Справа № 2-1274/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

25.01.2012 м.Зіньків

Зіньківський районний суд. Полтавської області, в складі головуючого судді Должко С.Р., при секретарі Шаблій М.М., за участю позивача, ОСОБА_1 розглянули у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків в залі суду цивільну справу за позовом справу за позовом

ОСОБА_1 до Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільнені, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в Зіньківський районний суд з позовом до Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільнені.

У позовній заяві позивач вказав, що з 01 квітня 2006 р. на підставі контракту з виконавчим комітетом Зіньківської міської ради він, ОСОБА_1 працював у Зіньківському виробничому управлінні житлово-комунального господарства Зіньківської міської ради на посаді начальника даного управління.

З 01.04.2011 р. розпорядженням виконуючим обов'язки міського голови № 13-рг від 31.03.2011 р. він був звільнений із займаної посади на підставі п. 2 ст.36 КЗпП України.

В зв'язку з тим, що в день звільненні не була видана довідка про нарахування належних йому до сплати безспірних сум при звільненні та не проведені виплати 05.04.2011 р. позивач звернувся з письмовою заявою до керівника Зіньківського ВУЖКГ надати йому довідку про належні суми при звільненні та провести з ним, ОСОБА_1 повний розрахунок. Належні позивачу неоспорювані суми при звільненні підприємство виплачувало на протязі 173 робочих днів і лише 09.12.2011 року закінчило їх виплату. Затримка виплати належних позивачу сум при звільненні становить 173 робочих дні. Середньоденний заробіток становить 287,40 грн., отже підприємство відповідно до ст.117 КЗпП України повинно виплатити позивачу ОСОБА_1 суму в розмірі: 173 дні х 287,40 грн. = 49 720, 20 грн. Середній заробіток за весь час затримки виплати при звільненні неоспорюваних сум з 01.04.2011 р. по день фактичного розрахунку 09.12.2011 року в сумі 49720,20 грн.. Також просить стягти з відповідача судові витрати, послуги юриста в розмірі 1200 грн. та допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за 1 місяць.

В судовому засіданні позивач -ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи, не надав суду заперечень щодо заявлених позовних вимог, а направив в Зіньківський районний суд клопотання в якому просить розглянути дану справу без їх участі. Суд задовольнив дане клопотання.

Заслухавши пояснення позивача, який підтримав позовні вимоги, зважаючи на відсутність заперечень проти заявлених вимог відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії УКР №1855478 виданої 10.08.1983 року, запис №3 ОСОБА_1 призначений з 20.10.1986 року наказом №24 від 17.10.1986 року начальником Зіньківського комунального підприємства та звільнений з посади по закінченню строку трудового договору 01.04.2011 року - п.2 ст.36 КЗпП України, наказ №13-РГ від 31.03.2011 року.

У відповідності до копії розпорядження Міського Голови Зіньківської міської ради № 13-рг від 31.03.2011 р. виконуючим обов'язки міського голови секретарем міської ради Загорулько С.В., ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади на підставі п. 2 ст.36 КЗпП України, з 1.04.2011 року та вказано, щоб головний бухгалтер Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства провів відповідні розрахунки.

На основі довідки №646 від 2.12.2011 року виданої Зіньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства вказано, що борг по заробітній платі станом на 01.12.2011 року залишився не виплаченим в сумі 1334,16 грн., а середньо денна заробітна плата на дату звільнення ОСОБА_1 складала 287,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Частиною 1 ст. 117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду (ст. 225 КЗпП) починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку (п. 25 постанови Пле нуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику за стосування судами законодавства про оплату праці»).

Таким чином, передбачений ст. 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на стає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. При цьому перебіг строку для звернення до суду за захистом порушеного права починається з наступного дня після проведення зазначених виплат не залежно від тривалості затримки розрахунку.

В зв'язку з цим суд визначається з характером спірних правовідносин, звертає увагу на те, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом остаточний розрахунок Зіньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства з ним проведено не було, а тому дійшов до висновку про правові підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки у виплаті належних йому сум, у зв'язку з цим перевірив обґрунтованість наведених позивачем розрахунків.

Відповідно до абз. З п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі -Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'яза на відповідна виплата.

Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження серед ньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної за робітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передба чених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визна чається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, -на число календар них днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначе на законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і до помоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку)

На основі проведених розрахунків було встановлено, що затримка виплати належних позивачу, ОСОБА_1 сум при звільненні, становить 173 робочих дні. Середньоденний заробіток, згідно довідки, Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства, становить 287,40 грн.. Отже підприємство відповідно до ст.117 КЗпП України повинно виплатити позивачу ОСОБА_1 суму в розмірі: 173 дні х 287,40 грн. = 49 720, 20 грн., тобто середній заробіток за весь час затримки виплати при звільненні неоспорюваних сум з 01.04.2011 р. по день фактичного розрахунку а саме 09.12.2011 року - в сумі 49720,20 грн..

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винаго роди за працю захищається законом.

З матеріалів справи вбачається факт порушення строків проведення розрахунку Зіньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства з працівником, ОСОБА_1.

Позивачем не порушено строку для звернення до суду за захистом порушеного його права.

Позивачем не надано суду доказів того, що послуги юриста, яким він скористався становлять 1200 грн..

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 3, 10,11,15,30, 57-61, 212-221,367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільнені- задовольнити частково.

Стягти із Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства, яке розташоване в м.Зіньків, вул.. Дзержинського, 117 на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_1 середній заробіток за весь час затримки виплати при звільнені неоспорюваної суми - 49720,20 грн.(сорок дев'ять тисяч сімсот двадцять гривень двадцять копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду про стягненя із Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства, яке розташоване в м.Зіньків, вул.. Дзержинського, 117 на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_1 в частині виплати середнього заробітку за 1 місяць.

Стягти із Зіньківського виробничого управління житлово-комунального господарства, яке розташоване в м.Зіньків, вул.. Дзержинського, 117 на користь держави судовий збір в сумі 496,97 грн.

Стягти із ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в сумі 12,22 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Зіньківський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду С.Р.Должко