УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2007 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Демченка С. М. , суддів - Лізанця П.М. , Животова Г.О.
за участю прокурора - Фотченка СІ. засудженого - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією Ужгородського міжрайонного прокурора на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 5 квітня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканець АДРЕСА_1, не судимий засуджений за ч.3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 368 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на три роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, остаточно призначено ОСОБА_1 три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покаранння з випробуванням, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить новий злочин.
ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він, працюючи на посаді державного виконавця Ужгородського РВ ДВС, в функціональні обов'язки якого входило примусове виконання рішень суду, під час виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду від ЗО березня 2005 року по кримінальні справі за №1-288/05, щодо конфіскації на користь держави купюри номіналом 100 доларів США серії АВ 17252670* В2, 1996
Справа: № 573 Номер рядка статистичного звіту:6
Головуючий у першій інстанції: Семерак І.О. -Доповідач: Лізанець П.М.
р.в., яку прийняв на зберігання, у відділення Нацбанку України у Закарпатській області їх не здав, а привласнив.
Крім цього, ОСОБА_1 під час виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду від 27 жовтня 2004 року по цивільній справі за №2-3016, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАМ ЕК «Закарпаттяобленерго» коштів в сумі 259.86 гривень, 23 травня 2005 року отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 259.86 гривень, які не здав на депозитний рахунок Ужгородського РВ ДВС, а повторно, їх привласнив.
Окрім цього, ОСОБА_1 при виконанні державним виконавцем Пижиком В.В. виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду від 20 липня 2005 року по справі за №2-3886, щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3. та ОСОБА_4. на користь ОСОБА_5коштів в сумі по 800 гривень з кожного та державне мито в сумі по 26.25 гривень, та стягнення з відповідачів на користь позивача по 100 гривень по оплаті допомоги адвоката, 3 серпня 2005 року отримав від ОСОБА_6 гроші в сумі 800 гривень, про що ним особисто зроблено запис на постанові про відкриття виконавчого провадження від 26 липня 2005 року. Після цього вказані кошти, державному виконавцю Пижику В.В. для внесення їх на депозитний рахунок Ужгородського РВ ДВС не передав, а повторно їх привласнив.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_1 заподіяв матеріальну шкоду державі та громадянам на суму 1559, 86 гривень.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 , під час виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду від 27 вересня 2005 року по справі за №2-3042, щодо примусового стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8. матеріальної шкоди на суму 6 885 гривень, на початку листопада 2005 року запропонував ОСОБА_7. закрити виконавче провадження за винагороду в сумі 700 доларів США. Через кілька днів після цього, ОСОБА_1 біля кафе «Вікторія» в с. Холмок, Ужгородського району, отримав від ОСОБА_7 , як аванс за закриття виконавчого провадження 50 доларів США, в середині листопада 2005 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_7 в якості винагороди за закриття виконавчого провадження ще 700 доларів США, купюрами по 100 доларів США, що по курсу Національного банку України становить 3787.5 грн.
В апеляції та доповненні до неї прокурор порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд з посиланням на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину, внаслідок м'якості, істотного порушення кримінально-процесуального закону, ' не враховано, що засудженим не відшкодовано матеріальні збитки, справу розглянуто без участі потерпілих, не вирішено цивільний позов та питання щодо речових доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого про обгрунтованість вироку, перевіривши
справу та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду пивинен бути законним та обгрунтованим.
Згідно ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжуть покарання.
Із матеріалів справи вбачається, що призначаючи Лявинцю покарання із застосуванням до нього ст. 75 КК України, суд виходив з того, що він не судимий, позитивно характеризується, вину визнав частково.
Висновки суду щодо необхідності застосування до засудженого ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного йому покарання із встановленням іспитового строку не можна визнати обгрунтованими.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не врахував, що Лявинець вчинив два злочини, один з них тяжкий, злочинну діяльність продовжував тривалий час, заволодів коштами держави та громадян, не відшкодував заподіяну шкоду, вину визнав частково, у вчиненні злочину не розкаявся, будь-яких обставин, що пом'якшують покарання у справі не встановлено.
Крім того, суд застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 75 КК України звільнив засудженого з випробуванням, як від основного, так і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на три роки, що не грунтується на вимогах закону, оскільки додаткові покарання, передбачені у ст. 77 КК України підлягають реальному виконанню, про що суд має зазначити в резолютивній частині вироку.
Такі роз'яснення містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства відповідно до ст. 49 КПК України ОСОБА_2, ОСОБА_6 визнано потерпілими по справі, яким злочинними діями ОСОБА_1 заподіяно матеріальні збитки ОСОБА_2на суму 259, 86 грн., ОСОБА_6 800 грн.
В порушення вимог ст. 290 КПК України суд розглянув справу без участі ОСОБА_2, ОСОБА_6, заявлені цивільні позови потерпілих не вирішував, вказавши у вироку, що по справі вони не заявлені.
Крім того, судом не вирішено питання про речові докази, зокрема, гроші в сумі 850 доларів США нажиті засудженим злочинним шляхом.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вирок суду підлягає скасуванню із-за істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та м'якості призначеного покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляцію помічника Ужгородського міжрайонного прокурора задовольнити.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 5 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити - підписку про невиїзд.