Справа №11-163/12 28.02.2012 28.02.2012 28.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 163/2012 року Головуючий у 1-й інстанції: Волкова О.І.
Категорія: ч. 3 ст. 15, ч. 2 Доповідач апеляційного суду: Губа О.О.
ст. 186 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Маркової Т.О.
суддів: Рудяка А.В., Губи О.О.
при секретарі: Бойко М.А.
за участю прокурора: Іванова А.О.
захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 грудня 2011 року, яким:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Первомайська Миколаївської області, громадянин України, з середньою освітою, який перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, працює інженером по обслуговуванню комп'ютерної техніки у міжшкільному навчально - виробничому комбінаті Южноукраїнської міської ради, проживаючий по АДРЕСА_1 (зареєстрованого по АДРЕСА_2), раніше судимий Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області:
1) 20.06.2000 року за ч. 3 ст. 81 КК України (1960 року) з застосуванням ст. 44, ст. 46 - 1 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
2) 17.09.2002 року за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України, ст.ст. 70, 71 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 07.12.2007 року умовно - достроково на 1 рік 7 місяців 20 днів на підставі ст. 107 КК України,
- засуджений за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що 23 серпня 2010 року, близько 05 години 30 хв., він в стані алкогольного сп'яніння з метою відкритого викрадення чужого майна зайшов до цілодобового продовольчого торговельного павільйону «Артеміда», розташованого на перехресті бульвару Цвіточному та вул. Енергетиків в м. Южноукраїнську Миколаївської області, в районі житлових будинків № 13 та № 15. Впевнившись, що продавець ОСОБА_5 в магазині одна, ОСОБА_4 спробував відкрито викрасти з каси грошові кошти. Продавець перешкодила ОСОБА_4. це зробити і між ними виникла бійка. Почувши крик, який доносився із магазину про допомогу, ОСОБА_7 забіг до магазину і затримав ОСОБА_4 В подальшому він був доставлений до міліції. Таким чином, ОСОБА_4 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати через м'якість призначеного покарання і необґрунтованого застосування ст. 69 КК України і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Наводить доводи необґрунтованого застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженому, а саме того, що ОСОБА_4 на час вчинення злочину не працював, має непогашену судимість за злочин проти власності. Зазначає, що суд при призначенні покарання не взяв до уваги обставину, яка обтяжує покарання - вчинення ОСОБА_4 злочину в стані алкогольного сп'яніння. На думку апелянта, ОСОБА_4 не сприяв органу досудового слідства у розкритті злочину, оскільки ця обставина не зазначена в обвинувальному висновку, як пом'якшуюча, а також злочинна діяльність засудженого припинена лише з його затриманням.
В запереченнях на апеляцію захисник ОСОБА_2 просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення. Вважає, що суд з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, даних про особу засудженого, який на момент вчинення злочину мав постійне місце роботи, перебував у фактичних шлюбних відносинах та має на утриманні малолітню дитину, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди, його молодий вік, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, стан його здоров'я, обґрунтовано призначив ОСОБА_4 покарання з застосуванням ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора Іванова А.О. на підтримку апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і просив вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_4 скасувати і постановити новий вирок, яким засудженому за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України призначити 4 роки позбавлення волі, заперечення засудженого, його захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину і його висновки про доведеність вини засудженого в замаху на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, ґрунтуються на доказах, докладно викладених у вироку.
Доведеність вини та кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України апелянтом не оспорюється.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який працює, за місцем проживання та роботи позитивно характеризується, після повернення з місць позбавлення волі створив сім'ю, а також обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди потерпілій, знаходження на утриманні малолітньої дитини, стан його здоров'я, молодий вік засудженого.
З урахуванням декількох обставин, що пом'якшують покарання, та позитивних даних про особу винного, думки потерпілої щодо призначення ОСОБА_4 покарання без позбавлення волі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано застосована ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_4 міри покарання, тобто нижче від нижчої межи, встановленою ч. 2 ст. 186 КК України.
Щодо твердження апелянта, що суд при призначенні покарання не врахував обставину, яка обтяжує покарання - вчинення ОСОБА_4 злочину в стані алкогольного сп'яніння, то колегія суддів виходить із наступного.
Закон (ч. 2 ст. 67 КК України) надає суду право, залежно від характеру вчиненого злочину, навівши мотиви свого рішення не визнавати ряд з перелічених у цій статті обставин, такими, що обтяжують покарання. Це правило не поширюється на такі обставини, як вчинення злочину: групою осіб за попередньою змовою групою осіб; щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані; щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності; з використанням малолітнього або особи, що страждає на психічне захворювання чи недоумство; з особливою жорстокістю; загально небезпечним способом.
Хоча суд першої інстанції і не послався у вироку на зазначену вище обставину, як на таку, що обтяжує покарання, і не навів мотивів відповідно до яких не врахував її, але призначив ОСОБА_4 покарання, яке є достатнім та необхідним для його виправлення в умовах ізоляції.
Тому твердження прокурора про невідповідність призначеного покарання ОСОБА_4, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вирок суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 372 КПК України може бути скасовано внаслідок м'якості призначеного покарання лише за умов, що таке покарання з урахуванням обставин справи є явно несправедливим. В даному випадку підстав вважати призначене ОСОБА_4 судом першої інстанції покарання у виді реального позбавлення волі занадто м'яким, колегія суддів не вбачає.
Що стосується твердження апелянта, що засуджений на день вчинення злочину не працював, то воно є безпідставним, оскільки в матеріалах кримінальної справи є відомості про те, що засуджений працював за трудовим договором інженером по обслуговуванню комп'ютерної техніки у міжшкільному навчально - виробничому комбінаті Южноукраїнської міської ради з 01.07.2010 року (а.с.141, 220).
Підстав для скасування вироку в виду м'якості призначеного засудженому покарання та постановлення нового вироку, як про це ставиться питання в апеляції прокурором, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 грудня 2011 року у відношенні ОСОБА_4 - без зміни.
Головуючий:
Судді: