29.03.2012

Справа № 22ц-453/2012р. Головуючий у першій

інстанції Фисюк О.І.

Категорія 43 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Клочко В.П., Сундукова В.М.

при секретарі - Зміївської В.С.,

за участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 24 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда»(далі ТОВ «Нефтіда») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 та просило стягнути заборгованість по сплаті витрат на утримання займаного житла та комунальні послуги в сумі 3810,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно проживає у кімнаті АДРЕСА_1, ОСОБА_3 є споживачем комунальних послуг, які були сплачені позивачем відповідним міським комунальним закладам. Однак вартість цих послуг відповідач позивачеві не сплачує, безпідставно користується кімнатою та інвентарем, і станом на 01.02.2010 у відповідача утворилася заборгованість по оплаті витрат на утримання займаного житла та комунальні послуги в розмірі 3810,00 грн., яку відповідач в добровільному порядку не сплачує.

Крім того, позивач вказує, що ТОВ «Нефтіда» є орендарем цілісного майнового комплексу до якого входить гуртожиток, де проживає відповідач на підставі договору оренди, укладеному між Управлінням загальнодержавної та комунальної власності, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, та Організацією орендарів «Нефтіда», правонаступником якого є позивач. Разом з тим, даний договір припинив свою дію на підставі рішення Господарського суду м.Севастополя від 19.03.2008 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого Господарського суду України 09.10.2008 року. Проте, на даний час в провадженні Господарського суду м.Севастополя знаходиться заява позивача про перегляд вищезазначеного рішення за нововиявленим обставинами.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 24 листопада 2011 року у задоволені позову ТОВ «Нефтіда» відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Нефтіда» подало апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права, та просить постановити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «Нефтіда»у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовні вимоги ТОВ «Нефтіда» без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів понесення витрат по сплаті житлово-комунальних послуг, що були отримані відповідачем, як особою, що проживає у гуртожитку.

З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.

З матеріалів справи видно, що 08 грудня 1994 року Управлінням загальнодержавної та комунальної власності (орендодавець), правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради і Організацією орендарів «Нефтіда» (орендатор), правонаступником якої є ТОВ «Нефтіда», укладений Договір оренди № 998 цілісного майнового комплексу, за яким з урахуванням змін внесених у період з 01 січня 1995 року по 29 грудня 2007 року, в оренду передані гуртожитки, зокрема за адресою: м.Севастополь, вул.М.Бірюзова, буд.1.

Станом на день постановлення рішення, гуртожиток продовжував знаходитись на балансі позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з 1990 року і на сьогоднішній день, та являється споживачем комунальних послуг, отримує останні, однак станом на 01.02.2010 року плату за проживання і комунальні послуги не вносить, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 3810,00 грн.

Відповідно до Калькуляції, затвердженої 01 січня 2009 року директором ТОВ «Нефтіда», вартість одного койко-місця у гуртожитку ТОВ «Нефтіда» з 01 травня 2009 року склала 150 грн. 84 коп., у яку увійшли: матеріальні витрати, в тому разі витрати на комунальні послуги(поставка природного газу, водозабезпечення, водовідведення, опалення, гаряча вода, електропостачання, вивіз сміття), інші матеріальні витрати, відрахування на соціальні потреби, витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, амортизація основних засобів та інших матеріальних активів, рентабельність та єдиний прибуток.

Також з матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 вселилася у вказану кімнату на підставі клопотання Севастопольського м`ясокомбінату від 03 серпня 1990 року.

Договір найму житлового приміщення між сторонами не укладався.

Факт споживання відповідачем комунальних послуг (вода, газ, опалення, електроенергія та ін.) відповідачкою ОСОБА_3 не заперечується.

З метою забезпечення мешканців гуртожитку комунальними послугами ТОВ «Нефтіда» укладені договори із відповідними постачальниками житлово-комунальних послуг, а саме з КП «Севтеплоенерго», ВАТ «Севатопольгаз», НАК «Нафтогаз України», ЗАТ «Автотранспортне підприємство 2628», КП «Севводоканал», ВАТ ЕК «Севастопольенерго», та здійснюється оплата за мешканців гуртожитку за отримані житлово-комунальні послуги.

Згідно ч.1 ст.11, п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно, зокрема повернути виконане однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідно до «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків" та „Примірного положення про гуртожитки", згідно яким відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за проживання і комунальні послуги, так як факт проживання у гуртожитку та споживання відповідачем комунально-житлових послуг останнім не оспорюється.

Згідно ст.130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до п.39 Постанови Рада Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки" плата за користування жилою площею в гуртожитку і за комунальні послуги вноситься не пізніше десятого числа наступного за оплачуваним місяця.

Доводи ОСОБА_3 про те, що між ним та ТОВ „Нефтіда" не укладений договір, не можуть бути прийняті до уваги колегією, так як суперечать вимогам ст. 11 ЦК України, оскільки ТОВ „Нефтіда" уклала договори з комунальними службами, сплачує їх вартість, ОСОБА_3 проживає в гуртожитку і фактично отримує вказані послуги, отже сторони вчинили дії, що породжують цивільні права та обов'язки, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу понесені ним витрати, як це передбачено п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позову про стягнення із ОСОБА_3 на користь ТОВ «Нефтіда» заборгованості по оплаті за проживання та комунальних послуг у розмірі 3810,00 грн. являються законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач займаючи у гуртожитку позивача койку - місце, оплату за проживання та отримані комунальні послуги у період, що зазначений вище, не здійснює, у добровільному порядку суму заборгованості не погашає, у зв'язку з чим у ТОВ «Нефтіда» виникло право на звернення до суду із відповідним позовом.

Доводи ОСОБА_3 про те, що ТОВ «Нефтіда» не являється належним позивачем, оскільки здійснює підприємницьку діяльність у гуртожитку за зазначеною адресою без законних підстав, до уваги прийняти бути не можуть, оскільки обставини законності здійснення позивачем відповідної діяльності на обсяг прав відповідача як мешканця гуртожитку не впливає.

Викладене суд першої інстанції правильно не оцінив, та дійшов невірного висновку про залишення позовних вимог ТОВ «Нефтіда» без задоволення.

Отже, рішення суду ухвалено із порушенням вимог матеріального закону, а тому на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ТОВ «Нефтіда».

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «Нефтіда» підлягають стягненню понесені останнім та документально підтверджені судові витрати у розмірі 172 грн.

Керуючись ст.ст. 303-313 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 24 листопада 2010 року скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті витрат на утримання займаного житла та комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" 3810,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" судовий витрати у розмірі 172 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Л.М.Водяхіна

Судді: В.П.Клочко

В.М.Сундуков