Справа №   2-216\2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 серпня   2007 року   Полтавський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді- Нечволод В.В.

при секретарі - Киричок С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава справу за позовом Полтавського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Полтавський   районний   центр   зайнятості   звернувся   до   суду   з   позовом   до   ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В судовому засіданні представники Полтавського районного центру зайнятості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в сумі 2600 грн. 02 коп. підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі навівши обставини аналогічні викладеним в позовній заяві .

Відповідач ОСОБА_1 позовних вимог Полтавського районного центру зайнятості не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Полтавського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у повному обсязі оскільки судом встановлено :

ОСОБА_1 працював на посаді заступника , (ТВО) начальника філії „Полтавська ДРБД" ДП „Полтавський облавтодор" (а\с 29) і згідно наказу від 7 червня 2006 р. № 7 був звільнений в зв'язку із скороченням штату працівників (а\с 26) з виплатою вихідної допомоги .

09.06.2006 р. ОСОБА_1 був зареєстрований в Полтавському районному Центрі зайнятості як шукаючий роботу , а 16.06.2006 р. йому був наданий статус безробітного . В зв'язку з отриманням ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні виплата йому допомоги по безробіттю розпочата з 08.07.2006 р., допомога виплачувалася до 06.10.2006 р. і була припинена в зв'язку з самостійним працевлаштуванням відповідача (а\с9-10).

Суд вважає встановленим , що ОСОБА_1 з 17.10.2003 р. зареєстрований як фізична особа -суб'єкт підприємницької діяльності , що підтверджується довідкою   № 2 577 000 495 (а\с25).

В листопаді - грудні 2005 р. ОСОБА_1 закрив поточний рахунок в установі банку та 31 грудня 2005 р. був знятий з обліку в податковій інспекції як суб'єкт підприємницької діяльності в зв'язку з припиненням господарської діяльності (а\с 27). З грудня 2005 р. ОСОБА_1 жодним видом господарської діяльності не займався , дана обставина не заперечувалася представниками позивача в судовому засіданні.

Згідно ст. 1 ЗУ "Про зайнятість населення „ - Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що. як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах : 

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві;

Згідно ст. 2 ЗУ „Про зайнятість населення "- Не можуть бути визнані безробітними громадяни

а)          віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

б)         які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки ;

в)         які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу ;

г)          які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого законом пенсійного віку.

Отже   ст.   2   ЗУ „Про   зайнятість   населення " містить   виключний   перелік  обставин   за  яких громадяни   не можуть бути визнані безробітними    і сам  формальний факт не зняття   реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності без здійснення такої не може бути підставою для відмови у наданні   громадянину   статусу   безробітного   та   призначення   допомоги   відповідно   до   чинного законодавства .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Полтавського районного центру зайнятості до   ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в сумі 2600 грн. 02 коп. є необгрунтованими.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не було наміру отримувати допомогу обманним шляхом. Всі документи, які необхідно було надати Полтавському міському центру зайнятості, ним були надані . У позивача з дати надання відповідачу статусу безробітного до початку виплат, тобто був 2 місячний термін для перевірки та встановлення необхідних даних . Тим більше , що законодавством , а саме встановлено „Порядок взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців „ . Отже, в задоволенні позовних вимог Полтавського міського центру зайнятості необхідно відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного відповідно до ст. 22, 23, 625, 1166, 1167 ЦК України, 25, 28, 35 Закону України „Про зайнятість населення", ст. ст. 22, 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" затвердженого в МЮ України 16.12.2005 р. за № 1523/11803 , та керуючись ст.ст. ст.ст. 8,10,11, 15, 60, 79, 82,130,208,209,212, 213, 215 ЦПК України , суд   -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Полтавського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди    відмовити     за безпідставністю .

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.