2-6832/11

Справа № 2-6832/11

Номер провадження: 2-6832/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Лівандовської-Кочури Т.В.

при секретарі Янко А.Я.

з участю прокурора Клок О.М.

представника позивача Івчика М.О.

представник третьої особи Лабінської Л.О.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах територіальної громади міста Луцька в особі Луцького підприємства електротранспорту, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору-Луцька міська рада до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2011 року прокурор міста Луцька в інтересах територіальної громади міста Луцька в особі Луцького підприємства електротранспорту звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням.

Заяву мотивує тим, що в результаті проведеної прокуратурою м.Луцька перевірки встановлено, що згідно п.3.1 наказу №344 від 03.11.2009 року посада заступника директора з питань основної діяльності Луцького підприємства електротранспорту скорочена. Наказом №17-к від 01.02.2010 року звільнено заступника директора з питань основної діяльності ОСОБА_4 на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням чисельності працівників. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 03.11.2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, а саме: ОСОБА_4 поновлено на посаді заступника директора з питань основної діяльності Луцького підприємства електротранспорту з 01.02.2010 року, стягнуто з Луцького підприємства електротранспорту в користь ОСОБА_4 16649, 52 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 200 грн. моральної шкоди.

У зв'язку з виконанням рішення суду від 02.11.2010 року Луцьким підприємством електротранспорту виплачено ОСОБА_4 16649, 52 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 200 грн. моральної шкоди.

Крім того, рішенням Луцького міськрайонного суду від 01.07.2010 року задоволено позов ОСОБА_5 до Луцького підприємства електротранспорту: визнано незаконним наказ від 01.02.2010 року №17-к в частині звільнення ОСОБА_5 з посади диспетчера служби руху на Луцькому підприємстві електротранспорту, ОСОБА_5 поновлено на посаді диспетчера служби руху на Луцькому підприємстві електротранспорту.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 року задоволено адміністративний позов Луцького міського центру зайнятості та стягнуто з Луцького підприємства електротранспорту 18602, 50 грн. виплаченої допомоги по безробіттю за період перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на обліку в центрі зайнятості. На даний час, на виконання вказаного рішення, Луцьким підприємством електротранспорту фактично сплачено 10000 грн.

Загальна сума сплачена Луцьким підприємством електротранспорту, у зв'язку з виконанням судових рішень про поновлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботі, становить 26849, 52 грн.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було звільнено, згідно наказів, які визнано незаконними та виданих директором Луцького підприємства електротранспорту ОСОБА_3

Крім того, рішенням Луцького міськрайонного суду від 21.09.2010 року частково задоволено позов ОСОБА_6 та стягнуто з Луцького підприємства електротранспорту в користь позивача 1085, 36 грн. середньомісячної зарплати за час затримки розрахунку при звільненні. Рішення виконане. ОСОБА_6 сплачено 1085, 36 грн.

Покликаючись на викладене, просить стягнути з ОСОБА_3 в користь Луцького підприємства електротранспорту 27934, 88 грн. шкоди, завданої, у зв'язку із незаконним звільненням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та затримкою розрахунку при звільненні ОСОБА_6

Прокурор та представник позивача, кожен окремо, в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник третьої особи Лабінської Л.О. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав з посиланням на письмові заперечення, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

П.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" встановлено, що застосовуючи матеріальну відповідальність, у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст.134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Судом встановлено, що згідно п.3.1 наказу №344 від 03.11.2009 року посада заступника директора з питань основної діяльності Луцького підприємства електротранспорту скорочена.

П.1 наказу №17-к від 01.02.2010 року звільнено заступника директора з питань основної діяльності ОСОБА_4 на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням чисельності працівників. (а.с.20).

У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 03.11.2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, а саме: ОСОБА_4 поновлено на посаді заступника директора з питань основної діяльності Луцького підприємства електротранспорту з 01.02.2010 року, стягнуто з Луцького підприємства електротранспорту в користь ОСОБА_4 16649, 52 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 200 грн. моральної шкоди.

У зв'язку з виконанням рішення суду від 02.11.2010 року Луцьким підприємством електротранспорту виплачено ОСОБА_4 16649, 52 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 200 грн. моральної шкоди. (а.с.23-25).

Крім того, рішенням Луцького міськрайонного суду від 01.07.2010 року задоволено позов ОСОБА_5 до Луцького підприємства електротранспорту: визнано незаконним наказ від 01.02.2010 року №17-к в частині звільнення ОСОБА_5 з посади диспетчера служби руху на Луцькому підприємстві електротранспорту, ОСОБА_5 поновлено на посаді диспетчера служби руху на Луцькому підприємстві електротранспорту. (а.с.16).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 року задоволено адміністративний позов Луцького міського центру зайнятості та стягнуто з Луцького підприємства електротранспорту 18602, 50 грн. виплаченої допомоги по безробіттю за період перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на обліку в центрі зайнятості. (а.с.11).

На даний час, на виконання вказаного рішення, Луцьким підприємством електротранспорту фактично сплачено 10000 грн. (а.с.14).

Таким чином, загальна сума сплачена Луцьким підприємством електротранспорту, у зв'язку з виконанням судових рішень про поновлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботі, становить 26849, 52 грн.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було звільнено, згідно наказів, які визнано незаконними та виданих директором Луцького підприємства електротранспорту ОСОБА_3, тому, дані кошти підлягають до стягнення з відповідача в користь позивача.

Крім того, рішенням Луцького міськрайонного суду від 21.09.2010 року частково задоволено позов ОСОБА_6 та стягнуто з Луцького підприємства електротранспорту в користь позивача 1085, 36 грн. середньомісячної зарплати за час затримки розрахунку при звільненні. Рішення виконане. ОСОБА_6 сплачено 1085, 36 грн.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству. Установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Враховуючи те, що рішення Луцького міськрайонного суду про стягнення з Луцького підприємства електротранспорту в користь ОСОБА_6 середньомісячної зарплати за час затримки розрахунку при звільненні ухвалене 21.09.2010 року, вступило в законну силу 01.10.2010 року, а даний позов подано до суду 07.10.2011 року, суд приходить до висновку, що позов в даній частині позовних вимог заявлений з пропущенням встановленого законом строку позовної давності та з врахуванням того, що відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, з ОСОБА_3 слід стягнути в користь Луцького підприємства електротранспорту 26849 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 52 коп. шкоди, завданої незаконним ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають до стягнення 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 50 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 58, 60, 61, 88, 209 ЦПК України та на підставі п.8 ст.134 КЗпП, Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", ч.3 та ч.4 ст.233 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Луцького підприємства електротранспорту 26849 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 88 коп. шкоди, завданої незаконним звільненням ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В решті позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 50 коп. судового збору

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили.

Суддя Т.В. Лівандовська-Кочура