Справа № 11-411 2007 року                                                            Головуючий в 1-й інстанції: Болотін С.М.

Категорія: додаткове розслідування                                                             Доповідач: Шершун В.В.

ухвала

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«20»   червня  2007  року   колегія  суддів   судової  палати  з   кримінальних  справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Шершуна В.В.,

суддів: Задворного О.Л., Дуфнік Л.М., з участю прокурора: Бардецького О.П., представника потерпілого: ОСОБА_14., захисника: ОСОБА_12.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду від «04» травня 2007 року.

Цією ухвалою кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р. н., уродженця та жителя м. АДРЕСА_1., українця, гр-на України, з середньою освітою, не працюючого, перебуваючого у фактичних шлюбних стосунках, маючого на утриманні 1 малолітню дитину, раніше не судимого

за ст.ст. 185 ч.5, 209 ч.2, 304 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2р. н., уродженця с. Збитин, Дубненського р-ну, Рівненської обл., жителя м. АДРЕСА_2, українця, гр-на України, з середньо-спеціальною освітою, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні 2-ох малолітніх дітей, раніше не судимого

за ст.ст. 185 ч.4,198 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3р. н., уродженця та жителя м. АДРЕСА_3., українця, гр-на України, з середньою освітою, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні 1 малолітню дитину, раніше не судимого

за ст.ст. 127 ч.1, 185 ч.4, 198 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4р. н., уродженця та жителя м. АДРЕСА_4., українця, гр-на України, з середньою освітою, студента 1-го курсу Понінківського професійного ліцею, не одруженого, раніше не судимого

за ст. 185 ч.3 КК України;

 

2

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5р. н., уродженця м. Рожняка, Чехія, жителя АДРЕСА_5., українця, гр-на України, з середньою освітою, студента ІІ-го курсу Полонського професійного аграрного ліцею, не одруженого, раніше не судимого

за ст. 185 ч.3 КК України;

відносно неповнолітнього

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6р. н., уродженця та жителя мАДРЕСА_6., українця, гр-на України, з неповною середньою освітою, студента 1-го курсу Полонського професійного аграрного ліцею, не одруженого, раніше не судимого

про застосування примусових заходів виховного характеру

направлено прокуророві Хмельницької області для проведення додаткового розслідування

Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_5. залишено попередню - підписку про невиїзд.

Відправляючи справу на додаткове розслідування, місцевий суд зазначив, що органи досудового слідства допустили істотну неповноту, неправильність і однобічність дослідження обставини справи, які не можуть бути усунуті при судовому розгляді справи.

Згідно обвинувального висновку, ОСОБА_1. за попередньою змовою з ОСОБА_5., ОСОБА_4та особою, відносно якої кримінальна справа закрита, достовірно знаючи, що останні є неповнолітні, з метою вчинення злочинів та заволодіння чужим майном, виготовивши дублікати ключів від навісних замків контейнера ОСОБА_7. та ОСОБА_8. по вул. Л.України в м. Полонному, в період часу з лютого по червень 2005 року вчинили ряд крадіжок посуду виробництва Барановського фарфорового заводу, Житомирської обл., чим завдали потерпілим матеріальних збитків на загальну суму 18928 грн 80 коп.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1., до якого згодом приєдналися ОСОБА_2 та ОСОБА_3., з метою вчинення злочинів та заволодіння чужим майном, в період часу з червня по листопад 2005 року, підібравши ключі до навісних замків контейнера ОСОБА_7. та ОСОБА_8. на ринку в м. Полоному, продовжуючи вчиняти крадіжки посуду виробництва Барановського фарфорового заводу, Житомирської обл., який належав потерпілим з метою його подальшої реалізації.

Всього за вказаний період ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. викрали з контейнера потерпілих посуду на загальну суму 126 000 грн. 80 коп., в тому числі ОСОБА_2на суму - 44 560 грн. 80 коп., ОСОБА_3. - на суму 34 727 грн. 70 коп.

А всього за період з лютого по листопад 2005 року обвинувачені викрали належного потерпілим майна на загальну суму 145 008 грн. 80 коп.

ОСОБА_2. та ОСОБА_3. крім того, інкримінується те, що вони достовірно знаючи, що посуд який реалізує ОСОБА_1. по занижених цінах є викраденим у потерпілих, в період часу з квітня по листопад 2005 року проводили закупки вказаного посуду.

Так, ОСОБА_2за період з квітня по листопад 2005 року придбав у ОСОБА_1., викраденого у потерпілих посуду на загальну суму 66 304 грн. 70 коп., ОСОБА_3. з травня по листопад 2005 року придбав у ОСОБА_1. викраденого у потерпілих посуду, який останній реалізував по занижених цінах на загальну суму 86 822 грн. 80 коп.

Всього ОСОБА_2та ОСОБА_3. придбали у ОСОБА_1. викраденого посуду по занижених цінах, на загальну суму 153 127 грн. 50 коп.

 

3

ОСОБА_1., згідно обвинувального висновку інкримінується також легалізація коштів в сумі 141 508 грн. 80 коп., отриманих злочинним шляхом. А саме вчинення фінансових операцій по придбанню майна, в тому числі транспортних засобів, відвідування барів, придбання речей для власного споживання у вигляді одягу та продуктів харчування.

ОСОБА_3. органами досудового розслідування також інкримінується те, що останній вчинив дії по катуванню ОСОБА_1., у вигляді заподіяння йому легких тілесних ушкоджень, з метою змусити змінити покази, які той давав в процесі досудового слідства.

Повертаючи справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти і неправильності досудового слідства суд першої інстанції вказав, що обвинувачення не виконало вимог ст. 64 КПК України, згідно якої підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб), характер і розмір шкоди, завданої злочином, винність особи у вчиненому злочині і мотиви злочину.

При цьому суд вказав, що згідно протоколів відтворення обстановки і обставин події в автомобілі, яким користувались обвинуваченні, могло увійти: 118 упаковок посуду (в автомобіль «ВАЗ-21099»), 107 упаковок (в автомобіль «ВАЗ-2108») і 108 упаковок (в автомобіль «ВАЗ-2103»), Причому, як вказав суд, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вказали, що за вантажопідйомністю ці автомобілі можуть перевозити не більше 40 упаковок посуду. Однак, обвинуваченим інкримінується викрадення значно більшої кількості посуду, наприклад, 225 упаковок по епізоду крадіжки в серпні-вересні 2005 року, або 390 упаковок за епізодом 19.11.2005 року.

В ухвалі вказується, що органи обвинувачення не встановили яким чином скоювались крадіжки, яким чином переміщалось крадене, де воно переховувалось до реалізації, кому реалізовувалось і за якими цінами.

При цьому, як вказав суд першої інстанції, органам досудового слідства необхідно визначити поєпізодно кількість, вартість і асортимент викраденого посуду.

Особливу увагу слідства суд звернув на епізод 19.11.2005 року, за яким необхідно встановити дійсну кількість викраденого, оскільки обвинувачуючи підсудних у викраденні 290 упаковок посуду, органи досудового слідства виявили у них 101 упаковку, хоча з моменту крадіжки прийшло кілька годин, - а тому органи досудового повинні були встановити, чи дійсно вкрали підсудні таку кількість посуду, а якщо вкрали, де він знаходиться.

На думку суду органи слідства повинні перевірити твердження потерпілих про викрадення у них посуду на 145 008 грн. 50 коп., оскільки покази потерпілих в цій частині суперечливі і не ґрунтуються на зібраних доказах. Суд вказав про необхідність встановлення реальної ціни викрадення, а також визначити чи мали потерпілі таку кількість продукції. Для цього, як вказав суд, слід встановити, де знаходяться чорнові записи, передані потерпілими слідчому, провести незалежну інвентаризацію, а при необхідності і ревізію діяльності потерпілих за 2005 рік за участю уповноважених на те податкових органів.

На думку суду, органам досудового слідства слід усунути суперечності в показах підсудних, потерпілих, свідків, для чого провести очні ставки, відтворення обстановки та обставин події тощо.

Місцевий суд також вказав, що органи досудового слідства, інкримінуючи ОСОБА_1легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, не встановили які саме доходи він легалізував, на яку суму він й інші учасники злочинів отримали доходи від реалізації майна і на які цілі ці доходи були витрачені. Замість цього, органи слідства інкримінували ОСОБА_1як легалізацію доходів всі суми викраденого всіма учасниками злочину.

Також судом першої інстанції вказано, що інкримінуючи ОСОБА_2і ОСОБА_3скуповування викраденого посуду по занижених цінах на загальну суму 153 127 грн. 50 коп., органи слідства не врахували, що посуду всього було викрадено на суму 145 008 грн.

 

4

80 коп., а тому не встановлено за якими цінами ОСОБА_2і ОСОБА_3скуповували посуд, скільки і при яких обставинах.

На думку суду першої інстанції, докази, добути в ході досудового слідства за епізодом катування ОСОБА_1 є суперечливим, а тому органам слідства слід встановити час скоєння злочину і повторно допитати всіх учасників події.

Крім того, як вказав суд, в ході судового слідства здобуто достатньо доказів про неадекватну поведінку ОСОБА_1, і тому по справі необхідно призначити стаціонарну комплексну психолого-психіатричну експертизу, - для чого слідству слід встановити і вилучити історії хвороби ОСОБА_1 за попередніми місцями лікування.

Як вбачається з апеляції прокурора, він просить ухвалу місцевого суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, в іншому складі суду.

При цьому апелянт посилається на істотне порушення місцевим судом кримінально-процесуального закону.

Зокрема, як вказує прокурор, виявлену в суді неповноту досудового слідства, можна було усунути в судовому засіданні, а не повертати справу на додаткове розслідування.

Так, прокурор вказує, що по справі проводилась ревізія діяльності потерпілих за участю Полонської ДПІ, яка прийшла до висновку, що завдані злочином збитки встановити неможливо, а тому, на його думку, суд мав оцінити зібрані докази і прийняти по них рішення.

Що ж до зміни показів свідком ОСОБА_15, то, на думку прокурора, суд міг про це, в порядку ст. 23-2 КПК України, інформувати прокурора для вирішення питання про притягнення ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України.

Допущені слідством суперечності за епізодом легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, суд, на думку апелянта, міг усунути в судовому засіданні шляхом допиту потерпілих, співучасників злочину, родичів та друзів ОСОБА_1, або доручити усунути їх органам слідства в порядку ст. 315-1 КПК України.

Прокурор вважає також надуманими вимогу суду встановити час катування ОСОБА_1, оскільки час і місце цієї події доведено, на його думку, показами всіх учасників даної події.

Щодо вимоги суду про призначення ОСОБА_1стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи, то апелянт вважає її необгрунтованою, оскільки по справі вже проведено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, яка визнала ОСОБА_1 осудним, і сумніватися у висновках якої - немає підстав.

В той же час, апелянт вважає, що направлення справи на додаткове розслідування є незаконним, оскільки в судовому засіданні проти такого рішення заперечували як прокурор, так і потерпілі, а також захисники підсудних.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора в підтримку апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2. та його захисника ОСОБА_12., а також представника потерпілого ОСОБА_13. в заперечення апеляції, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Ст. 22 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий, особа, яка проводить дізнання зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.

В свою чергу ст. 64 КПК України встановлює, що при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а

 

5

також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

На думку колегії суддів вказаним вимогам досудове слідство по даній справі не відповідає.

Давши здобутим по справі доказам належну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неконкретність пред'явленого підсудним обвинувачення і неможливість прийняття по даній справі за вказаних обставин законного, обгрунтованого і справедливого рішення.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обвинувачення, пред'явлене підсуднім в частині епізодів викрадення і особливо щодо асортименту, кількості і вартості викраденої продукції, - ґрунтується лише на показах потерпілих, практично на їх позовних вимогах.

При цьому суд прийшов до закономірних сумнівів в технічній можливості викрадення зазначеної в обвинувальному висновку продукції, за відповідними епізодами обвинувачення, оскільки така кількість посуду, як встановлено судом, не може бути перевезена одним рейсом автомобілів, якими користувались підсудні.

В зв'язку з цим, на думку колегії суддів, вимоги суду до органів слідства про необхідність визначення справжнього розміру і вартості викраденого поепізодно, шляхом повторних відтворень обставин і обстановки події; експериментальної поепізодної перевірки можливості викрадення продукції, заволодіння якою інкримінується підсуднім; встановлення шляхом інвентаризації та належної ревізії, а при необхідності і бухгалтерські експертизи, за результатами господарської діяльності потерпілих в 2005 році, чи були у потерпілих в наявності названа кількість товарів, яка її вартість, чи мається у потерпілих нестача, який механізм її утворення і який розмір.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно вказав про неможливість виконання таких дій як в ході судового засідання, так і шляхом судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України, оскільки для цього необхідно провести ряд слідчих дій, які не притаманні суду, а також слід провести ряд оперативних заходів, направлених на встановлення місця знаходження чорнових записів, переданих потерпілими слідчому, вилучення, а також витребування товарно-транспортних накладних про закупівлю продукції на заводі, проведення розрахунків з заводом тощо.

Суд першої інстанції дав органам досудового слідства правильну вказівку про необхідність, в тому числі і оперативними методами, встановити шляхи збуту викраденої продукції, обгрунтувавши це тим, що ОСОБА_2і ОСОБА_3інкримінована скупка краденої продукції на суму 153 127 грн. 50 коп., що більше, ніж об'єм викраденого по справі -145 008 грн. 80 коп., а тому і в цій частині обвинувачення слід вважати непослідовним і неконкретним.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано поставив питання про встановлення об'єму доходів ОСОБА_1 від продажу викраденої продукції і шляхів, способів легалізації цих доходів, оскільки органи досудового слідства інкримінуючи ОСОБА_1за ст. 209 КК України легалізацію 141 508 грн. 80 коп. (практично всю суму викраденого), не врахували, що викрадене було розділене між співучасниками, і продавалось за цінами нижче від ринкових. Тому вимога суду про встановлення суми доходу ОСОБА_1 і шляхів їх легалізації є правомірною.

Обґрунтованою є і вказівка суду першої інстанції про встановлення дійсного часу катування ОСОБА_1. Оскільки цей епізод, зо обвинувальним висновком датується 03.05.2006 року, а в цей день ОСОБА_1, як встановлено судом, перебував в м. Хмельницькому; органам слідства потрібно було б, як слідчим, так і оперативним шляхом встановити чи міг ОСОБА_1 в той же день повернутись в м. Полонне і чи міг мати місце епізод катування у вказаний слідством час.

Правильною, на думку судової колегії, є і вимога суду про необхідність призначення ОСОБА_1стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи, оскільки   зібрані   по   справі   докази   дозволяють   суду   сумніватись   як   в   ступені

 

6

психологічного розвитку ОСОБА_1, так і в можливості розуміти значення своїх дій і

керувати ними.

Згідно ст. 16-1 КПК України Розгляд справ у судах відбувається на засадах

змагальності.

При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу.

Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках, передбачених КПК України, обвинувачення здійснює потерпілий або його представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Функція розгляду справи покладається на суд.

Тому колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про можливість суду самостійно усунути названі недоліки в судовому засіданні, або шляхом судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України, оскільки вважає таку позицію прокурора намаганням покласти свої обов'язки по доведенню пред'явленого обвинувачення на суд, що суперечить наведеним нормам права.

При цьому, судова колегія враховує, що усунення приведених судом першої інстанції недоліків за самим їх об'ємом, а також необхідністю проведення оперативно-слідчих дій, які не може проводити суд (відтворення обстановки і обставин події), призведе до невиправданого затягування розгляду справи і покладення обов'язку доказування на суд, що суперечить закону.

За таких обставин, колегія суддів судової палати з кримінальних справ, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,

ухвалила:

Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду від «04» травня 2007 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1за ст.ст. 185 ч.5, 209 ч.2, 304 КК України, ОСОБА_2 за ст.ст. 185 ч.4, 198 КК України, ОСОБА_3 за ст.ст. 127 ч.1, 185 ч4, 198 КК України, ОСОБА_4 за ст. 185 ч.3 КК України, ОСОБА_5 за ст. 185 ч.3 КК України, неповнолітнього ОСОБА_6 про застосування примусових заходів виховного характеру - залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.