СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 року Справа № 5002-11/4629-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 09.04.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайська долина";

відповідача: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 від 10.02.09, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

відповідача: ОСОБА_4, довіреність №49 від 31.01.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 20 грудня 2012 року у справі № 5002-11/4629-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайська долина" (вул. Севастопольська, 31,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1)

про стягнення 108734,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Бахчисарайська Долина", звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, про стягнення 108 734,40 грн. суми передплати.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що товариством з обмеженою відповідальністю „Бахчисарайська Долина" платіжним дорученням №1 від 12 листопада 2010 року, було перераховано передплату по договору №1-11/10 та рахунку №6 від 09 листопада 2010 року, за постачання гемомембрани. Оскільки відповідачем не було поставлено товар, позивач звернувся з позовом до суду за стягненням вказаної суми попередньої оплати в примусовому порядку.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2011 року у справі № 5002-11/4629-2011 (суддя Потопальський С.С.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайська Долина" про стягнення 108734,40 грн. задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайська Долина" 108734,40 грн. попередньої оплати, 1087,35 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, в задоволенні позову про стягнення з нього суми відмовити.

Доводи апеляційної скарги вмотивовані порушенням міським господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному на 24 квітня 2012 року, представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, представник позивача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти її задоволення.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 листопада 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Бахчисарайська долина", (покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1-11/10, відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця гідроізоляційну мембрану ГИМ GЕОSVIТ гладкий НDРЕ виробництва Германія вартістю 362448,00 грн., (п.1.1, 2.1 договору).

Відповідно до умов п. 2.2 договору покупець здійснює 30% передплату від загальної вартості в розмірі 108734,4 грн. Повний розрахунок здійснюється покупцем після приймання-передачі товару (п. 2.3 договору).

Товар повинен бути переданий Покупцю протягом 14 днів з дня підписання договору (п.4 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, строк дії договору з 01 листопада 2010 року по 01 листопада 2011 року.

09 листопада 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було виставлено рахунок №6 на передплату, який було оплачено позивачем 12 листопада 2010 року в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 12 листопада 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листів відповідача від 12 жовтня 2011 року, 27 листопада 2010 року, (а.с.27, 41) товар був поставлений позивачу та запропоновано Покупцю прийняти його, однак в прийнятті товару було відмовлено за причинами поганої погоди. За таких обставин, товар був повернуто відповідачем імпортеру.

Окрім того відповідач у відзиві на позов, наданий суду першої інстанції (а.с. 37) також зазначив, що він відмовляється від договору купівлі-продажу №1-11/10.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.

Так, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про повернення передоплати за укладеним договором поставки товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов господарського договору, частина 3 статті 180 Господарського кодексу України, у будь-якому разі віднесено питання щодо предмету, ціни та строку дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 2 даної статті передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами

Тобто, обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором), довіреністю тощо, та скріплюються печаткою юридичної особи.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем було отримано кошти в сумі 108 734,4 грн., за платіжним дорученням №1 від 12 листопада 2010 року, однак товар не був отриманий позивачем.

Відповідно до пункту 4.3 вищевказаного договору, строк дії договору постачання сплинув 01 листопада 2011 року, отже договір припинив свою дію.

Окрім того відповідач у відзиві на позов, наданий суду першої інстанції (а.с. 37) також зазначив, що він відмовляється від договору купівлі-продажу №1-11/10.

На підставі викладеного та керуючись вищевказаними правовими нормами колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року у справі №5002-11/4629-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді К.Г. Балюкова

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайська долина" (вул. Севастопольська, 31,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_1)