АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа № 2018/2-1093/11/07
Провадження № 22ц/2090/495/2012 р. Головуючий 1 інстанції: Зуб Г.А.
Категорія: угоди Доповідач: Овсяннікова А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Овсяннікової А.І.,
суддів: - Бездітко В.М., Сащенко І.С.
при секретарі - Москаленко Є.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання правочинів недійсними,-
в с т а н о в и л а:
У грудні 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за участю третіх осіб: приватних нотаріусів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання недійсними доручення від 11 травня1998 року та від 22 травня 1998 року видані ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_10 та посвідчені приватними нотаріусами ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на розпорядження квартирами : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; визнати недійсними договори купівлі -продажу та дарування вказаних квартир, вчинені ОСОБА_10 від імені ОСОБА_4 на підставі доручень від 11 травня 1998 року та 22 травня 1998 року; застосувати односторонню реституцію -визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2.
В обґрунтування позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вказали, що до 1997 року вони мешкали у квартирі АДРЕСА_1 Потім вони вирішили продати вищевказану квартиру, тому 08 грудня 1997 року було укладено договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 Для здійснення даної покупки агент із нерухомості ОСОБА_10 надала у борг кошти позивачеві на загальну суму 20 000 доларів США.
22 травня 1998 року ОСОБА_4 на підставі доручення , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11, уповноважила ОСОБА_10 продати за ціну і на умовах на її розсуд належну їй квартиру АДРЕСА_1
Перед цим 11 травня 1998 року на підставі доручення посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, позивачка уповноважила ОСОБА_10 здійснити обмін квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_1
12 травня 1998 року ОСОБА_10, яка діяла на підставі доручення від ОСОБА_4, передала у власність ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2, а ОСОБА_7 передала у власність позивачці квартиру АДРЕСА_1
12 травня 1998 року ОСОБА_7 подарувала квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_6
29 травня 1998 року ОСОБА_10 , яка діяла на підставі доручення посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 від імені ОСОБА_4 було укладено договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_5
17 липня 1998 року ОСОБА_5 подарував , а ОСОБА_6 прийняв в дар квартиру АДРЕСА_1
ОСОБА_4 вважає, що доручення від 11 травня 1998 року та доручення від 22 травня 1998 року вона видала під впливом тяжкої для себе обставини, а саме в цей час хворів її син -ОСОБА_3, переніс 7 операцій, що стало причиною погіршення і її особистого стану.
Відповідно просить визнати недійсними договір купівлі -продажу та дарування, які укладені на підставі цих доручень та застосувати односторонню реституцію, визнавши за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі -продажу від 08 грудня 1997 року, укладеного між нею та ОСОБА_12
Відповідач - ОСОБА_6 позов не визнав. Посилався на те, що договори укладалися відповідно до закону і ніяких порушень законодавства України і ніякого обману не було.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_13 в судове засідання не з'явились.
Треті особи -приватні нотаріуси ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились; справу просили розглядати у їх відсутності.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, визнати недійсними доручення від 11 травня 1998 року та від 22 травня 1998 року; визнати недійсним договори купівлі -продажу та дарування квартир; застосувати односторонню реституцію -визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права: несвоєчасно постановлено ухвалу про відкриття провадження та про накладення арешту; попереднє судове засідання проведено з порушенням строків; розгляд справи проведено не у двохмісячний строк; не вживалися всі заходи щодо належного повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи.
Порушені норми і матеріального права. Не враховано , що пунктом 19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року № 283/8882 , передбачено, що при посвідченні правочинів майнового характеру нотаріусом у текстах правочинів зазначається, зокрема, для фізичних осіб -ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб -платників податків.
Доручення, видане ОСОБА_4 11 травня 1998 року та 22 травня 1998 року є правочином майнового характеру, однак дані про ідентифікаційні номери ОСОБА_4 та ОСОБА_10 в дорученнях відсутні.
Не надано оцінку двом розпискам -від 08 грудня 1997 року та від 05 червня 1998 року ; не враховано, що тяжкі обставини мали місце у травні 1998 року, а не у 2010 році як вказує суд.
При цьому він дійсно був тяжко хворим, що підтверджується довідкою у справі.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи позивачам в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачами не надано належних доказів щодо видачі доручень та укладанні договорів під впливом тяжких для ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обставин і на вкрай невигідних умовах.
Колегія погоджується з таким висновком суду.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи до 1997 року позивачі мешкали у квартирі АДРЕСА_1
08 грудня 1997 року згідно договору купівлі -продажу ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_2
11 травня 1998 року ОСОБА_4 видала нотаріально посвідчене доручення на ім'я ОСОБА_10 на здійснення обміну квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_1
12 травня 1998 року на підставі цього доручення було укладено договір міни цих квартир.
22 травня 1998 року ОСОБА_4 видала друге доручення на ім'я ОСОБА_10, яким уповноважила її продати за ціну і на умовах на її розсуд квартиру АДРЕСА_1
29 травня 1998 року ОСОБА_10 на підставі цього доручення продала цю квартиру ОСОБА_5, а ОСОБА_5 17 липня 1998 року подарував цю квартиру ОСОБА_6
Ставлячи питання про визнання цих доручень від 11 травня 1998 року та 22 травня 1998 року, а також договорів міни, купівлі -продажу та дарування недійсними, позивачи вказують, що при їх оформленні вони діяли під впливом тяжкої для них обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки син ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на той час тяжко хворів; знаходився у лікарні; йому були зроблені операції.
Відповідно до вимог ст.. 57 ЦК України (1963 року), в редакція яка діяла на час укладення угод та яка відповідає ст. 233 ЦК України 2004 року, визначено, що угода , укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Колегія вважає висновок суду щодо відсутності підстав для визнання цих угод недійсними обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст..10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження своїх вимог позивачами надано витяг з історії хвороби ОСОБА_3, з якої вбачається, що він потрапив у лікарню 26 січня 1998 року; йому проводилися певні медичні заходи і 30 квітня 1998 року його виписано до дому.
Доручення ОСОБА_4 видавалися 11 та 22 травня 1998 року, а угоди укладалися 12 травня 1998 року та 29 травня 1998 року.
Вважати, що ці угоди вчинені під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах не можна.
Згідно доручення від 11 травня 1998 року було 12 травня 1998 року вчинено договір міни: житло по АДРЕСА_2 поміняно на житло на АДРЕСА_2, а в наступному це житло продано.
На час вчинення цих дій ОСОБА_3 взагалі не був у лікарні.
Висновок суду щодо відповідності дій нотаріусів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Закону України «Про нотаріат»та Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»є законним та обґрунтованим.
Посилання ОСОБА_3, що дії нотаріусів протирічить п.19 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, оскільки ці доручення є правочинами майнового характеру, а в тексті доручень відсутні дані про ідентифікаційні номери ОСОБА_4 та ОСОБА_10 - судовою колегією не приймаються, оскільки доручення не є правочинами майнового характеру.
Крім того, Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», на яку посилається позивач, затверджена у 2004 році, тоді як угоди щодо яких заявлені позовні вимоги, стосуються 1998 року.
Інші доводи апеляційної скарги: несвоєчасне відкриття провадження у справі; строк розгляду справи не можуть свідчити про незаконність рішення суду.
Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді:
Справа № 2018/2-1093/11/07
Провадження № 22ц/2090/495/2012 р. Головуючий 1 інстанції: Зуб Г.А.
Категорія: угоди Доповідач: Овсяннікова А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Овсяннікової А.І.,
суддів: - Бездітко В.М., Сащенко І.С.
при секретарі - Москаленко Є.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання правочинів недійсними,-
в с т а н о в и л а:
Для написання мотивувальної частини судового рішення потрібен певний час.
Вступна та резолютивна частина проголошується згідно ст. 209 ЦПК України.
Колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді: