Справа № 22-ц-812/2012 Головуючий у I інстанції - Ченцова С. М.
Категорія - цивільна Доповідач - Шевченко В. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШевченко В.м,
суддів:Бобрової І.О., Скрипки А.А.
при секретарі:Летуті Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2012 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2012 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ „Альфа-банк" про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 26 квітня 2011 року, яким було стягнуто на користь ПАТ „Альфа-банк" з ОСОБА_5 : 23755 грн. 81 коп. заборгованості за кредитом, 1277 грн. 76 коп. по відсотках, 597 грн. 81 коп. пені та вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції , ПАТ „Альфа-банк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу і постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ПАТ „Альфа-банк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, оскільки судом було допущено порушення норм матеріального права.
В обґрунтування доводів про незаконність судового рішення, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо непідвідомчості справи третейського суду та невірно з'ясував характер спірних правовідносин. ПАТ „Альфа-банк" звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не з позовом щодо захисту прав споживача. На думку апелянта, дані правовідносини не підпадають під сферу дії Закону України «Про захист прав споживачів», а отже, в повній мірі можуть бути розглянуті третейським судом, у відповідності до третейського застереження та чинного законодавства України.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2008 року між ПАТ „Альфа-банк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №490065010, згідно умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (для придбання транспортного засобу) 11653,06 доларів США зі сплатою 14,5 % річних та строком повернення до 22.04.2013 року.
26 квітня 2011 року Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз " в складі судді Сидоренка Н.Д. (одноособово) задовольнив позов ПАТ „Альфа-банк", стягнув ОСОБА_5 зазначену заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ „Альфа-банк" про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду від 26 квітня 2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_5 отримав кредит на придбання транспортного засобу, то в розумінні положень Закону України ,, Про захист прав споживачів " , кредит є споживчим, а отже справа, у якій третейським судом ухвалено рішення, йому підвідомча не була.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали третейської справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін з наступних підстав.
Розглядаючи заяву ПАТ „Альфа-банк" про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду, суд виходив із того, що дана справа, у якій було прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду згідно п.14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», а тому відповідно до п.2 ч.1 ст.389-10 ЦПК України, п.2 ч.6 ст.56 Закону України «Про третейські суди» у видачі виконавчого листа було відмовлено саме з наведених підстав.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.389-10 ЦПК України та п.2 ч.6 ст.56 Закону України ,, Про третейські суди " компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України „Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам", який набрав чинності 11 березня 2011 року, третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Пунктом 23 ст.1 Закону „ Про захист прав споживачів" визначено, що споживчий кредит -кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Споживачем ,відповідно до п.22 ст.1 зазначеного закону, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
. Положення частини четвертої - одинадцятої статті 11 зазначеного Закону передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можна реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту.
Конституційний Суд України в своєму рішенні №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року також зазначив, що дія норм Закону України „Про захист прав споживачів" поширюється саме на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Аналіз спірних правовідносин, а саме обставин укладення кредитного договору, суми отриманого кредиту та його цільове призначення, дають підстави для висновку, що ОСОБА_5 є споживачем послуг банку з отримання споживчого кредиту, адже згідно умов договору цільовим призначенням кредитних коштів є придбання позичальником транспортного засобу, автомобіля. Виходячи з наведеного дана справа не підвідомча третейському суду. Тому доводи апеляційної скарги про те, що відносини між банком та позичальником повинні регулюватись виключно нормами ЦК України , а не Законом України ,, Про захист прав споживачів ", так як спір заявлений банком про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не боржником із приводу захисту його права як споживача банківських послуг,є необґрунтованими.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319, 389-9,389-10,389-11 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" відхилити.
Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 03 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: