КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2012 року місто Київ № 2а-1323/12/1070
16.48
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:- Конюхової О.В.,
відповідача:- Нікитенко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління житлово-комунального господарства «Біличі»
доІрпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
проскасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Управління житлово-комунального господарства «Біличі», звернувся до суду з адміністративним позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням їх уточнення, позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечить чинному законодавству України та підлягають скасуванню.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі. 22.03.2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.04.2012 року.
У судове засідання 10.04.2012 року з’явився представник відповідача, представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явися, про причини неявки суд не повідомив.
Судове засідання було відкладено на 19.04.2012 року.
В судове засідання 19.04.2012 року з’явилися представники сторін.
Представник позивача позовну заяву, з урахуванням збільшення позовних вимог, підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов.
Розглянувши позовну заяву та додані матеріали, судом встановлено, що адміністративний позов в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2009 року № 0000441501/0, від 30.03.2009 року № 0001691501/0, від 21.05.2009 року № 0002401501/0, від 24.06.2009 року № 0002841501/0, від 20.07.2009 року № 0003281501/0, від 13.08.2009 року № 0003581501/0, від 30.09.2009 року № 0001781730/161, від 01.10.2009 року № 0005051810/0, від 15.03.2010 року № 0001191730/0, від 31.03.2010 року № 0002041730/0, від 25.08.2010 року № 0013971810/0, від 29.11.2010 року № 0017571810/0 та від 02.12.2010 року № 0006801501/0 було подано без додержання вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на вищевикладене ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року в зазначеній частині позовну заяву було залишено без розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Управління житлово-комунального господарства «Біличі»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 11.02.1997 року, місцезнаходження: 08298, Київська область, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Меблева, будинок 11-А, ідентифікаційний номер 23579209, що підтверджується копією наявного в матеріалах справи Свідоцтва Серії А00 № 489584 про державну реєстрацію юридичної особи.
Згідно Свідоцтва № 40104464 Серії НБ № 103428 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач є платником ПДВ.
Ірпінською ОДПІ Київської області було проведено ряд перевірок УЖКГ «Біличі», встановлені порушення податкового законодавства, винесені акти та прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення.
Так, 17.05.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 144 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. На підставі вищевказаного Акту, Ірпінською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 року № 0005151730 на суму 325, 89 гривень за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання, визначеного статтею 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».
20.05.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 283/832 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб. На підставі вищевказаного Акту, Ірпінською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 року № 0003131810 на суму 281, 40 гривень за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб, визначеного статтею 17 закону України «Про плату за землю», підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
01.07.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 1294/15-3/23579209 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати ПДВ. На підставі вищевказаного Акту, Ірпінською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0002541501 на суму 667, 14 гривень за порушення граничних строків сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
15.07.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 1264/15-3/23579209 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки своєчасності сплати ПДВ до бюджету. На підставі вищевказаного Акту, Ірпінською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 року № 0003711501/0 на суму 40 508, 14 гривень, за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
26.08.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 1590/15-3/23579209 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати ПДВ. На підставі вищевказаного Акту, Ірпінською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 року № 0003011501 на суму 8 501, 13 гривень, за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
28.12.2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 2683/15-1/23579209 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету, а саме податку на прибуток підприємств. На підставі вищевказаного Акту, Ірпінською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 року № 0005941510 на суму 56 428, 77 гривень, за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, визначеного підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
21.03.2012 року Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 402/15-3/23579209 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати ПДВ. На підставі вищевказаного Акту, Ірпінською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0007511501 на суму 4 951, 52 гривень, за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідач в своїх запереченнях на адміністративний позов з твердженнями позивача не погодився, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, тому у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідностин, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Порядок проведення камеральних перевірок визначений статтею 76 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пункт 86.8 статті 86 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
У зв’язку із виявленими порушеннями, а саме несплатою позивачем земельного податку з юридичних осіб з 11.11.2008 року по 30.04.2009 року відповідачем були застосовані санкції у вигляді штрафу, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2011 року № 0003131810 та актом перевірки.
Статтею 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин сплачується юридичними особами –щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітнім кварталом.
У зв’язку із виявленими порушеннями, а саме несплатою позивачем податку з власників транспортних засобів за період з 17.09.2008 року по 15.05.2011 року відповідачем були застосовані санкції у вигляді штрафу, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2011 року № 0005151730 та актом перевірки.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпункт 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці , що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналогічні положення передбачені Податковим кодексом України, так відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Твердження позивача про те, що право визначити призначення платежу належить виключно платнику, і, якщо платник у платіжному дорученні зазначив, наприклад, за січень 2010 року, то проплата повинна бути зарахована на січень 2010 року не зважаючи на те, що у платника за минулі роки рахується податковий борг спростовується наступним.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Згідно з пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
За несплату платником самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, відповідальність передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Статтею 57 Податкового кодексу України передбачені строки сплати податкового зобов'язання.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що вказані норми Податкового кодексу України повинні застосовуватися тільки до тих правопорушень, які мали місце починаючи з 01.01.2011 року, а якщо платник податку сплачує у 2011 році податковий борг за попередні роки, то податковий орган не уповноважений змінювати призначення платежу.
Слід зазначити, що чітке встановлення у Податковому кодексі України обов’язку податкового органу зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків передбачає, що починаючи з 01.01.2011 року всі кошти, які надходять від платника податків на погашення заборгованості зараховуються у погашення податкового боргу за попередні періоди безвідносно до того чи такий податковий борг виник до 01.01.2011 року чи після.
В позовній заяві позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями посилаючись також на те, що контролюючим органом не було враховано положення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а також порушено терміни проведення камеральної перевірки.
Щодо проведення камеральних перевірок, судом зазначалося вище про порядок проведення таких перевірок, з урахуванням дат документів на підставі яких погашався борг, податковий орган проводив камеральні перевірки.
Також суд звертає увагу на те, що штрафна санкція, передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов’язань за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року.
Враховуючи викладене, слід зазначити, що Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»з 06.08.2011 року підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 11, згідно якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.
Твердження позивача про те, що в 2009-2011 роках Ірпінською ОДПІ Київської області було порушено норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»та неправомірно нараховувалися фінансові санкції відповідно до Закону № 2181-ІІІ та Податкового кодексу України, є безпідставними з огляду на наступне.
Зазначеним Законом визначено, що для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру.
Внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру не позбавляє обов’язку платника податків і зборів (обов’язкових платежів) сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Податки і збори (обов’язкові платежі) є основним методом формування доходів держави і виступають джерелом формування бюджету та інструментом впливу на різні сфери діяльності їх платників. Головне призначення податків як джерела коштів є забезпечення належного функціонування держави. Наявність податкового боргу порушує інтереси держави, оскільки негативно впливає на повноту та своєчасність формування бюджетних сум, позбавляє державу можливості нормального функціонування.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг –сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, норми Закону № 2181-ІІІ, Податкового кодексу України та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»не звільняють позивача від виконання податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк, у тому числі підприємства, які внесені до Реєстру паливно-енергетичного комплексу.
Щодо тверджень позивача про те, що відповідач нарахував штрафні санкції не зважаючи на те, що виконавче провадження зупинено за постановою Господарського суду Київської області від 11.07.2008 року по справі № А20/039-08 у зв’язку з перебуванням позивача в Реєстрі паливно-енергетичного комплексу слід зазначити наступне.
На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадженні та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства зі стягнення заборгованості, яка виникла до 01.01.2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Суд звертає увагу на те, що норми Закону № 2181-ІІІ, Податкового кодексу України та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»не звільняють позивача від обов’язку органу державної податкової служби нараховувати штрафні (фінансові) санкції відповідно до податкового законодавства. Крім того, постановою Господарського суду Київської області від 11.07.2008 року по справі № А20/039-08 стягнуто податковий борг, який виник станом на 08.07.2008 року. Податкові повідомлення-рішення, які оскаржує позивач, прийняті відповідачем починаючи з 2009 року.
У зв’язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягають.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач надав суду обґрунтовані докази, на підставі яких керувався під час винесення спірних рішень.
Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши подані відповідачем додаткові матеріали, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Управління житлово-комунального господарства «Біличі» до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, – відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний тест постанови виготовлено та підписано 24 квітня 2012 р.