ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29.06.06р. | Справа № А33/97-06 |
За позовом: Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до: закритого акціонерного товариства "Укрелектрочормет", м. Дніпропетровськ
про: стягнення 33 208 грн. 40 коп.
Господарський суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Разіної Т.І. при секретарі Калмикові М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні вказану справу
за участю представників сторін:
від позивача: | не явився |
від відповідача: | заст. генерального директора Філіпов В.М. (довір. № 20 від 31.05.06 в справі) |
в засіданні приймали участь: -
Обставини справи:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ЗАТ "Укрелектрочормет" про стягнення 33208 грн. 40 коп. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів в 2005 році.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями).
Представник позивача в судове засідання не з»явився, причину неявки суду не повідомив.
Відповідач у відзиві на адміністритивний позов вказує, що підприємство своєчасно подавало звіти до Центру зайнятості , давало об»яви до місцевих засобів масової інформації про наявність вільних вакансій для інвалідів. Просить суд в адміністративному позові відмовити.
Суд вважає за можливе слухання справи за відсутньої сторони, яка не з’явилась (була повідомлена судом належним чином про час слухання справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів основними завданнями відділення є участь у реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснення на території області контролю за додержанням підприємствами, (об’єднаннями), установами та організаціями нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
У відповідності до вищеназваного Положення відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 “Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 - у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
На підставі статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875 –12 (зі змінами і доповненнями) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. У випадку, якщо кількість працюючих на підприємстві інвалідів була менша, ніж встановлено зазначеним нормативом, то згідно статті 20 вищеназваного Закону підприємство зобов’язано сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
У відповідності до п.2 “Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2001 № 1767, підприємства, на яких працюють 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом України.
За даними, наведеними відповідачем у “Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форма 10-ПІ річна), середньооблікова чисельність працюючих чоловік на підприємстві складає 333 особи; фонд оплати праці – 2764,6 тис. грн.; чисельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві –13 осіб, а працює –9.
Позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягають задоволенню з наступного.
Як вбачається з положень ст.18 Закону обов’язок відповідача працевлаштувати інвалідів кореспондується обов’язком органів Мінпраці України, Мінсоцзахисту населення України, місцевих рад, громадських організацій інвалідів здійснювати роботу з працевлаштування інвалідів, тобто вчиняти дії спрямовані на визначення кількості інвалідів на визначеній території, що мають бути працевлаштовані, вивчення підстав інвалідності та місця отримання інвалідності, можливості місцевих підприємств, направлення інвалідів на визначене підприємство для його працевлаштування, і тільки у разі невиконання обов’язку підприємством щодо працевлаштування інваліда направленого зазначеними у ст. 18 Закону установами (організаціями) є підставою для стягнення штрафних санкцій.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, той факт, що у відповідача не працевлаштована 9 осіб у 2005 році працівників-інвалідів, не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій, оскільки позивач не надав належних доказів, що підтверджують відмову відповідача працевлаштувати інваліда, якого було направлено до нього відповідно до ст.18 Закону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином інформував Жовтневий районний центр зайнятості про потребу у працевлаштуванні інвалідів, шляхом подання щомісячних звітів за формою 3-ПН.
Дана потреба не була задоволена.
Згідно п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” визначено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п. 14. КМУ від 03.05.1995р. №314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Частиною 1 статті 12 Закону України “Про охорону праці” передбачено, що підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплату штрафних санкції підприємства (об’єднання ), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об’єднання ), установи і організації в порядку, передбаченому законом. Позивач таких доказів не надав суду.
Таким чином, відповідач не може нести відповідальність за недодержання вимог ст.19 Закону, враховуючи об’єктивні обставини відсутності інвалідів за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи викладене, суд встановив, що відсутня вина відповідача щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві.
Враховуючи викладене, на підставі Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, керуючись ст.ст. 72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення.
Постанова може бути оскаржена протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного господарського суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І.Разіна