АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа № 2-1954/11 Головуючий 1 ін. -Лігус С.М.
Провадження № 22-ц-2090/377/12
Категорія: договірні Доповідач -Коваленко І.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Коваленко І.П
суддів -Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.
при секретарі -Щегельському Д.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 литопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу квартири частково недійсним,
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу квартири частково недійсним.
В обґрунтування своїх вимог посилались на те ,що ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 з 3 вересня 1988 року до 9 вересня 2009 року. Позивач ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_5
На праві спільної сумісної власності сторонам належала двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 грудня 1997 року.
В зв'язку з прийняттям рішення щодо переїзду в місто Харків, 8 лютого 2000 року сторони продали належну їм квартиру. Продаючи квартиру, ОСОБА_2. та відповідач ОСОБА_4 діяли також від імені доньки ОСОБА_3, оскільки вона на той час була неповнолітньою. Батьки ОСОБА_3 отримали дозвіл опікунської ради на укладення від її імені договору купівлі-продажу її частини квартири. Батько отримав гроші за належну їй 1/3 частини квартири. ОСОБА_2, отримавши гроші за свою частку квартири, передала їх своєму чоловіку, відповідачу по справі, як голові сім'ї. На спільні гроші, отримані від продажу квартири у місті Охтирка, 12 лютого 2000 року подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_3 Договір купівлі-продажу було оформлено на відповідача ОСОБА_4 як голову сім'ї. Позивачі, вважаючи, що їх право власності на спірну квартиру порушено просили визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 2 лютого 2000 року частково недійсним в частині покупця та перевести права покупців на 2/3 частки вказаної квартири на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частки за кожним та визнати за ними право власності за кожною по 1/3 частини спірної квартири
В судовому засіданні позивачі позов підтримали та вказали, що раніше не зверталися таким позовом, оскільки між сторонами були добрі стосунки та не виникало питань з приводу права власності та користування спірною квартирою. В теперішній час шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4. розірвано, стосунки між сторонами погіршилися, тому вони і теперішній час звернулися з зазначеним позовом до суду.
Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував, просив застосувати строки позовної давності, а також, відповідач вважав, що позивачами не надано доказів, що кошти, які були отримані від продажу квартири у м. Охтирка Сумської області були витрачені на купівлю квартири АДРЕСА_3.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 литопада 2011 року в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити їх вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового рішення.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності позивачами пропущено.
Між тим з такими висновками суду погодитись не можна.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 3 вересня 1988 року до 9 вересня 2009 року.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, 1989 року народження.
ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали в квартирі АДРЕСА_1.
30 грудня 1997 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 приватизували цю квартиру. При приватизації частки власників є рівними.
08 лютого 2000 року згідно договору купівлі-продажу вони продали це житло за 15063 грн. (а.с. 27).
12 лютого 2000 року вони купили трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3, оформивши право власності на ім'я ОСОБА_4 (а.с.7).
На час вчинення цих правочинів ОСОБА_3 була неповнолітньою.
Набуте внаслідок приватизації майно не є спільним майном подружжя.
Після продажу приватизованого житла кожен з подружжя вніс свою частку у придбання квартири АДРЕСА_3, тобто, всього 2/3 вартості спірної квартири.
Дії сторін свідчать про намір створення спільної сумісної власності: подружжя кожен від себе, а ОСОБА_4 і в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , всі кошти, і в тому числі і кошти від продажу частки ОСОБА_3, вклали в покупку цієї квартири; вони всі разом заселились в це житло, зареєструвались і проживають ОСОБА_4 - до цього часу, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - до певного часу.
Відповідно до ст. 16, 17 Закону України «Про власність»майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України. Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Посилання ОСОБА_4 на те, що позивачами не надано доказів, що кошти, які були отримані від продажу квартири у м. Охтирка Сумської області були витрачені на купівлю квартири АДРЕСА_3 колегією суддів не приймаються, оскільки доказів того, що отримані кошти від продажу квартири в м.Охтирка були витрачені на інше, ним не надано.
Із вищевказаних договорів купівлі-продажу вбачаєттся, що укладені вони були 08.02.2000 року та 12.02.2000 року, тобто, через 4 дні.
Отже, доказів того, що спірна квартира була придбана за інші гроші, а не за кошти від продажу квартири в м.Охтирка, відповідачем не надано.
При цьому колегія враховує, що строк позовної давності не пропущено.
Угода укладена у 2000 році, коли ОСОБА_3 була неповнолітньою.
Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не заявляли свої вимоги щодо виділення їх ідеальних часток, оскільки відносини сторін були добрими; реєстрація всієї квартири за ОСОБА_4 - чоловіком та батьком сторін не порушувала їх права і тільки після розлучення батьків у 2009 році, коли склалась конфлікта ситуація щодо користування житлом спонукало ОСОБА_3 на пред'явлення позову про захист своїх інтересів.
Що стосується вимог ОСОБА_2, то колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки спірна квартира була придбана нею та ОСОБА_4 під час зареєстрованого шлюбу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов необхідно задовольнити частково і визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідчений 12 лютого 2000 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, частково недійсним в частині покупця, перевести права покупця в 1/3 частині квартири на ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на 1/3 частину спірної квартири.
На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 литопада 2011 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу квартири частково недійсним задовольнити частково.
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідчений 12 лютого 2000 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, частково недійсним в частині покупця.
Перевести права покупця в 1/3 частині квартири на ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3.
В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
судді