УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 р. Справа № 47869/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.10.2011 року по справі № 2-а-2483/11 за позовом прокурора Рахівського району в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Рахівського району в інтересах ОСОБА_1 05.10.2011 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13.03.2011 року по 13.09.2011 року.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 07.10.2011 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку, позовні вимоги за період з 13.03.2011 року по 04.04.2011 року відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.10.2011 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 05.04.2011 року по 22.07.2011 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також виплачених сум.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених законами України, якими було затверджено Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах передбачених на це видатків, а також на те, що законодавством не визначено з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивач звернувся до суду 05.10.2011 року та не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги за період з 13.03.2011 року по 04.04.2011 року.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з 05.04.2011 року по 22.07.2011 року підлягають задоволенню так як Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було зупинено чи змінено. Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тому відповідач повинен був діяти відповідно до вимог діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка була прийнята на виконання вимог Закону України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», і набрала чинності 23.07.2011 року, п. 7 ч. 1 якого Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким зокрема установлено, що в 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, окрім цього це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.10.2011 року у справі № 2-а-2483/11 за позовом прокурора Рахівського району в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.