Справа № 2-17/2008
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 лютого 2008 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
при секретарі - Шевкун О.Є.,
за участю позивачки-відповідачки ОСОБА_1,
представника позивачки-відповідачки ОСОБА_2,
представника відповідача-позивача Вороного В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до Левоньківської психіатричної лікарні про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить винести рішення про поновлення її на посаді 0,5 ставки буфетниці та 0,5 ставки банщиці Левоньківської психіатричної лікарні, зобов'язати відповідача виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з 8 серпня 2007 року та моральну шкоду в сумі 5000 грн., вважаючи, що звільнення проведено з численними порушеннями трудового законодавства. Уточнивши в ході розгляду справи заявлені вимоги, ОСОБА_1 просила також визнати недійсним акт медичного обстеження від 8 серпня 2007 року та зобов'язати відповідача скасувати запис, внесений в трудову книжку про її звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП України. Заявлені вимоги обґрунтовувала тим, що порушено процедуру її обстеження на стан сп'яніння і вказаний факт встановлений не був, від роботи її не відсторонювали, а саме звільнення проведено з порушенням вимог КЗпП України, оскільки відбулось без надання згоди профспілкового комітету.
В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини позову. Вважала, що її звільнено з урахуванням особистого неприязного ставлення до неї та її чоловіка головного лікаря Левоньківської психіатричної лікарні, а колишні співробітники, що засвідчили факт її перебування у стані алкогольного сп'яніння 8 серпня 2007 року, оговорили її, боячись втратити роботу.
Представник позивачки вважала, що позов підлягає задоволенню, зазначаючи, що акт медичного освідування для встановлення стану алкогольного сп'яніння від 8 серпня 2007 року не може бути доказом, підтверджуючим перебування ОСОБА_1 на роботі у стані алкогольного сп'яніння, оскільки відповідний аналіз крові позивачка не здавала, іншими медичними препаратами та засобами він не перевірявся, а ОСОБА_1, що напередодні дізналась про тяжку хворобу, вживала заспокійливі медичні препарати, які могли містити спирт, і лікар, що її освідував, міг помилитися з приводу її сп'яніння. Крім того, звільнення проведено без згоди попередньої згоди профспілкового комітету, що є обов'язковою вимогою за положеннями трудового законодавства.
Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що звільнення відбувалось з дотриманням норм трудового законодавства. Позивачка 8 серпня 2007 року запізнилась на роботу, перебувала у стані алкогольного сп'яніння, а тому не змогла виконати трудових обов'язків і рознести хворим їжу. З урахуванням цього, старшою медсестрою на ім'я завідуючого відділенням був складений відповідний рапорт і завідуючий відділенням, будучи особою, що має допуск для проведення відповідного обстеження, освідував позивачку і встановив факт її перебування на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, про що склав відповідний акт, де поставили свої підписи всі працівники, що на той час перебували у відділенні і бачили ОСОБА_1 Пояснив, що дійсно адміністрацією лікувального закладу допущено помилку при звільненні позивачки, а засідання профспілкового комітету проведено після звільнення ОСОБА_1 та без її участі, проте за дорученням суду 15 січня 2008 року це питання було розглянуто повторно з участю позивачки, дозвіл на звільнення профспілкою надано, тому вказана обставина не може бути підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Свідок ОСОБА_3 розповів, що працює на посаді завідуючого відділенням Левоньківської психіатричної лікарні, є за спеціальністю психіатром, проте відповідно до свідоцтва про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів має повноваження на освідування осіб на стан сп'яніння. Зранку 8 серпня 2007 року за усним дорученням головного лікаря він оглянув позивачку, яка була у стані алкогольного сп'яніння, про що склав відповідний акт. Освідування проводилось органолептично, оскільки відповідних технічних або медичних засобів саме для цього в лікувальній установі не має, проте якби ОСОБА_1 висловила думку про необхідність здачі нею відповідного аналізу, це питання було б вирішено відповідним чином. Але позивачка алкогольне сп'яніння заперечувала і його пропозицію взяти відпустку за свій рахунок з метою подальшого лікування відхилила.
ОСОБА_4, допитана судом в якості свідка, показала, що працює на посаді медсестри Левоньківської психіатричної лікарні і з 7 на 8 серпня 2007 року чергувала в 2-му відділенні. Позивачка зранку запізнилась на роботу і їжу хворим роздавали інші працівники. Вона особисто бачила ОСОБА_1, коли та прийшла на роботу, і впевнена, що від неї був запах алкоголю, хода позивачки була невпевненою. На запитання головного лікаря вона доповіла, що ОСОБА_1 запізнилась на роботу і була у стані алкогольного сп'яніння, а згодом написала такий же рапорт на ім'я завідуючого відділенням. З боку керівництва лікарні будь-якого примусу відносно неї щодо викладених обставин не було.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснювали, що 8 серпня 2007 року перебували на чергуванні і бачили позивачку, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, оскільки від неї було чутно запах алкоголю, ходила ОСОБА_1, хитаючись, розмовляла мляво.
ОСОБА_7 суду пояснив, що обіймає посаду головного лікарня Левоньківської психіатричної лікарні і 8 серпня 2007 року, зранку, перебуваючи на роботі, з'ясував у чергової медсестри, що позивачка запізнилась на роботу і була у стані алкогольного сп'яніння. З урахуванням отриманої інформації він звернувся до завідуючого відділенням з проханням оглянути ОСОБА_1, після чого той приніс йому відповідний акт. Він мав бажання поговорити з позивачкою з приводу цієї ситуації, але ОСОБА_1 до нього прийти відмовилась і того дня він її взагалі не бачив.
Вислухавши сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 13 серпня 2007 року наказом № 33-ІІІ головного лікаря Левоньківської психіатричної лікарні молодшу медсестру-буфетницю відділення № 2 ОСОБА_1 звільнено з роботи за п. 7 ст. 40 КЗпП України з 8 серпня 2007 року. (а.с. 24) Оскільки підставою для звільнення за вказаним пунктом ст. 40 КЗпП є поява працівника у стані алкогольного сп'яніння, представником відповідача суду надані відповідний рапорт чергової медсестри на ім'я завідуючого відділенням про знаходження ОСОБА_1 на роботі в нетверезому стані (а.с. 31), а також копія акту медичного освідування для встановлення стану алкогольного сп'яніння від 8 серпня 2007 року, складеного щодо ОСОБА_1 (а.с. 32), відповідно до якого при огляді позивачки було встановлено факт алкогольного сп'яніння другого ступеня.
Трудовим законодавством не встановлено обов'язковість забору у особи відповідних аналізів або освідування з допомогою технічних або медичних препаратів, тому суд не погоджується з поясненнями представника позивача про те, що вказане освідування було проведено з порушенням встановленої законом процедури і стан сп'яніння ОСОБА_1 не встановлений. Відповідачем дотримана обов'язкова умова проведення такого освідування - наявність у особи, яка його проводить, відповідної кваліфікації. З наданого ОСОБА_3 свідоцтва № 78 про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів від 10 грудня 2004 року (а.с. 43), вбачається, що право на проведення огляду позивачки на стан сп'яніння він мав. ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження того, що вона висловлювала прохання про огляд її з допомогою медичних чи технічних засобів, але воно відповідачем було відхилено. Отже, акт медичного освідування для встановлення стану алкогольного сп'яніння від 8 серпня 2007 року, складений щодо ОСОБА_1, суд вважає належним доказом, оскільки він містить інформацію щодо предмету доказування і складений відповідною посадовою особою в межах наданих повноважень. Доказів на підтвердження вживання ОСОБА_1 7-8 серпня 2007 року медичних препаратів, що містять спирт, під час розгляду справи позивачкою не надано.
Вищезазначені документи співпадають з поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків щодо появи ОСОБА_1 на роботі у стані алкогольного сп'яніння, які суд вважає достовірними, оскільки вказані особи попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень і дали тотожні покази щодо однакових обставин. Стороною позивача не доведено того, що свідки обмовили позивачку, мають щодо ОСОБА_1 упереджене ставлення або давали пояснення під тиском чи з примусу керівництва лікарні. Сама позивачка не змогла пояснити суду, чому пішла з роботи вранці 8 серпня 2007 року і не вийшла працювати наступного і в послідуючі дні. Її пояснення щодо того, у який спосіб і коли вона дізналась про своє звільнення, неодноразово змінювались в ході судового розгляду.
Суд погоджується з поясненнями представника позивача про те, що процедура звільнення ОСОБА_1 відбувалась з порушенням, оскільки засідання профспілкового комітету, членом якого була позивачка, відбулось після видання наказу про її звільнення і без участі ОСОБА_1, проте, за судовим дорученням 15 січня 2008 року подання адміністрації психіатричної лікарні профспілковим комітетом було розглянуто повторно з участю ОСОБА_1, про що свідчить виписка з протоколу № 66 від 15 січня 2008 року (а.с. 109-110), і відповідна згода на звільнення позивачки була надана, що не позбавляє суд можливості розглянути спір по суті, а отже вказане порушення в сукупності з іншими доказами не може бути єдиною підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 40, 43, 232 КЗпП України, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Левоньківської психіатричної лікарні про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя Н.В. Шитченко
- Номер: 2-17/2008
- Опис: про ст. аліментів
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-17/2008
- Суд: Глухівський міськрайонний суд Сумської області
- Суддя: Шитченко Н.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 01.06.2021
- Дата етапу: 01.06.2021