РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року Справа №2/5007/133/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткачу Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації на рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.12 р. у справі №2/5007/133/11 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації

до Виконавчого комітету Житомирської міської ради

Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про скасування рішення виконкому Житомирської міської ради та розірвання договору

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2012 року, рішенням господарського суду Житомирської області позов прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації до виконкому Житомирської міської ради, КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради, ФОП ОСОБА_1 про скасування рішення виконкому Житомирської міської ради та розірвання договору в частині скасування рішення виконкому Житомирської міської ради провадження було припинено, а в частині вимоги про розірвання договору оренди було відмовлено.

Прокурор, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким частково задоволити вимоги прокурора, а саме: визнати недійсним п.1.4. рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №699 від 23 вересня 2010 року та розірвати договір оренди нерухомого майна №1154 від 01 жовтня 2010 року, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, так як, висновок про публічно-правовий характер оспорюваного рішення міськвиконкому є помилковим і безпідставно припинено провадження в цій частині позову, оскільки, вважає, що вирішальним критерієм при розмежуванні справ господарської та адміністративної юрисдикції є застосування чи не застосування відповідним органом владних управлінських функцій при прийнятті рішення, яке оскаржується в суді. Рішення ж міськвиконкому, що є предметом даного спору, спрямоване на встановлення у сторін взаємних прав та обов'язків щодо користування конкретним приміщенням, відповідно до вимог цивільного та господарського законодавства. Дане правовідношення ґрунтується на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, а тому, згідно роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", де зазначено, що у разі вчинення цивільного правочину між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності, до адміністративних договорів не відносяться договори, укладені за правилами ЦК України та ГК України, інших актів цивільного або господарського законодавства.

Також вважає, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні позовної вимоги прокурора щодо розірвання договору оренди приміщення.

КП "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга позивача є необґрунтованою. Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам не підвідомчі справи, зокрема, зі спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів. У п. 17 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24 жовтня 2011 року чітко вказано, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, зокрема, щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкт господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність. Вимога про скасування п.1 рішення міськвиконкому №699 від 23 вересня 2010 року стосується не лише оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_2, а інших суб'єктів господарювання і відноситься до спорів що виникають із публічно-правових відносин, тому даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що вірно встановлено судом першої інстанції і припинено провадження у цій частині справи.

Вимога про розірвання договору оренди нерухомого майна №1154 від 01 жовтня 2011 року є похідною від вимоги про скасування рішення міськвиконкому, на підставі якого був укладений договір оренди. Зазначає, що до 2007 року приміщення орендувалось ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів, заключних з балансоутримувачем - ДНЗ №29. Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди, а також вчинення ним одного чи кількох порушень, зазначених у ст. 783 ЦК України. Позивачем не доведено невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань. Окрім того, порядок дострокового розірвання договорів передбачений ст. 188 ГК України. Зі сторони КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради, як сторони договору оренди нерухомого майна та орендодавця об'єкта оренди, жодні пропозицій стосовно розірвання договору оренди №1154 на адресу орендаря не направлялось.

13 лютого 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора було прийнято до провадження, розгляд призначено на 14 березня 2012 року.

12 березня 2012 року від відповідача КП "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради надійшло клопотання про розгляд даної справи у їх відсутність.

14 березня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги прокурора було відкладено на 28 березня 2012 року.

28 березня 2012 року, представники сторін у судове засідання не прибули, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності їх представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

24 грудня 2001 року, п.5.1.12 розпорядження міського голови м. Житомир №279 "Про погодження передачі нежилих приміщень в оренду та продовження договорів оренди" погоджено передачу в оренду ПП ОСОБА_1 нежилих приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 22,0 м2 для проведення занять зі спортивної гімнастики. (а.с.37 - 38).

В подальшому продовження оренди цих нежилих приміщень погоджувалось рішенням міського голови №41 від 22 лютого 2002 року - на 5 років, рішенням виконкому Житомирської міської ради №407 від 31 травня 2007 року - на 2 роки 11 місяців. (а.с.39-42)

23 вересня 2010 року, п.1.4. рішення виконкому Житомирської міської ради №699 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому", було надано ПП ОСОБА_1 дозвіл на переукладання договору оренди нежилих приміщень дошкільного навчального закладу №29 площею 240,1 м2 за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення спортивного оздоровчого комплексу терміном на два роки з орендною платою 11,33 грн. за 1 м2. (а.с.7, 43)

01 жовтня 2010 року, між КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради, як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_1, як орендарем, було укладено Договір оренди нерухомого майна №1154, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежилі приміщення ДНЗ №29 для розміщення спортивно-оздоровчого комплексу, за адресою: м. Житомир, вул.Перемоги,47а. (а.с.11-13)

01 жовтня 2010 року, нерухоме майно по Договору №1154 було передане ДНЗ №29, як балансоутримувачем, орендарю згідно акту прийому-передачі. (а.с. 13)

Згідно довідки №1414 від 06 грудня 2011 року, станом на 06 грудня 2011 року заборгованість по орендній платі ПП ОСОБА_1 перед КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради по Договору №1154 - відсутня.

10 листопада 2011 року, прокурор м. Житомира звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради та ФОП ОСОБА_1 про скасування даного рішення виконкому Житомирської міської ради та розірвання договору.

16 січня 2012 року, рішенням господарського суду Житомирської області позов прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації до виконкому Житомирської міської ради, КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради, ФОП ОСОБА_1 про скасування рішення виконкому Житомирської міської ради та розірвання договору було припинено в частині скасування рішення виконкому Житомирської міської ради провадження, а в частині вимоги про розірвання договору оренди відмовлено. (а.с.71-72)

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1, п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними відповідних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року визначено критерії поділу спорів на адміністративні та господарські, а саме у п.2 зазначено, що господарські суди розглядають справи у порядку позовного провадження, коли склад учасників відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

При цьому, спір за участю суб'єкта господарювання, пов'язаний з захистом майнового права шляхом оскарження дій (бездіяльності), або актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування, є спором в якому суб'єкти господарювання не перебувають у відносинах підлеглості з цими органами, а тому такий спір має розглядатися господарськими судами.

Згідно ч.4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Тобто, суб'єкт владних повноважень, реалізуючі свою повноваження шляхом видання відповідного акта, може створювати приватноправові права та обов'язки. У таких випадках акт органу публічної влади являється юридичним фактом цивільного права, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки.

Такими актами є індивідуальні акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, якими вони встановлюють, змінюють чи припиняють конкретні цивільно-правові відносини, у тому числі щодо державної чи комунальної власності. Тобто ці акти спрямовані на реалізацію ними повноважень власника майна, а тому у цьому випадку юридичні особи публічного права не здійснюють владні повноваження, а їх акти мають приватноправовий характер, адресовані певним суб'єктам цивільних правовідносин.

До таких актів можуть, зокрема, бути віднесені рішення органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання в оренду приміщень, майна, земельних ділянок, про продаж майна, купівлю майна, передачу майна в управління, про прийняття майна на баланс територіальної громади тощо.

Згідно п.17 роз'яснень, зазначеної вище, постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги, пунктом 1.4. спірного рішення, яке прийняте з приводу надання дозволів на переукладання договорів оренди з запропонованими орендарям фіксованими розмірами орендної плати, ФОП ОСОБА_1 дозволено переукладання договору оренди нежилих приміщень дошкільного навчального закладу №29 площею 240,1 м2 по АДРЕСА_2 для розміщення спортивно-оздоровчого комплексу з орендною платою 11,33 грн. за 1 м2. (а.с. 43)

Тобто дане розпорядження стосується надання суб'єктам господарської діяльності права на користування майном, що відноситься до комунальної власності, породжує цивільно-правові відносини у сфері користування цим майном і не носить обов'язкового характеру для даних суб'єктів господарювання, в тому числі і для ФОП ОСОБА_1

Таким чином, наявність у відповідача - виконкому Житомирської міської ради статусу суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу даних спірних цивільно-правових відносин і не робить даний спір публічно-правовим, а тому позов прокурора про скасування рішення виконкому Житомирської міської ради та розірвання договору є спором приватно правового характеру, а тому є підвідомчим господарському суду.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про дошкільну освіту", управління системою дошкільної освіти здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки; інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади; органи місцевого самоврядування.

Прокурор м. Житомира вірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації, оскільки, відповідно до п.п. 3 "Типового положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1326 від 22 серпня 2000 року, основним завданням даного управління Житомирської обласної державної адміністрації є, зокрема,

- участь у забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти;

- забезпечення розвитку системи освіти з метою формування гармонійно розвиненої, соціально активної, творчої особистості;

- створення в межах своїх повноважень умов для реалізації рівних прав громадян України на освіту, соціального захисту дітей дошкільного та шкільного віку, студентської молоді, педагогічних, наукових, інших працівників закладів та установ освіти і науки;

- створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти відповідно до освітніх потреб особистості та її індивідуальних здібностей і можливостей, реалізації їх права відповідно до законів України на здобуття вищої освіти;

- забезпечення розвитку освітнього, творчого (інтелектуального), наукового та науково-технічного потенціалу з урахуванням національно-культурних, соціально-економічних, екологічних, демографічних та інших особливостей області, міста;

- здійснення контролю за дотриманням актів законодавства з питань освіти і науки, виконанням навчальними закладами усіх форм власності державних вимог щодо змісту, рівня та обсягу дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійно-технічної освіти.

Крім того, згідно п.4 цього "Типового положення …", управління, відповідно до покладених на нього завдань, - здійснює керівництво і контролює діяльність відділів освіти районних держадміністрацій та координує роботу відділів освіти районних держадміністрацій, а також підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності з питань навчання й виховання дітей дошкільного та шкільного віку, студентської молоді.

Також, згідно п.1.1 "Положення про управління освіти Житомирської міської ради", затвердженого рішенням Житомирської міської ради №969 від 29 травня 2009 року, Управління освіти Житомирської міської ради є підконтрольне Управлінню освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації.

Прокурор м. Житомира, звертаючись до суду в інтересах Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації, просить скасувати п.1 рішення виконкому Житомирської міської ради №699 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" від 23 вересня 2010 року, оскільки, зміст даного пункту рішення суперечить вимогам чинного законодавства, а саме п.6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту".

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦК України);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст. 203 ЦК України);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст. 203 ЦК України);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України).

- правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст. 203 ЦК України)

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Згідно п.1 роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12 березня 1999 року, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегією суддів встановлено, що спірне рішення міськвиконкому суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечується сторонами по справі, що спірні приміщення по вул. Перемоги, 47а в м. Житомир, що належать до комунальної власності міста, були надані в експлуатацію і використовуються Житомирським дошкільним навчальним закладом №29. 23 вересня 2010 року, пунктом 1.4. рішення виконкому Житомирської міської ради було надано дозвіл на передачу частини даних нежилих приміщень в оренду ФОП Маліновській Л.О. для розміщення спортивно-оздоровчого комплексу.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про дошкільну освіту", дошкільний навчальний заклад - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Статтями 3, 4, 9 Закону України "Про дошкільну освіту" передбачено, що Держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття. Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду. Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Здобуття дошкільної освіти в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.

Згідно зі ч.ч. 5, 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

У відповідності зі ст. 38 Закону України "Про дошкільну освіту", матеріально-технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно дошкільного навчального закладу належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, приміщення Житомирського дошкільного навчального закладу №29, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, становлять матеріально-технічну базу даного дошкільного дитячого закладу, і прийняття рішення про передачу в оренду частини цих приміщень перешкоджає реалізації прав дітей на доступну дошкільну освіту, повну реалізацію їх здібностей, таланту, всебічного розвитку, суперечить Закону України "Про дошкільну освіту" та інтересам держави, оскільки цільовим призначенням даних приміщень є здобуття дітьми дошкільної освіти.

Посилання відповідача - КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради на те, що дані приміщення використовуються ФОП ОСОБА_1 тривалий час і заперечень щодо необхідності використання даного об'єкту оренди для розміщення навчального закладу з боку балансоутримувача даних приміщень були відсутні, колегією суддів оцінюється критично, оскільки, ще у жовтні 2008 року, начальник управління освіти Житомирської міської ради інформував Житомирську міську раду про необхідність першочергового вивільнення від оренди приміщень дошкільних навчальних закладів, в тому числі і приміщень ЖДЗН №29 строк оренди яких закінчувався 12 травня 2010 року, з метою їх використанням за прямим призначенням для розміщення груп дітей дошкільного віку та організації фізкультурно-оздоровчої роботи.(а.с. 67) Крім того, управління освіти Житомирської міської ради повідомляло, ще у листопаді 2008 року, КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради про динамику збільшення численності дітей у м. Житомирі, і як наслідок, збільшення численності дітей, які перебувають на вихованні у дошкільних навчальних закладах м. Житомира, про необхідність збереження та захисту міською владою існуючої мережі та інфраструктури дошкільних навчальних закладів, про значну їх перевантаженість ще у 2008 році. (а.с. 66)

У той же час, прокурор м. Житомира, звертаючись до суду в інтересах Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації, просить скасувати пункт 1 рішення виконкому Житомирської міської ради №699 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" від 23 вересня 2010 року, яким міськвиконкомом надано дозволи на переукладання договорів оренди ще дев'яти юридичним особам та фізичним особам-підприємцям. Будь-яких підстав визнання недійсним в цій частині зазначеного рішення прокурором не наводиться та доказів в обґрунтування зазначеної позовної вимоги не надано. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги прокурора щодо скасування п.1 рішення виконкому Житомирської міської ради №699 від 23 вересня 2010 року підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині визнання недійсним п.1.4. зазначеного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначеного пункту рішення виконкому Житомирської міської ради №699, 01 жовтня 2010 року, між КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради, як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_1, як орендарем, було укладено Договір оренди нерухомого майна №1154, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування, до 01 жовтня 2012 року, нежилі приміщення ЖДНЗ №29 для розміщення спортивно-оздоровчого комплексу, за адресою: АДРЕСА_2. В цей же день, зазначене майно було передане балансоутримувачем ЖДНЗ №29 орендарю за актом прийому-передачі. (а.с.11-13)

В своїх позовних вимогах прокурор м. Житомира просить також розірвати даний договір з тих підстав, що п.6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" прямо заборонено передача в оренду приміщень дошкільних навчальних закладів.

З приводу зазначених позовних вимог, судова колегія зазначає:

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За умовами ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно, ч.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами ст. 651 ЦК України, визначено підстави для розірвання договору, а саме зазначено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не обумовлено договором або законом. Також, приписами цієї статті передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що на вимогу із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно п.3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

За змістом ч.1 ст. 188 ГК України розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця визначено у ст. 783 ЦК України, згідно якої, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Зазначений перелік підстав розірвання договору найму на вимогу наймодавця є вичерпним.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України, у разі якщо наймач не вносить плату за користуванню річчю протягом трьох місяців підряд, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі.

Підставами розірвання договору найму на вимогу наймача та його право вимагати розірвання договору найму є - передача наймодавцем у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі, а також невиконання наймодавцем свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі. (ст. 784 ЦК України)

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами при укладанні Договору було досягнуто згоди щодо визначення цільового призначення об'єкту оренди, а саме: для розміщення спортивно-оздоровчого комплексу без права передачі обов'язків по даному договору іншим організаціям, а також передачі даного майна в суборенду. Матеріалами справи не підтверджується порушення відповідачем умов договору оренди, у тому числі щодо використання приміщення відповідно до цільового призначення.

Порядок і строки внесення орендної плати встановлено умовами Договору оренди нерухомого майна №1154 і не порушуються орендарем.(а.с. 9)

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачами не були порушені умови Договору оренди нерухомого майна №1154 та вимоги законодавства України щодо користування орендованим майном та згідно його цільового призначення, колегія суддів вважає, що вимоги прокурора щодо розірвання даного Договору не ґрунтуються на законодавстві, яке регулює спірні правовідносини, а тому не може бути взято за підставу для розірвання даного договору оренди. Щодо посилань на порушення вимог ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" при укладенні договору, то закон не містить відповідних підстав для його розірвання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги прокурора щодо розірвання Договору оренди нерухомого майна №1154 від 01 жовтня 2010 року є безпідставними і задоволенню не підлягають.

У той же час, з матеріалів справи вбачається і колегія суддів дійшла висновку, що зазначений Договір №1154 на час його укладання та виконання суперечить вимогам ч.6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", оскільки, майно, придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою, а власник державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має здавати в оренду дані приміщення (будівлі).

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року, статтею 215 ЦК України - недійсність правочинів розмежовується на нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

За приписами ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Укладений Договір оренди нерухомого майна №1154 від 01 жовтня 2010 року суперечить вимогам ЦК України та ч.6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", що дає підстави вважати його недійсним.

Згідно п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, у тому числі, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до п.2 роз`яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись ч.1 ст. 83 ГПК України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Таким чином, враховуючи що спірна угода укладена і суперечить діючому законодавству, колегія суддів, керуючись п.1 ст. 83 ГПК України вважає за необхідне визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна №1154 укладений 01 жовтня 2010 року між КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради та ФОП ОСОБА_1

На підставі наведеного, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задоволити позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним п.1 рішення виконкому Житомирської міської ради та визнати недійсним п.1.4 рішення виконкому Житомирської міської ради №699 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" від 23 вересня 2010 року та відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора щодо розірвання Договору оренди нерухомого майна №1154 від 01 жовтня 2010 року, укладеного між КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради та ФОП ОСОБА_1

Судові витрати по справі, відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України, враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів слід покласти на відповідачів виконком Житомирської міської ради, КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради та ФОП ОСОБА_1, в рівних частках, судовий збір за подачу позовної заяви, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, у розмірі 178,84 грн., з кожного, та судовий збір за подачу апеляційної скарги, з урахуванням часткового її задоволення, у розмірі 44,71 грн., з кожного.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105, п.п.1,3,4 ч.1 ст. 104 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації - задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 10.11.11 р. у справі №6/182-НМ -скасувати та прийняти нове рішення, яким

Визнати недійсним та скасувати пункт 1.4 рішення виконкому Житомирської міської ради №699 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" від 23 вересня 2010 року.

В решті позову - відмовити.

Визнати недійсними Договір оренди нерухомого майна №1154 від 01 жовтня 2010 року.

Стягнути з Житомирської міської ради (м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 4/2, р/р 3321181280002 ВДК в м. Житомир, код ЗКПО 22062319), з КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (м. Житомир, вул. Михайлівська, 10а, код ЄДРПОУ 34788934, р/р 26001000012374 а ПАТ "Індекс-Банк" МФО 300614) та з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в рівних частках з кожного, по 178 (сто сімдесят вісім) грн. 84 коп. судового збору за позовом прокурора, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, та по 44 (сорок чотири) грн. 71 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги прокурором, з урахуванням часткового її задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №2/5007/133/11 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Саврій В.А.