ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 р. Справа № 48039/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 07.10.2011 року по справі № 2-а-2037/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08.09.2011 року звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 08.03.2011 року по 08.09.2011 року із врахуванням положень статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 07.10.2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 08.03.2011 року по 18.06.2011 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та виплачених сум. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених законами України, якими було затверджено Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах передбачених на це видатків, а також на те, що законодавством не визначено з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 1832 КАС України, суд відповідно до пункту 3 частини 1 статті 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач належить до числа осіб на яких поширюються державні соціальні гарантії встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 7 частини 1 Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 року, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.

До набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23.07.2011 року, до правовідносин щодо нарахування та виплати дітям війни підвищення до пенсії повинні застосовуватись положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем свого права на отримання підвищення до пенсії.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, також не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягали частковому задоволенню за період з 08.03.2011 року по 23.07.2011 року, тобто до моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», що в свою чергу свідчить про те, що суд першої інстанції припустився помилки задовольняючи позов по дату набрання чинності Законом України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо необхідності врахування під час здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», так як позивач одержав статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, у зв'язку з чим, відповідно до вимог зазначеної статті, розмір його пенсії збільшується на 20 відсотків.

Також суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача виконати постанову негайно в межах суми стягнення за один місяць, оскільки звертаючи до негайного виконання постанови щодо присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, які були прийняті в порядку скороченого провадження, суд застосовує положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ, відповідно до якого постанови суду про присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів підлягають негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254, 256 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області задовольнити частково.

Постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 07.10.2011 року по справі № 2-а-2037/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 08.03.2011 року по 23.07.2011 року з врахуванням ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Звернути до негайного виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.