АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/4012/12 Справа № 2-9372/11 Головуючий у 1 й інстанції - Брага А.В. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія 56

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Варенко О.П.,Макарова М.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про зобов'язання повернення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача та просила зобов'язати відповідача повернути їй 5331,45 грн. як такі, що набуті відповідачем без достатніх на те підстав.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про зобов'язання повернення коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір від 15 листопада 2005 року DNH4КР84250446, який складається із заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та який повністю відповідає вимогам законодавства щодо форми та змісту таких договорів (а.с.24, 25-27).

За умовами даного договору кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 737,1 грн. строком на 24 місяці, а позичальник - повернути кредит у вказаний строк зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до змісту заяви позичальника (а.с.24 - зворот) позивачка своїм підписом підтвердила факт свого ознайомлення та згоди з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, погодившись, що така заява та умови надання споживчого кредиту фізичним особам складають укладений між нею та відповідачем кредитний договір.

За змістом пунктів 2.2, 3.2.5, 3.3.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) позивачка, як позичальник, доручає відповідачу, як кредитору, а останній тим самим набуває право, без додаткового узгодження з позивачем, списувати та перераховувати кошти з поточних рахунків позивачки в рахунок погашення кредиту при настанні строків платежів.

Через неналежне виконання позивачкою своїх договірних зобов'язань за даним кредитним договором, виникла заборгованість, на погашення якої з карткового рахунку позивачки відповідачем були списані кошти (а.с.31).

Нормою ст. 1212 ЦК України, на яку посилається у своєму позові позивачка, передбачено, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Обов'язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Оскільки між сторонами склалися договірні відносини, кредитний договір, підписаний позивачкою, передбачає право відповідача на списання з поточних рахунків позивачки коштів в рахунок погашення її заборгованості за даним кредитним договором без додаткового погодження з нею, суд дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 та відмовив у їх задоволенні.

Справа розглянута судом у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі доказів, що були надані суду сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді