АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/2101/12 Справа № 2-927/11 Головуючий у 1 й інстанції - Гречко Ю.В. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Григорченка Е.І., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі - Бондаренку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа приватний нотаріус Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про розірвання кредитного договору та договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року позивач позивач звернувся до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 26 червня 2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав кредитні кошти у розмірі 14300,00 доларів США з кінцевою датою повернення 27 червня 2037 року. При цьому, 11000,00 доларів США він отримав для придбання квартири, а 3300,00 доларів США - на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно умов кредитного договору він зобов'язаний щомісячно з 21 по 28 число кожного місяця сплачувати 120,33 доларів США для погашення кредиту, відсотків, комісії, винагороди. У забезпечення договірних зобов'язань 26 червня 2007 року між сторонами був укладений договір іпотеки, предметом якого була належна йому квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. На протязі 2007 - січня 2009 років він виконував свої договірні зобов'язання щодо сплати кредиту належним чином, але в подальшому внаслідок фінансової кризи з лютого 2009 року він втратив на це фінансову можливість. У зв'язку з цим він неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями розглянути можливість розстрочення заборгованості за кредитом, але відповідач замість цього в односторонньому порядку з 01 березня 2009 року збільшив відсоткову ставку по кредиту. На даний час домовитися з цього питання не вдалося. Також вважає, що видача відповідачем кредитних коштів в іноземній валюті суперечить як вимогам закону, так і вимогам справедливості, оскільки здійснювати валютні операції Банк має право лише при наявності у нього відповідної ліцензії, при відсутності якої договір може бути визнаний недійсним. Також видача кредиту в іноземній валюті ставить його у нерівне становище та порушує вимоги справедливості, оскільки знецінення національної валюти України має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на його шкоду. В обгрунтування позовних вимог він також посилається на вимоги ст.652 ЦК України і зазначає, що при укладенні кредитного договору він не міг навіть допустити про офіційний курс долара США по відношенню до гривні і його зростання з 5,05 грн. за 1 долар США до 8,05 грн. Зміна обставин зумовлена причинами, які він не міг усунути після їх виникнення при всій своїх турботливості, оскільки виникнення фінансової кризи позивач усунути не може. Виконання кредитного договору порушило б співвідношення майнових інтересів і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Зміна обставин вносить істотний дисбаланс у договірних відносинах між сторонами, крім того, вартість майна, яке

було забезпеченням кредиту складала в два рази більше його вартості на час укладення договору. Із змісту договору та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і зазначив, що відповідач незаконно підвищив процентну ставку, про що свідчить надісланий на адресу позивача лист від 31 грудня 2008 року, оскільки хоча в кредитному договорі така можливість і передбачена, але це суперечить вимогам ч.З ст. 1056-1 ЦК України, тому така умова є нікчемною з 09 січня 2009 року. Крім того, позивач не отримував від відповідача графік погашення кредиту, відсотків, винагороди, хоча згідно п.п.2.3.1 кредитного договору зобов'язує відповідача протягом семи днів з дня вступу в силу зміненої відсоткової ставки направляти позивачу письмове повідомлення про таку зміну. Просить суд розірвати вищезазначений кредитний договір, розірвати договір іпотеки, зобов'язати відповідача відновити процентну ставку, зобов'язати відповідача прийняти у позивача суму заборгованості за кредитним договором з розстрочкою платежу на 12 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, зобов'язати приватного нотаріуса виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження вищезазначеної квартири.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Суд вирішив:

Кредитний договір, укладений 26 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 розірвати з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Договір іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 27 червня 2007 року та зареєстрований приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу за №1271, розірвати з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Накладену приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу 27 червня 2007 року заборону відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_2, зняти.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Дніпропетровської області м.П'ятихатки, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2007 року в розмірі 150060 (сто п'ятдесят тисяч шістдесят) грн. 67 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог і ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи міститься його розписка про отримання повістки.

Вислухавши представника апелянта, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині цим вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що значно погіршився матеріальний стан позивача, відбулося зростання офіційного курсу долара США по відношенню до гривні, зниження вартості нерухомого майна порівняно з 2007 роком, виконання кредитного договору в майбутньому порушить співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору; з наданої суду копії кредитного договору не зазначено про те, що ризик зміни обставин несе позивач; будь-яких інших особливих умов розірвання кредитного договору сторони не передбачили, у п.5.3 Договору зазначено, що він припиняє свою дію відповідно до діючого законодавства України; що згідно п.1 ч.І ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, та прийшов до висновку про наявність всіх умов для розірвання вищезазначеного кредитного договору з визначенням наслідків такого розірвання у відповідності до ч.3 ст.652 ЦК України і розірванню укладеного між сторонами іпотечного договору, оскільки він діє при умові дії основного договору, виконання умов якого забезпечувалося іпотечним договором.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Судом установлено, що 26 червня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, згідно якого позивач отримав в кредит грошову суму 14300,00 доларів США на наступні цілі: 11000,00 доларів США на купівлю квартири, 3300,00 доларів США - на сплату страхових платежів. Строк дії договору з 27 червня 2007 року по 27 червня 2037 року.

Згідно копії договору іпотеки квартири від 27 червня 2007 року позивач в забезпечення виконання умов кредитного договору передав в іпотеку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В період 2007, 2008 років позивач виконував умови кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту.

Згідно довідки від 30 серпня 2011 року позивач станом на 30 серпня 2011 року має заборгованість за кредитом в розмірі 18828,19 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 150060,67 грн.

Згідно ч.2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, aбо щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1)в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Відповідно до зазначеної вище норми закону позивач повинен був до звернення до суду з позовною заявою звернутися до відповідача з приводу приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися (на його думку), або щодо розірвання кредитного договору і якщо б сторони не досягли згоди звернутися до суду, але позивач не звертався до відповідача а ні з приводу приведения договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, а ні щодо розірвання кредитного договору, не надав суду з цього приводу не єдиного доказу.

Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

П.2.3.1 Кредитного договору передбачено, що банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Таким чином, зазначена умова договору передбачала настання зміни курсу долару США, що входить до кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а це означає, шо одна із умов, яка повинна мати місце одночасно з іншими трьома - відсутня; а при відсутності першої умови відсутні інші.

Не може бути істотною зміною обставин умова, яка була передбачена пунктом кредитного договору в момент його укладення, а тому і розірвати кредитний договір застосовуючи ч. 2 ст. 652, а також ч. 2-3 ст. 653 ЦК України немає правових підстав, як немає правових підстав для застосування ч.3 ст.652 ЦК України в частині стягнення з позивача на користь відповідача суми заборгованості за кредитом. Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, з вимогами про стягнення заборгованості з позивача за спірним кредитним договором відповідач до суду не звертався.

Щодо вимог позивача стосовно розірвання договору іпотеки, а також зняття заборони з предмету іпотеки. Так, ч. 5-6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач не надав суду докази щодо належного виконання кредитного договору, похідним якого є іпотечний договір.

В ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідач при укладенні іпотечного договору звернувся до приватного нотаріуса Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про накладення заборони відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус чи посадова особа органу місцевого самоврядування за місцем розташування жилого будинку, квартири іншого нерухомого майна чи накладають заборону їх відчуження; за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартирні, в усіх інших випадках,, передбачених законом.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що зняття заборони відбувається на підставі повідомлення установи банку про погашення позики (кредиту), нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку. квартири, дачі садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню в оскаржуваній частині, з ухваленням нового рішення, яким слід відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про розірвання кредитного договору, договору іпотеки, зняття заборони відчуження квартири та стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»-

задовольнити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2011року -скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про розірвання кредитного договору та договору іпотеки.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий:

Судді: