КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 року місто Київ № 2а-1507/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області

доВідділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яготинському районі Київської області

простягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

28.03.2012 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Управління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області, з адміністративним позовом до Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яготинському районі Київської області про стягнення з відповідача виплат адресної допомоги в сумі 23 749, 29 гривень та витрат на доставку та виплату державної адресної допомоги в сумі 109, 63 гривень.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 10.04.2012 року.

10.04.2012 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 2010), в якому позивач на виконання ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року про залишення позовної заяви без руху надає докази на підтвердження повноважень особи, яка подала позов та обґрунтовані пояснення щодо наявності або відсутності вказаної заборгованості відповідача на день фактичного подання позову.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заборгованість відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області за період з жовтня місяця 2011 року по грудень місяць 2011 року включно складає 23 858, 92 гривень, в тому числі суми щомісячної державної адресної допомоги в розмірі 23 749, 29 гривень та сума витрат з поштового збору за доставку вищезазначених пенсій в розмірі 109, 63 гривень.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи.

В призначений день та час до суду сторони не з'явилися.

Представник позивача надав суду клопотання (вхідний № 2553 від 23.04.2012 року) про розгляд справи в порядку письмового провадження, позов підтримав в повному обсязі.

Від відповідача до суду надійшло письмове клопотання (вхідний № 2663 від 24.04.2012 року) про розгляд справи у порядку письмового провадження разом із запереченнями на адміністративний позов.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, клопотання представників сторін вважаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Управління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області у період з жовтня по грудень 2011 року особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також особам, що втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснювалась виплата пенсій.

У тих випадках, коли розмір пенсії не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для таких осіб, позивач, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягала встановленого прожиткового мінімуму.

Так, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що розмір щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, виплачений позивачем у період з жовтня по грудень 2011 року, складає 23 749, 29 гривень.

Загальний розмір поштових видатків, понесених Управління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області у зв`язку з доставкою пенсії та щомісячної державної адресної допомоги у період з жовтня по грудень 2011 року, становить 109, 63 гривень.

Оскільки виплата пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, що втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, позивач та відповідач щомісячно проводили звірку витрат по особових справах вказаних осіб.

Результати звірки оформлювались двосторонніми актами.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що за результатами звірки відповідач визнав усі витрати позивача, що пов'язані з виплатою та доставкою основного розміру пенсій.

Проте, витрати, пов'язані з виплатою та доставкою щомісячної державної адресної допомоги, у загальному розмірі 23 749, 29 гривень та витрат у зв'язку з доставкою пенсії та щомісячної державної адресної допомоги у період з жовтня по грудень 2011 року, які становлять 109, 63 гривень, відповідач не визнав та відмовився їх відшкодовувати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В силу пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі -Закон України № 1105-XIV).

Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку на виробництві, що визначений статтею 5 вказаного Закону, є цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Відповідно до статті 15 Закону України № 1105-XIV, страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно зі статтями 13, 14 Закону України № 1105-XIV, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. При цьому, під нещасним випадком розуміється обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Статтею 21 Закону України № 1105-XIV встановлено виключний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Так, згідно з приписами вказаної норми, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 Закону України № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Порядок визначення розміру щомісячних страхових виплат визначається статтею 34 Закону України № 1105-XIV, якою, зокрема, передбачено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії не входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на підставі Закону України № 1105-XIV.

Вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Тобто, вирішуючи питання про джерело виплати щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, Кабінет Міністрів України фактично прийняв рішення про розпорядження коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Як вже зазначалось судом вище, Конституцією України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності таким законом є Закон України № 1105-XIV, нормами якого не передбачено здійснення виплати щомісячної державної адресної допомоги до пенсії за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до статей 15, 16 Закону України № 1105-XIV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Кабінет Міністрів України, відповідно до Конституції України та законів України, не наділено повноваженнями щодо розпорядження коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Основний Закон України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Конституції України).

Це означає, що реалізовуючи політику в сфері соціального захисту громадян і вирішуючи питання про джерела виплати щомісячної державної адресної допомоги до пенсії як соціальної гарантії громадян, зокрема, за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків, Кабінет Міністрів України вийшов за межі повноважень, визначених Конституцією та законами України.

В силу частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»в частині визначення джерела виплати щомісячної державної адресної допомоги (за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків) застосуванню не підлягає.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки правові підстави для відшкодування за рахунок коштів відповідача витрат, понесених територіальним органом Пенсійного фонду України на виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги, відсутні.

У зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача виплат адресної допомоги в сумі 23 749, 29 гривень та витрат на доставку та виплату державної адресної допомоги в сумі 109, 63 гривень, слід відмовити.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п'ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Відповідач не надав суду належних доказів понесення ним будь-яких витрат, отже стягнення з позивача на користь відповідача будь-яких коштів не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 157, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області до Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яготинському районі Київської області про стягнення з відповідача виплат адресної допомоги в сумі 23 749, 29 гривень та витрат на доставку та виплату державної адресної допомоги в сумі 109, 63 гривень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.