КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2012 року 2а-5768/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю сторін:

від позивача -Гуща О.Ю.,

від відповідача -Тихонов В.А., Ковальова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

до Об'єднання садівничих товариств «Урочище Зазим'я»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі -позивач) з позовом до об'єднання садівничих товариств «Урочище Зазим'я»про стягнення податкового боргу у розмірі 21 813, 87 грн.

28 березня 2012 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим представник позивача просив суд стягнути з відповідача податкову заборгованість у розмірі 21 748, 60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг зі сплати узгодженої суми плати за землі у сумі 21 748, 60 грн. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення податкового боргу у судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахування заяви про зменшення позовних вимог та просив суд задовольнити адміністративний позов.

Відповідач проти заявленого позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні заявленого адміністративного позову.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що розрахунок земельного податку, у зв'язку з яким у відповідача виникла вказана заборгованість подавався до Броварської ОДПІ ОСОБА_4, однак, на момент подання зазначеного розрахунку ОСОБА_4 не мав необхідних повноважень для представництва інтересів ОСТ «Урочище Зазим'я»перед третіми особами та не мав права підписувати будь-які документи від імені об'єднання, у зв'язку з чим відповідач вважає розрахунок на підставі якого було здійснено нарахування податкового боргу недійсним, а отже вважає, що позов задоволенню не підлягає. Крім того, відповідач стверджує, що ним направлялись листи до позивача, якими останній повідомляв позивача, що розрахунок земельного податку є невірним, оскільки невірно зазначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, передбачений статтею 99 Кодекс адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Об'єднання садівничих товариств «Урочище Зазим'я»є юридичною особою, яка зареєстрована 27.06.1995 Броварською районною державною адміністрацією Київської області.

Відповідач перебуває на обліку як платник податків в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 28.06.1995 за № 656.

У відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з плати за землі з таких підстав.

28.01.2009 відповідачем було подано до податкового органу податковий розрахунок земельного податку, в якому відповідачем самостійно було визначено розмір податку, який підлягає сплаті у розмірі 52430, 50 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на день подання позивачем вказаного розрахунку сплати земельного податку, за даними податкового органу ОСОБА_4 був уповноваженою особою позивача. Оскільки із заявою про інформацію щодо засновників у зв'язку із зміною керівника, позивач звернувся до відповідача лише 28.12.2009, то згідно довідки Броварської ОДПІ про взяття на облік платника податків заміна керівника по даним податкового органу була проведена 28.12.2009 то на момент подання розрахунку № 1266 від 28.01.2009 розрахунку у відповідача не було підстав вважати ОСОБА_4 не уповноваженою особою відповідача.

Окрім того, з матеріалів справи та пояснень самого відповідача слідує, що головний бухгалтер -ОСОБА_5, яка підписала розрахунок від 28.01.2009, перебувала на посаді головного бухгалтера на час подання вказаного розрахунку правомірно та її дії по підписанню розрахунку відповідачем не заперечуються.

У зв'язку з тим, що у відповідача утворилась заборгованість по сплаті сум узгодженого податкового зобов'язання, позивачем відповідачу було надіслано першу податкову вимогу від 07.10.2009 № 1/431 на суму 4 260,33 грн., яка отримана уповноваженою особою відповідача 19.11.2009 та другу податкову вимогу від 21.12.2009 № 2/257 на суму 12 998, 75 грн., яка вручена уповноваженій особі 09.02.2010.

У грудні 2010 року податковим органом було проведено перевірку відповідача та складено акт про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення відповідачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, для подання податкової декларації (розрахунку), у зв'язку з чим платником несвоєчасно сплачено суму земельного податку.

За результатами вказаної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 форми «Ш»№ 0004731503/0 про застосування до відповідача штрафу у розмірі 10% на суму 9,71 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 форми «Ш»№ 0004741503/0 у розмірі 20% на суму 1, 74 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані уповноваженою особою відповідача 29.03.2011, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа, копія якого наявна в матеріалах справи.

За даними податкового органу заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 748, 60 грн. (з урахуванням переплати у розмірі 108, 88 грн.) яка виникла на підставі розрахунку № 1622 від 28.01.2009.

Оскільки, відповідачем у самостійному порядку сума заборгованості у розмірі 21 748, 60 грн. не була сплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 14 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю»передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України вiд 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України № 2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон №2181-ІІІ) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 17.1.17 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З 01.01.2011 року до спірних правовідносин за 2011 рік застосовуються положення Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 59.1 статі 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 20.1.18 статті 20 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право вертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини;

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Твердження відповідача щодо того, що податковий розрахунок від 28.01.2009 № 1622 було розраховано на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який був невірним, не були доведені в судовому засіданні, з огляду на наступне.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого було здійснено розрахунок земельного податку № 1266 від 28.01.2009, є невірним, про, що свідчить Лист Головного управління Держкомзему в Київській області від 10.08.2009 № 07-02-3/3608. Як стверджує відповідач, останній повідомляв позивачу про те, що розрахунок здійснено не правильно листами від 05.10.2009, від 04.11.2009, від 11.02.2010, від 12.08.2010. Однак, підтвердження щодо направлення відповідачем позивачу копії Листа Головного управління Держкомзему в Київській області 10.08.2009 № 07-02-3/3608 відповідач суду не надав.

Однак, як вбачається із матеріалів справи позивачем було подану відповідачу розрахунок на підставі якого виникла заборгованість, виходячи із Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2009 № 5, який було подано особисто відповідачем до податкового органу, іншого Витягу на підставі якого потрібно було здійснювати розрахунок земельного податку відповідачем позивачу не надавалось.

А відтак, у позивача не було правових підстав змінювати розмір плати земельного податку, оскільки лист яким відповідач повідомляв позивача про невірні дані внесені до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2009 № 5 не має юридичної сили для позивача при визначенні розміру земельного податку.

Крім того, відповідач не скористався правом передбаченим п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ (який підлягав застосуванню до спірних правовідносин), а саме не подав уточнюючого розрахунку, як це передбачено законодавством при самостійному виявленні помилки платником податків у показниках раніше поданої податкової декларації.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ (який підлягав застосуванню до спірних правовідносин), за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи, що останньою датою від якої підлягає відрахування визначеного 1095 -денного строку є 28.01.2009, тобто день прийняття податковим органом податкового розрахунку земельного податку № 1622, поданого відповідачем, а позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 30.11.2011, то суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк встановлений для звернення до адміністративного суду.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з об'єднання садівничих товариств «Урочище Зазим'я» (код ЄДРПОУ - 22208787) на користь Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 21 748 (двадцять одна тисяча сімсот сорок вісім) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови складено - 27 квітня 2012 р.