АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа № 2-1427/11 Головуючий 1 ін. -Терентьєв П.П.
Провадження № 22-ц-2090/697/12 Доповідач -Коваленко І.П.
Категорія: відшкодування шкоди
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Коваленко І.П
суддів -Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.
при секретарі -Москаленко Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поновлення порушеного права, треті особи: Харківська міська рада, Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, -
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Харківська міська рада, Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про поновлення порушеного права.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що після укладання шлюбу він дійсно прописав в спірній квартирі відповідачку і її неповнолітнього сина.
Після розірвання шлюбу колишня дружина отримала разом з сином двокімнатну ізольовану квартиру, яку потім незаконно приватизували і до данного часу мешкають разом з ним в однокімнатній квартирі і не дають йому спокою, б'ють його, у зв'язку з чим у Ленінському районному суді м. Харкова розглядається кримінальна справи за обвинуваченням відповідачів у злочині за вчинення йому тілесних ушкоджень.
В зв'язку з цим просив визнати незаконним свідоцтво про право власності на житло, видане 03.07.1998 р. Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, а також визнати незаконним реєстрацію відповідачів у квартирі АДРЕСА_1.
Відповідачі проти позову заперечували, пояснивши що дійсно проживають в однокімнатній квартирі разом з позивачем, який зловживає спиртними напоями. Раніше вони отримали двокімнатну квартиру, яку приватизували і продали оскільки для її ремонту були необхідні гроші, яких у них не вистачало. Позивач про це розумів і був згоден з тим, щоб вони повернулись до колишнього житла, а гроші, які вони отримали від продажу квартири витратили на заборгованість по комунальним послугам.
Представник Міськради та Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради у судове засідання не з'явились, справа розглянута в їх відсутності.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2011 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, стягнути з відповідачів солідарно понесені судові витрати в сумі 265 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст..3 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Згідно до вимог ч.1,2 ст..8 вищевказаного Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, 24 жовтня 1985 року позивач отримав ордер на однокімнатну ізольовану квартиру житловою площею 16,74 кв.м на одну особу № 114 будинку № 10 по вулиці Єлізарова в місті Харкові.
Пізніше в літку 1986 року він зареєстрував шлюб зі ОСОБА_4, яка мала неповнолітнього сина ОСОБА_5, і всі вони мешкали у даній квартирі, в якій були зареєстровані.
24 липня 1991 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 був розірваний.
Однак, після цього сторони продовжували проживати і були зареєстровані за вищевказаною адресою.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 липня 1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, квартира АДРЕСА_1 була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.9) на підставі їх заяви від 25.05.1998 р. (а.с.153).
Отже, спірна квартира була приватизована за згодою всіх мешканців, які зареєстровані в квартирі і постійно там мешкали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що підстав для визнання свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 липня 1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду незаконним немає.
Доводи позивача та його представника стосовно того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали права на повторну приватизацію квартири у сел..Пісочин, оскільки загальна площа на кожну особу перевищує норми передбачені ст. З Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів.
Так, судом встановлено, що після приватизації спірної квартири, 23 квітня 1999 року, відповідачі знялися з реєстрації у спірній квартирі та були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2, яку приватизували на двох осіб, отримавши 18 лютого 2000 року свідоцтво про право власності на житло.
В подальшому вони продали цю квартиру і на даний час власником цієї квартири є інша особа.
Після відчуження квартири АДРЕСА_2, знову зареєструвались у спірній квартирі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_4 пояснила, що після приватизації спірної квартири вона продовжувала знаходитись на квартирному обліку, оскільки загальна площа приватизованої квартири складала 31,8 кв.м, яку вони приватизували на 3-х, а відповідно до вимог ст..3 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Отже, їм була надана квартира АДРЕСА_2, яку вони разом із сином приватизували.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовуються.
На підставі наведеного та керуючись та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 07 грудня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
судді