АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №22-ц 2690/5404/12 Головуючий у 1 інстанції: Катющенко В.П.
Доповідач: Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючого: Желепи О.В.
Суддів: Кабанченко О.А., Іванченко М.М.
При секретарі: Дубик Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпрвоського районного суду м. Києва від 12 січня 2012 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2012 року задоволено позов ПАТ «Каштан».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Каштан» 27570 грн. та судові витрати.
Не погодившись з таким рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову на суму 10 000 грн.
Свою скаргу відповідач обґрунтовував тим, що він є пенсіонером за віком і знаходиться в скрутному матеріальному становищі, також має на утриманні хвору дружину. Суд під час розгляду справи не роз 'яснив йому наслідки не подання доказів на підтвердження цих обставин, та безпідставно не застосував ч.4 ст. 1193 ЦК України, відповідно до якої повинен був зменшити розмір відшкодування, з урахуванням його матеріального становища.
В апеляційному суді відповідач та його представник доводи скарги підтримали.
Представник позивача заперечував проти задоволення скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем була відшкодована шкода, завдана винними діями відповідача, а тому останній має право вимагати від нього суму понесених ним фактичних витрат .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають встановленим обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 993 ЦК України «До страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.»
Судом встановлено, що 06.10.2008 року по вул. Старосільській, , в м. Києві відбулась ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 2106» д/ н НОМЕР_1, яким керував відповідач та автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під його керуванням .
На час вказаної ДТП автомобіль «Тойота» був застрахований в ЗАТ «СК «Каштан» за Договором добровільного страхування наземного транспорту від 02 листопада 2007 року року.
Згідно Постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 15.10.2008 року відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП з застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
На підставі страхового акту № С-43-00-02- К1 від 05 лютого 2009 року визначено розмір страхового відшкодування 27570 грн.
Позивач платіжними дорученнями №401 від 05.02.2009 року на суму 10 000 грн., № 469 від 11 лютого 2009 року на суму 10 000 грн., № 506 від 13 лютого 2009 року на суму 3650 грн. здійснив виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3, при цьому проведений був взаємозалік заборгованості по сплаті страхового платежу у розмірі 3920 грн.
Такими чином до позивача по справі, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування ОСОБА_3: в сумі 27570 грн.. перейшло право вимоги в зазначеному розмірі до особи відповідальної за завдані збитки, а саме до ОСОБА_2
З врахуванням наведених норм закону та обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов, та стягнув з винної особи ОСОБА_2 суму страхового відшкодування.
Доводи апеляційної скарги, в частині не зменшення судом суми відшкодування на підставі ст. 1193 ЦК України не заслуговують на увагу, тому, що в суді першої інстанції відповідач такого клопотання не заявляв, та не надав докази на підтвердження обставин, які могли б бути підставою для зменшення суми відшкодування.
Зазначення про таке прохання в апеляційному суді з приєднанням до апеляційної скарги доказів на підтвердження обставин тяжкого фінансового становища відповідача не можуть бути враховані , виходячи із змісту ст. 303 ЦПК України.
Посилання відповідача на те, що суд не роз'яснив йому його права та наслідки не подання ним доказів не можуть бути прийняті апеляційним судом, тому, що відповідно до вимог ЦПК України суд не зобов'язаний роз'яснювати винним особам у спричиненні шкоди їх обов'язок надавати докази на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення суми відшкодування відповідно до ст. 1193 ч. 4 ЦК України. Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м, Києва від 12 січня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: