АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа № 2-624/11 Головуючий 1 ін. -Гетьман Р.А.
Провадження № 22-ц-2090/42/12
Категорія: договірні Доповідач -Коваленко І.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Коваленко І.П
суддів -Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.
при секретарі -Щегельському Д.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 червня 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2010 року Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк»в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.
В обґрунтування своїх вимог посилалось на те ,що 06.11.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір.
Відповідно до умов п.1.1 цього договору позивач відкрив відповідачу не відновлювану мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті в розмірі 150 000 грн. терміном повернення 10 жовтня 2025 року.
Станом на 03 вересня 2009 року загальна заборгованість по сплаті кредиту та процентів складала 170 974,58 доларів США, що за курсом НБУ 03.09.2009 р. складало 1 365 232,02 грн.
06.11.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором.
18.11.2008 р. відповідачам було направлено листа з вимогою погашення заборгованості. Однак, до цього часу взяті на себе зобов'язання відповідачами не виконано.
В зв'язку з цим просили стягнути солідарно з відповідачів 170 974,58 доларів США, що за курсом НБУ 03.09.2009 р. складало 1 365 232,02 грн.
В процесі розгляду справи збільшили свої вимоги і просили стягнути з відповідачів солідарно 192 940,15 доларів США, що за курсом, встановленим НБУ 20.05.10р. становить 1 529 185,73 грн., а також судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, справа розглянута в його відсутності.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 червня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»задоволені частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»заборгованість за кредитним договором № 0709/31/06-И від 06.11.2006 року в сумі 192 940,15 доларів США, що за курсом, встановленим НБУ 20.05.2010 року становить 1 529 185,73 грн., а також судові витрати в сумі 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).
Судом встановлено, що 06 листопада 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0709/31/06-14.
Відповідно до умов цього кредитного договору ВАТ «Кредитпромбанк»відкрило ОСОБА_2 О. невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті у розмірі 150 000,00 доларів США терміном повернення 10 жовтня 2025 року.
Пунктом 2.4 кредитного договору встановлено процентну ставку за кредитами на купівлю нерухомого майна в іноземній валюті у розмірі 12.5 % процентів річних, а також на сплату комісії 17.5% річних в гривнях.
В порушення умов кредитного договору позичальник від своєчасного виконання зобов'язань ухилявся. В результаті чого, у відповідача ОСОБА_2 утворилась заборгованість за кредитним договором.
Згідно з п.4.9 кредитного договору пеня нараховується у розмірі подвійної процентної ставки, що визначено п.2.4. кредитного договору, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На підставі вищевказаних пунктів кредитного договору, за весь період невиконання зобов'язань з боржнику була нарахована пеня у сумі 10 834,61 доларів США, що за курсом, встановленим НБУ 20.05.2010р., становить 85 871,86 грн., за несвоєчасне погашення кредиту.
Отже, загальна сума заборгованості складає 192 940,15 доларів США, що за курсом, встановленим НБУ 20.05.2010 року становить 1 529 185,73 грн..
Крім того, 06 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»в особі Харківської філії та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки.
Згідно з умовами вказаного договору поруки, ОСОБА_4 як поручитель солідарно відповідає перед банком за виконання ОСОБА_2 у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором № 0709/31/06-И від 06 листопада 2006 року, укладених ним з ВАТ «Кредитпромбанк».
У відповідності до договору поруки, ОСОБА_4, як поручитель зобов'язується в разі невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань перед банком, погасити заборгованість за вказаним кредитним договором, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, проценти по простроченому кредиту, (штраф, пеню) та всі інші платежі передбачені кредитним договором.
На листи-претензії Харківської філії ПАТ «Кредитпромбанк»про наявність несплачених чергових платежів за кредитом від 18.12.2008 року відповідачі жодним чином не відповіли, борг повністю не сплатили.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в сумі 192 940,15 доларів США, що за курсом, встановленим НБУ 20.05.2010 року становить 1 529 185,73 грн.
Доводи представника відповідача щодо неправомірності видачі кредиту в іноземній валюті обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, виходячи з наступного.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Згідно п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Отже, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Оскільки ВАТ «Кредитпромбанк»у встановленому порядку отримало ліцензію № 174 від 24.09.2001 року та дозвіл № 174-2 від 11.09.2003 року на здійснення валютних операцій, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 червня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
судді