Справа № 11-308, 2007року                                            Головуючий в 1-й інстанціїЛатюк П.Я.

Категорія: ст.186 ч.2 КК України                                          Доповідач Дуфнік Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 травня 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді         Ковтуна В.П.

суддів                                Дуфнік Л.М., Задворного О.Л.

з участю прокурора          Бирюченка С.В.

захисника                          ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 03 березня 2007 року.

Цим вироком             ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1року

народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого 26.12.2005 року Комінтернівським райсудом м.Харкова за ст.ст.185 ч.1, 296 ч.1, 70 КК України на 2 роки позбавлення волі , звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим чтроком 2 роки,

засуджено за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано

невідбуту частину покарання за вироком Комінтернівського райсуду м.Харкова від 26      

грудня 2005 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.

Відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 03.03.2007 року; в строк відбуття покарання зараховано час тримання під вартою з 05 лютого 2007 року по 02 березня 2007 року включно.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.81 КПК України.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 1865 грн. вартості викраденої відеокамери „Самсунг".

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 28 квітня 2006 року, перебуваючи в квартиріАДРЕСА_2, з метою викрадення належної ОСОБА_2. відеокамери „Самсунг" вартістю 1865 грн., сховав її під піджак, а коли виходив з цієї квартири, то з викраденим був помічений ОСОБА_3., на вимогу якого не брати відеокамеру, вдарив його по обличчю, спричинивши фізичного болю, та з викраденою відеокамерою втік.

Як вбачається з апеляції засудженого, він просить скасувати вирок суду першої інстанції, а провадження по справі щодо нього закрити, оскільки він не вчиняв інкримінованого йому злочину. Апелянт стверджує, що визнавальні покази щодо себе ним давались під тиском працівників міліції.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію, думку прокурора про законність і обґрунтованість

2

вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Незважаючи на те, що в судовому засіданніОСОБА_1. змінив свої покази, дані ним в ходу досудового слідства про те, що справді 28 квітня 2006 року викрав з квартири АДРЕСА_2 відеокамеру „Самсунг", яку залишив там для зарядки його брат, і продав її, пояснивши, що оговорив себе під тиском працівників міліції, його вина підтверджується показаннями як в ході досудового слідства, так і в суді, потерпілої ОСОБА_2, свідківОСОБА_4, ОСОБА_5., даними протоколу виявлення та вилучення в квартирі АДРЕСА_2 сумки від відеокамери „Самсунг".

Так, потерпілаОСОБА_2. показала, що 28 квітня 2006 року з квартири АДРЕСА_2 було викрадено належну їй відеокамеру „Самсунг" вартістю 1865 грн., яку вона незадовго перед цим передала співмешканцю -брату засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_5. Зі слів ОСОБА_5. таОСОБА_4 їй відомо, що відеокамеру, яку її співмешканець залишив у квартиріОСОБА_4 на зарядку, викравОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_5підтвердив в судовому засіданні, що 28 квітня 2006 року він зустрів свого брата ОСОБА_1 із співмешканкою, з якими на квартирі уОСОБА_4 розпивали спиртні напої, а потім , залишивши в цій квартирі відеокамеру „Самсунг" для зарядки, пішов на роботу. Коли прийшов забирати відеокамеру, тоОСОБА_4 повідомив, що її викравОСОБА_1.

Згідно з показаннями свідкаОСОБА_4, 28 квітня 2006 рокуОСОБА_1. забрав з квартири відеокамеру „Самсунг", яку залишив для зарядки ОСОБА_5Він намагався перешкодити цьому, алеОСОБА_1. вдарив його в обличчя і з викраденою відеокамерою втік.

Свої показання свідокОСОБА_4 підтвердив на очній ставці з ОСОБА_1., в ході якої останній не заперечував факт заволодіння відеокамерою, пояснивши лише, що не бивОСОБА_4

Таким чином, визнавальні показання ОСОБА_1 в ході досудового слідства підтверджуються іншими доказами по справі, а тому колегія суддів вважає безпідставними доводи засудженого про те, що він обмовив себе під тиском працівників міліції.

Дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.186 ч.2 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, вчинене повторно.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, конкретних обставин справи . Судом першої інстанції враховано, щоОСОБА_1. посередньо характеризується за місцем проживання , новий злочин він вчинив в період іспитового строку.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання колегія суддів не вбачає, оскільки за ст.186 ч.2 КК України судом першої інстанції призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією цього закону, і до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком..

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

         3

Ухвалила:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 03 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.