ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.06

Справа № 17/321-06.

Господарський суд у складі:

Головуючого судді:                                                  Коваленко О.В. Розглянувши справу

за позовом            -  Приватного підприємства «Хімагромаркетинг”

до відповідача     - Відкритого акціонерного товариства «Сумихампром»

про стягнення 17935 грн. 23 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача             Яковлев С.В.

Від відповідача          не з’явився

Суть спору:   Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17935 грн. 23 коп., з яких: 13514 грн. 40 коп. боргу, 3500 грн. 23 коп. інфляційних збитків та 920 грн. 83 коп.  – 3% річних.

          Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, але подав письмове пояснення по справі, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем порушено термін позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          Протягом 2000 року між сторонами велась систематична господарська діяльність та позивачем  було поставлено відповідачу товарів на загальну суму  66879 грн. 22 коп.

          09.08.2000 року між сторонами було укладено договір поставки № 1656, згідно якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити  поставлену позивачем продукцію в повному об’ємі та розмірі.

          Внаслідок двосторонніх поставок  на момент розгляду справи борг відповідача перед позивачем становить 13514 грн. 40 коп.

          У зв’язку з тим, що за вказаними поставками та укладеним між сторонами договором не було встановлено строк виконання боржником своїх обов’язків по оплаті та поставці товару, позивач 24.12.2003 року надіслав на адресу відповідача претензію яка на день розгляду справи залишена відповідачем без задоволення.

          Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          За приписами ст. 530 Кодексу зобов’язання виконується у встановлений для його виконання строк ... Якщо термін  виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

          Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. ст. 257, 261 ЦК України).

          Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

          Оскільки строк виконання  зобов’язання по оплаті отриманої відповідачем за видатковими накладними продукції не був визначений, то, відповідно до вказаної норми, перебіг строку позовної давності починався з дня, коли продукція була отримана відповідачем і кредитор мав право на пред’явлення вимоги про її оплату.

          Таким чином, претензія позивача від 24.12.2003 року про оплату відповідачем продукції була заявлена після сплину трирічного строку позовної давності.

          Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає відновленню (ст. 267 ЦК України).

          Враховуючи, що позивачем не було заявлено клопотання про визнання поважними причини пропущення позовної давності та його відновлення, а відповідач у своєму клопотанні просив суд застосувати позовну давність у даному спорі, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13514 грн. 40 коп. є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 49, 82-85   Господарського процесуального кодексу України, суд -

 В И Р І Ш И В  :

В задоволенні позову  – ВІДМОВИТИ.   

          СУДДЯ                                                            КОВАЛЕНКО О.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Секретар судового засідання                                                     Р.В.Журбенко

Повний текст рішення підписано 21.06.2006 року