Справа № 2031/2-137/11
Провадження 2/2031/11/2011
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2012 року Печенізький районний суд Харківської області
у складі:
Головуючого судді - Цвірюка Д.В.,
при секретарі - Ріпа І.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача з Харківської
регіональної філії Державне підприємство
«Центр державного земельного кадастру»-Бабич В.А., Леська О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Печеніги цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»про зобов'язання щодо виконання умов договору, стягнення пені та про відшкодування моральної (немайнової) шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»про зобов'язання щодо виконання умов договору, стягнення пені та про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Позивач зазначав, що 29 серпня 2003 року між ним та Печенізьким районним філіалом Харківського регіонального центру державного земельного кадастру було укладено договір №149, згідно якого він як замовник доручив, а Печенізький районний філіал Харківського регіонального центру державного земельного кадастру прийняв на себе зобов'язання по створенню продукції: комплексу робіт по підготовці матеріалів та розробці проекту відведення земельної ділянки з оформленням права власності для ведення особистого селянського господарства на території Печенізької селищної ради Харківської області.
Строк виконання комплексу робіт складав два місяці, після зарахування повної суми платежу на розрахунковий рахунок виконавця (т. І а.с. 13).
Згідно інформації Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»від 29 лютого 2008 року за № 17-01/877, 1 жовтня 2003 року Печенізьким відділенням «Райффайзен Банк Аваль»на розрахунковий рахунок № 260052889 Печенізької філії земельного кадастру, були перераховані грошові кошти на загальну суму - 200 грн. (т.І а.с. 35,43).
30.09.2003 року позивач підписав акт приймання - здачі виконаних робіт та сам договір. (а.с. 14).
На підставі п.п. 3, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»(далі Закон) він та відповідач є суб'єктами даного Закону, відповідач - як суб'єкт господарювання, виконуючий роботи або такий, що надає послуги, а позивач - як споживач.
Згідно ч.5 ст. 10 Закону у випадку, коли виконавець прострочує виконання роботи на підставі Договору, то за кожен день прострочки споживачу виплачується пеня в розмірі 3% вартості робіт.
До 1 грудня 2003 року умови договору виконані не були, тому він звернувся з позовом щодо зобов'язання їх виконання, стягнення пені та про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 9 лютого 2011 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Харківську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру»виконати в повному обсязі зобов'язання по договору №149, укладеному 29 серпня 2003 року-виготовити і передати ОСОБА_1, проект відведення земельної ділянки з оформленням права власності для ведення особистого селянського господарства на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про стягнення судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 107-109,158-160).
Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року рішення Печенізького районного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 лютого 2011 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення пені скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Цією ухвалою зазначено, що між сторонами виникли зобов'язання по наданню послуг, а їх права і обов'язки, крім передбачених договором, визначаються в т.ч. відповідно до закону України «Про захист прав споживачів»в редакції цього закону на час виникнення спірних правовідносин.
Крім того, в справі були відсутні дані які б свідчили, що Харківська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру»є юридичною особою і може бути стороною у справі. (ст. 30 ЦПК України, ст. 80 ЦК України).
У доповнених позовних заявах та заяві від 27 березня 2012 року ОСОБА_1 надав розрахунки пені, за період з 1 грудня 2003 року по 27 березня 2012 року, що складає -3040 днів.
Сума пені станом на 27 березня 2012 року дорівнює: 200 грн. х 0,03% х 3040 днів прострочки -18240 грн. (а.с.)
Спричинену моральну шкоду оцінює у розмірі - 2000 грн., витрати на правову допомогу - 1 800 грн.
Позивач просив стягнути на його користь загальну грошову суму - 22040 грн.
Представник відповідача Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що Печенізька районна філія Харківського регіонального центру державного земельного кадастру була ліквідована наказом Харківського регіонального центру державного земельного кадастру №299/34 від 28.08.2003 року, про що 30.08.2003 року в громадсько-інформаційній газеті Печенізького району «Печенізький край»№35 (1-76) була надрукована об'ява-інформація про ліквідацію кадастру.
Одночасно в масовому засобі інформації повідомлялась адреса для прийняття претензій в двомісячний термін, який спливав 30.10.2003 року і претензій від ОСОБА_1 не надходило (т.І а.с. 65-67).
Відповідач, відповідно до чинного законодавства, здійснює ведення державного реєстру земель, виконує регулятивну функцію держави в сфері земельних відносин, а тому не може вважатися особою, яка надає послуги на підставі цього закону.
Виходячи з наведеного, посилання ОСОБА_1 на поширення і застосування до нього договірних відносин з ліквідованою Печенізькою районною філією Харківського регіонального центру державного земельного кадастру вимог Закону України «Про захист прав споживачів»вважає безпідставним.
Крім того зазначав, що згідно вимог ч.1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом встановлюється спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно вимог ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно вимог ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
Позивач фактично дізнався про порушення своїх прав при підписанні акту приймання-передачі виконаних робіт 30.09.2003 року, але звернувся до Печенізького районного суду Харківської області, лише у лютому 2007 року, за межами строку позовної давності, в частині своїх вимог щодо стягнення з відповідача пені.
Представник відповідача Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, надав заперечення, зазначаючи про відмову позивачу у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
29 серпня 2003 року між ОСОБА_1 та Печенізьким районним філіалом Харківського регіонального центру державного земельного кадастру, було укладено договір №149 по створенню відповідачем продукції: комплексу робіт по підготовці матеріалів та розробці проекту відведення земельної ділянки з оформленням права власності для ведення особистого селянського господарства на території Печенізької селищної ради Харківської області ( т.І а.с. 13).
Твердження відповідача, що він здійснює лише ведення державного реєстру земель та виконує регулятивну функцію держави в сфері земельних правовідносин, суд вважає безпідставними.
Відповідно до статуту Державного підприємства «Центр земельного державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»(п.3,4 статуту, т.1 а. с. 23 зв.) останнє діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб'єкт господарювання, предметом його діяльності, зокрема, є надання інформаційних, консультативних та інших послуг (п.2.2 статуту) ( т. І а.с. 21-31).
Отже, вказане підприємство здійснює не тільки ведення державного реєстру земель і виконання регулятивної функції держави в сфері земельних правовідносин, а може надавати і інші послуги, як суб'єкт господарювання.
Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення на його користь неустойки в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення регулюються частиною 5 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» ( в редакції на 29 серпня 2003 року), якою встановлено, що якщо виконавець не виконує, прострочує виконання роботи (надання послуги) згідно з договором, він за кожен день (годину, якщо тривалість виконання визначена у годинах) прострочення сплачує споживачеві пеню у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуг) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Із метою належного виконання зобов'язання його може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком, а також іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом (ст. 546 ЦК України).
За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише для реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми зобов'язання за фактично надані послуги.
Разом з тим, на час укладання договору по створенню продукції: комплексу робіт по підготовці матеріалів та розробці проекту відведення земельної ділянки з оформленням права власності для ведення особистого селянського господарства на території Печенізької селищної ради Харківської області 29 серпня 2003 року, діяли положення ст. 72 ЦК УРСР в редакції 1963 року, якими для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлювалася скорочена позовна давність в шість місяців.
Згідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності з 1 січня 2004 року.
Положенням статті 258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік, яка обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним терміном виконання перебіг позовної давності починається зі спливом календарної дати, з настанням якої пов'язується виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин. Відповідно до умов зазначеного договору, строк виконання робіт встановлено два місяці після зарахування повної суми платежу за виконані роботи на розрахунковий рахунок виконавця (т. І а.с. 13).
Згідно інформації, наданої Харківською обласною дирекцією «Райффайзен Банк Аваль»від 29 лютого 2008 року за № 17-01/877, 1 жовтня 2003 року Печенізьким відділенням «Райффайзен Банк Аваль» на розрахунковий рахунок № 260052889, який належить Печенізькій філії земельного кадастру, були перераховані грошові кошти на загальну суму-200 грн. (т.І а.с. 35,43).
Кінцевим терміном виконання робіт по договору №149 є - 1 грудня 2003 року.
Отже спеціальний термін позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) сплинув 1 грудня 2004 року.
Про невиконання умов договору позивачеві було відомо, що ним не заперечується.
30 серпня 2003 року в громадсько-інформаційній газеті Печенізького району «Печенізький край»№35(1-76) була надрукована об'ява-інформація про ліквідацію Печенізької районної філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру.
Одночасно в масовому засобі інформації повідомлялась адреса для прийняття претензій в двомісячний термін, який спливав 30.10.2003 року (т.І а.с. 16).
Позов про стягнення неустойки за невиконання договору від 29 серпня 2003 року пред'явлено лише у лютому 2006 року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові згідно до ч.4 ст. 267 ЦК України.
Оцінюючи встановлені у справі обставини, доводи та заперечення сторін, суд визнає, що перебіг позовної давності для вимог про стягнення неустойки за зазначеним договором розпочався через два місяці після зарахування повної суми платежу за виконані роботи на розрахунковий рахунок виконавця, тобто з 1 грудня 2003 р. , що є підставою для застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки на суму 18240 грн. та відмови в позові в цій частині вимог через сплив позовної давності.
Що стосується вимог в частині позову про відшкодування моральної (немайнової шкоди), то згідно зі ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню в разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.
За правилами ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» право споживачів на відшкодування моральної шкоди виникає тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
У справі не встановлено обставин, з якими Закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди.
Ураховуючи встановлені обставини у справі та вимоги закону, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави для застосування п.5 ч.1 ст. 4 указаного Закону для даного спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 88 ЦПК України, якою регулюється порядок їх розподілу між сторонами.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4-8,10,11,60,88,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, ст.ст. 258, ч.4 ч.5 ст. 261, ч.3, 4 ст. 267, ст. 611, ч.1 ст. 626, ст. 629, ч.1 ст. 1167 ЦК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»про стягнення пені та про відшкодування моральної (немайнової) шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі,але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: Д.В. Цвірюк