УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОСОБА_1

22-2690/3898/2012 Головуючий в суді 1інстанії - ОСОБА_2

Доповідач : Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючого : Желепи О.В.

суддів: Кабанченко О.А., Іванченка М.М.,

при секретарі: Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року основний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 35 200 грн. боргу, 3 555 грн. 20 коп. інфляційних витрат, 1087 грн. 82 коп. - три відсотки річних, 398 грн. 43 коп. - державного мита 120 грн. ІТЗ, а всього 40 361 грн. 45 коп.

В задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним відмовлено.

В апеляційних скаргах відповідач ОСОБА_3 та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_7 просили вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні основного позову та задовольнити зустрічний позов про визнання недійсним договору позики.

В скаргах посилались на те, що судом не були встановлені обставини, які мають значення для її вирішення, так суд не врахував, що відповідач в борг ні коли кошти не отримував, а вказана в розписці сума є сумою неофіційної орендної плати за оренду приміщення, що може підтвердити свідок, якого вони розшукують. Судом не було враховано, що розписку відповідач написав під впливом тяжких обставин, відсутності коштів для сплати оренди та погроз позивача позбавити його приміщення яке він використовував під кафе, без дозволу вивезти обладнання. Крім того суд не вірно застосував норми ст. 65 СК України та безпідставно не задовольнив зустрічний позов, не врахувавши, що договір позики укладався без згоди другого з подружжя. Також в скаргах є посилання на порушення процесуальних норм, на те, що суд розглянув справу з порушенням правил територіальної підсудності.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач, та представник третьої особи з самостійними вимогами доводи скарг підтримали.

Позивачка та її представник доводи скарги не визнали.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи основний позов , виходив з того, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт не виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за договором позики.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції відмовив через його недоведеність та безпідставність.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та підтверджуються зібраними доказами.

У відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші, а позичальник зобов язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Згідно ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові, кошти або речі насправді не були одержані ним, від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

30.03.2010 року ОСОБА_3 взяв в борг у позивача ОСОБА_5 35 200 грн., які зобов 'язувався повернути до 30 травня 2010 року, що підтверджується письмовою розпискою відповідача на а.с. 6.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов 'язання, грошові кошти не повернув, що не заперечував ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді.

Також судом встановлено, що отримання відповідачем в борг коштів не є угодою з приводу розпорядження спільним майном, а тому, відсутні підстави для визнання недійсним вказаного договору через, укладення його без згоди другого з подружжя.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обставини, що мають значення для вирішення спору, які суд вважав встановленими при розгляді справи доведені.

Висновки суду , щодо наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення боргу в сумі 35 200 грн. з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційних скарг по те, що відповідач грошові кошти в борг не отримував, а сума зазначена ним в договорі була неофіційним боргом за оренду кафе не можуть бути прийняті тому, що вони є недоведеними.

Посилання відповідача на покази свідка ОСОБА_8 не можуть бути прийняті в якості доказів, тому, що відповідно до ст. 1051 ЦК України, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 з приводу не вірного застосування судом ст. 65 СК України є безпідставні, тому, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладення відповідачем договору позики не породжує будь-яких обов 'язків для його дружини та не є угодою з приводу розпорядження спільним майном.

Доводи скарги про те, що розписку відповідач написав під впливом тяжких обставин правового значення для вирішення спору не мають, тому, що відповідач не заявляв зустрічний позов по визнання недійсним договору з цих підстав.

Доводи апеляційних скарг з приводу порушення процесуальних норм в частині порушення судом правил територіальної підсудності не можуть бути підставою для скасування рішення в даній справі, тому, що суду не надано доказів, що таке процесуальне порушення вплинуло на правильність постановленого рішення.

Відповідно до ст.. 309 ЦПК України, розгляд судом справи з порушенням правил територіальної підсудності не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Інші доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків районного суду.

Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді:

ё