ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.06 | Справа №АС9/265-06. |
За позовом: Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми.
До відповідача: дочірнього підприємства “Буринський комунальник”.
Про стягнення: 2023 грн. 34 коп.
Суддя М.С. Лущик
Секретар судового засідання Н.М.Котенко
Представники:
Від позивача: Груздо Т.С.
Від відповідача : Петрівний Д.М., доручення від 20.01.06р.
Представники сторін заявили клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, тому відповідно до Розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 2023 грн. 34 коп. відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідач відзив не надав, але в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідач створив в необхідній кількості робочі місця для працевлаштування інвалідів, але на підприємство відповідача для працевлаштування інваліди не направлялись, хоча Фонду соціального захисту інвалідів та державній службі зайнятості неодноразово сповіщалось про наявні вакансії.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 2002 року № 875-ХП (далі Закон) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Статтею 19 даного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця.
Підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від Форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж установлена нормативами зазначеними вище, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ч. І ст.20 Закону).
Згідно ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Крім цього, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року за № 314.
При цьому відповідно до п. п. 11,12 Положення про робоче місце інваліда на місцеві органи соціального захисту населення покладаються такі обв’язки: виявляти інвалідів, які бажають працювати; щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати; подавати державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; вести інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Згідно вищезазначеного Положення державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Проте вказані вище органи не виконали своїх передбачених діючим законодавством обов’язків по працевлаштуванню інвалідів. Слід зазначити, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що на підприємство покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок їх працевлаштування.
Як свідчать матеріали справи вищезазначеними органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, хоча позивач неодноразово сповіщав Буринський районний центр зайнятості, Фонд соціального захисту інвалідів про наявну вакансію.
Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” органами – позивачем не були надані і у справі відсутні.
Слід зазначити, що діюче законодавство не зобов’язує підприємства самостійно займатися працевлаштуванням інвалідів. За таких обставин, покладати на підприємство відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання своїх обов’язків спеціально уповноваженими органами є неправомірним і суперечить як загальним принципам права, так і ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Також відповідальність підприємства у вигляді штрафних санкцій жодним чином не пов’язана з причинами, що обумовлюють недотримання нормативу. В даному випадку штрафні санкції набувають характер обов’язкового платежу, а не майнової відповідальності. Платіж за недотримання нормативу робочих місць для інвалідів не передбачений Законом України ” Про систему оподаткування” № 1251-XII від 25.06.1991 року із змінами та доповненнями, а отже не підлягає обов’язковій сплаті.
Підставою для застосування будь – яких штрафних санкцій, тобто для застосування певного виду відповідальності має бути конкретне правопорушення з з певним його складом, визначеним чинним законодавством.
Відповідач не порушив покладений на нього законодавством обов’язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже не може нести відповідальність, що встановлена ст. 20 Закону, за неналежне виконання обов’язків по працевлаштуванню інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону та в Положенні про робоче місце інваліда, оскільки відповідач не зобов’язаний забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів.
Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ст. 17, ст. 104 -106 Кодексу адміністративного судочинства України ст.ст.19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
2. Роз’яснити сторонам, що Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ М.С.ЛУЩИК.