КОПІЯ
Справа № 11-312, 2007року Головуючий в 1-й інстанціїГубіш ОЛ.
Категорія: cm.cm.185 ч.2,185 ч.3 КК України Доповідач Дуфнік JIM.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Дуфнік Л.М.
суддів Суслова М.І., Шершуна В.В.
з участю прокурора Луня Р.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 07 липня 2006 року
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, на утриманні неповнолітня дитина, раніше судимого:
· 29.04.2000 року Шепетівським міським судом за ст.141 ч.2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
· 28.10.2005 року Шепетівським міськрайонним судом за ст.190 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим терміном 1 рік, засуджено:
· за ст. 185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі,
· за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.10.2005 року і остаточно призначено покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 11.04.2006 року.
Стягнуто з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 1200 грн., на користь ОСОБА_3. - 2317 грн.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1засуджено за те, що він 11 січня 2006 року близько 1 години, керуючись корисливим мотивом, на подвір'ї будинкуАДРЕСА_2 шляхом розбиття скла дверей автомобіля марки „Мерседес-Бенц" р.н. НОМЕР_1, який належитьОСОБА_3, проник всередину, звідки таємно повторно вчинив крадіжку автомагнітоли марки „Соні" вартістю 1287 грн. з пультом „Соні" вартістю 193 грн. та саббуфера (підсилювача звуку) марки „Піонер" вартістю 927 грн., спричинивши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 2317 грн.
13 березня 2006 року біля 22 годиниОСОБА_1, з корисливих мотивів, шляхом
2
пошкодження вікна проник в будинок, розташований по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав належнийОСОБА_2 телевізор марки „LG" вартістю 1200 грн.
Як вбачається з апеляції засудженого та доповнень до неїОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині його засудження за ст.185 ч.2 КК України, оскільки він не вчиняв крадіжки з автомобіля ОСОБА_3., та відповідно пом'якшити призначене йому покарання. На думку засудженого, при постановленні вироку суд першої інстанції не врахував його хворобу, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а також позитивну характеристику його за місцем проживання.
В запереченні на апеляцію прокурор вказує, що вирок суду є законним, а апеляція ОСОБА_1- безпідставною, оскільки вина засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів повністю підтверджена зібраними по справі доказами і при призначенні покарання засудженому судом були враховані всі пом'якшуючі його порання обставини.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора про законність і обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню частково.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.З КК України, учасниками процесу не оспорюються.
Разом з тим, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді засудженийОСОБА_1 наполягає на своїй непричетності до вчинення злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, тобто до вчинення 11 січня 2006 року крадіжки майна потерпілого ОСОБА_3., вказуючи, що він був змушений на пропозицію співробітників міліції взяти вину на себе за нерозкритий злочин, оскільки хворів і потребував належного лікування, в чому йому могли допомогти родичі, яких мав повідомити про це слідчий. Про обставини вказаної крадіжки йому нічого не було відомо, а тому при відтворенні обставин і обстановки події, яке проводилось з порушенням закону, він не міг належним чином нічого пояснити, а лише за вказівкою слідчого вказав рукою на вікна автомобіля, до якого його привезли, щоб були зроблені фотографії, приєднані до вказаного протоколу.
Згідно зі ст.74 ч.2 КПК України визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи по епізоду вчинення крадіжки 13 березня 2006 рокуОСОБА_1 був затриманий 11 квітня 2006 року, а 13 квітня 2006 року постановою суду йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. По цьому епізоду обвинувачення він визнав вину повністю. Явка з повинною (а.с.116) написана ним під час перебування під вартою лише 25 квітня 2006 року, коли слідство по першому епізоду обвинувачення майже завершувалося, що викликає сумніви в добровільності написання такої явки з повинною.
Колегія суддів вважає, що не може бути доказом вини ОСОБА_1у вчиненні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_3. і протокол відтворення обстановки і обставин події від 28 квітня 2006 року (а.с. 122-123). Як вбачається з вказаного протоколу,ОСОБА_1 був доставлений до місця події - АДРЕСА_2, де вже стояв автомобіль потерпілого, співробітниками міліції і , як зазначено в протоколі, в присутності понятих вказав на місце знаходження автомобіля в момент вчинення крадіжки та розповів, як саме крадіжка була вчинена. Однак фактично відтворення, як того вимагає ст.194 КПК України, не проводилося і
3
ОСОБА_1. в присутності понятих не показував, яким чином вчинив крадіжку, де знаходилося викрадене. Доводи засудженого в цій частині підтверджуються показаннями допитаної в судовому засіданні в якості свідкаОСОБА_4., яка підписала протокол відтворення від 28 квітня 2006 року, згідно з якими її з чоловіком попросив бути понятими потерпілий ОСОБА_3. і коли вона прийшла, то протокол вже був складений і його починали зачитувати (а.с.217).
При огляді місця події 11 січня 2006 року будь-яких слідів чи інших доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1до скоєння цього злочину виявлено не було, що підтверджується протоколом огляду місця події ( а.с.70-72).Не встановлено і місце знаходження викраденого з автомобіля ОСОБА_3. майна. Таким чином, крім показань ОСОБА_1в ході досудового слідства, від яких він мотивовано відмовився в суді, будь-яких інших доказів його вини по даному епізоду не здобуто. Та обставина, щоОСОБА_1 хворів і потребував лікування також підтверджується матеріалами кримінальної справи, зокрема, довідками Шепетівської районної лікарні.
Посилання суду першої інстанції на показання допитаних в судовому засіданні в якості свідків зацікавлених в наслідках розгляду справи співробітників міліціїОСОБА_5, ОСОБА_6., які ніби-то спростовують твердження ОСОБА_1про те, що він оговорив себе в ході досудового слідства, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року ( п.18 постанови № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя") при розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріплений у ч.1 ст.62 Конституції України принцип презумпції не винуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку. При цьому звернуто увагу судів на те, що згідно з ч.3 зазначеної статті Конституції усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. На припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, обвинувачення ґрунтуватися не може.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що не можна визнати доведеною вину засудженого ОСОБА_1у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, в зв'язку з чим вирок в цій частині підлягає скасуванню з пом'якшенням покарання, призначеного остаточно за сукупністю злочинів. Відповідно підлягає скасуванню і рішення суду про задоволення позову потерпілого ОСОБА_3. і стягнення з ОСОБА_1на його користь 2317 грн.
Покарання за ст.185 ч.3 КК України судом першої інстанції засудженому ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Судом також враховано всі обставини, на які засуджений посилається в апеляції, а тому підстав для пом'якшення покарання з цих підстав не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1задовольнити частково.
Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 07 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ст.185 ч.2 КК України та стягнення на користь ОСОБА_3. 2317 грн. скасувати, а справу закрити за недоведеністю його вини у вчиненні цього злочину.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до
4
призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду від 28 жовтня 2005 року і остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.