючий орган посилається на те, що відповідач згідно подання управління Державного казначейства у Синельниківському районі має прострочену заборгованість за бюджетними позичками у розмірі 786733,0 грн., яка самостійно не погашена відповідачем, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.01.2012р. відкрито провадження у справі №2а/0470/1759/12, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2012р.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався на 21.02.2012р., на 06.03.2012р. та 27.03.2012р.
Представник управління Державного казначейства у Синельниківському районі надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.
27.03.2012 року представник Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби надав суду клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником, в якій зазначив, що в ході реорганізації Синельниківська об'єднана державна податкова інспекція приєдналась до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, яка і стала її правонаступником.
Судом дане клопотання задоволено.
Також, представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якому вказано про те, що позовні вимоги підтримуються в повному обсязі.
Заперечень проти адміністративного позову на вимогу суду відповідач, який належним чином повідомлений, не надав; причин неявки в судове засідання не повідомив.
Судом вжито усі, передбачені процесуальним законодавством заходи щодо належного повідомлення сторін та третьої особи про час, дату та місце засідань суду, докази чого наявні у справі.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 49 КАС України).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
відкрите акціонерне товариство «Славгородське хлібоприймальне підприємство», засноване наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 11.11.1998 року.
Відкрите акціонерне товариство «Славгородське хлібоприймальне підприємство» перебуває на обліку в Синельниківській державній податковій як платник податків.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09.06.2010 року по справі №2а-5380/10/0470, припинено юридичну особу відкритого акціонерного товариства «Славгородське хлібоприймальне підприємство».
Однак, докази набрання законної сили цього рішення у справі відсутні.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа вражається такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Такого запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ВАТ «Славгородське хлібоприймальне підприємство» до ЄДРПОУ не внесено.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості про державну реєстрацію юридичної особи відповідача відстуні через не звернення останнього за видачею свідоцтва про державну реєстрацію нового зразка та внесенням до Єдиного державного реєстру.
Згідно ст. 38 цього Закону постановлення такого судового рішення є підставою для застосування обмежень, встановлених законом, зокрема ч.2 ст. 35 даного Закону, а також для призначення ліквідаційної комісії для вжиття встановлених законодавством заходів щодо суб'єкта господарювання по припиненню юридичної особи.
Отже, оскільки ВАТ «Славгородське хлібоприймальне підприємство» не ліквідоване, то є юридичною особою та має відповідні права і обов'язки, процесуальну право - та дієздатність, може бути відповідачем у суді.
Відповідно до Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 року №74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.05.2002 року №436/6724, для забезпечення повноти надходжень платежів до бюджетів та контролю за погашенням заборгованості за кредитами, залученими державою та згідно з бюджетною класифікацією України, орган державної податкової служби відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством, є органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.
Згідно до ч.9 ст.17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (АР Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (АР Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (АР Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.
Відповідно до п.10 Постанови КМУ №174 від 02.03.2001р. "Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими держаною або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійно/заборгованості", з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.
На адресу Синельниківської ОДПІ надійшли подання УДК у Синельниківському районі ГУДК України у Дніпропетровській області №2, №3 від 08.04.2012 року для здійснення до відповідача заходів щодо стягнення простроченої заборгованості - бюджетної позички, наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1995 року та 1996 року на суму 342 896,0 грн. та 444 837,0 грн.
Зазначені суми заборгованості є предметом даного спору.
У зв'язку із наявністю вказаної заборгованості та зважаючи на відсутність майна Синельниківською ОДПІ проведено опис активів відповідача, на які останній набуде права власності у майбутньому (про що складено акт опису майна №4/240 25.05.2011 року), та зареєстровано заставу.
Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (АР Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (АР Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Судом з'ясовано, що починаючи з 1995 року закупівля сільськогосподарської продукції проводились за рахунок наданих державою бюджетних позичок.
Зазначені правовідносини врегульовані постановою Кабінету Міністрів України «Про стан підготовки до збиральних робіт і формування державного контракту на закупівлю зерна у 1995 році» від 31.05.1995 року №370, постановою Кабінету Міністрів України «Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік» від 12.03.1996 року №323 та постановою Кабінету Міністрів України «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році» від 04.02.1997 році №124.
З метою виконання зазначених постанов були затверджені відповідні Порядки, а саме: спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.1995 року №119/109/193 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.1995 року за №334/870) затверджено Порядок надання і повернення державної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур; спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996 р. №72/113 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.1996 р. за 265/1290) затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державними замовленнями 1996 року; спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії "Хліб України"від 04.03.1997р. №70/54/18 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.06.1997р. за № 212/2016) затверджено Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року.
Відповідно до вищевказаних Порядків безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим відділенням державного казначейства за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільгосптоваровиробником.
Державним замовником на поставку продовольчого зерна до державних ресурсів був Мінсільгосппрод, заготівельні та переробні підприємства і організації якого мали укладати з товаровиробниками (виконавцями державного замовлення) державний контракт на закупівлю зерна.
Надання бюджетної позички рай (міськ) фінвідділами чи органами державного казначейства здійснювалось або шляхом авансування оплати витрат сільгоспотоваровиробників на закупівлю пально-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості по кредитах тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, у тому числі зерно- і кормозбиральних комбайнів. Фіноргани забезпечували облік укладених контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно після відшкодування товаровиробниками суми авансу.
Контроль за виконанням держконтракту (держзамовлення) покладався на Мінсільгосппрод та заготівельні організації, а за наданням та поверненням бюджетних позичок -на Мінфін, фінансові органи, органи держказначейства.
Відповідальність перед фінорганами за підсумками проведених ними документальних перевірок несли товаровиробники (за недопоставку зерна на суму отриманого авансу) та заготівельні організації (за неповернення бюджетних позичок).
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких бухгалтерських та/або банківських документів на підтвердження перерахування відповідачу і отримання ним спірної суми, яку позивач просить стягнути, бюджетної позички ні податковим органом, ні органом держказначейства не було надано і такі документи відсутні у справі.
При цьому, враховується, що фінансовими органами та органами державного казначейства не було виконано вимог Порядків щодо обов'язкового укладання договорів про надання бюджетної позички, що унеможливлює встановити особу відповідальну за її повернення і межі відповідальності.
Даний факт, зокрема, вбачається з акту звіряння наявних сум простроченої заборгованості згідно подань УДК у Синельниківському районі за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, в якому у графі «угода» щодо відповідача не зазначено жодної угоди (договору) про надання бюджетної позички.
Крім того, у самій справі відсутні докази того, що вказаними відповідальними органами у встановленому порядку велись особові рахунки стосовно осіб, яким видавалась бюджетна позичка вживались заходи, встановлені Законом України "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу"щодо реструктуризації бюджетної заборгованості, здійснювалась звірка розрахунків за бюджетною позичкою.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Суду не подано доказів (первинних документів) фактичного перерахування та отримання відповідачем бюджетних позичок за рахунок державного бюджету у 1995 році, що унеможливлює задоволення позову про стягнення заборгованості за такими позичками.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в позовній заяві, тому у суду є підстави вважати позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 128, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до відкритого акціонерного товариства «Славгородське хлібоприймальне підприємство», третя особа Управління Державної казначейської служби України у Синельниківському районі про стягнення простроченої заборгованості за бюджетною позичкою - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук