Справа № 2-279/11 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М.

Провадження № 22-ц/0390/601/2012 Категорія:27 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.

суддів -Русинчука М.М., Мудренко Л.І.

при секретарі - Семенюк О.А.

з участю: представника позивача -ОСОБА_1

представника відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 16 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 лютого 2012 року позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(далі -ПАТ КБ «Надра») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»заборгованість за кредитним договором в сумі 2 324 271,35 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з підстав в ній наведених.

Представник позивача ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.12.2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 6М/2006/840-МКЛ/361, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 250 000 доларів США зі сплатою 14,4 % річних за користування кредитом та терміном його погашення до 04.12.2015 року (а.с.6-8). Сторони договору домовились, що видача кредиту буде здійснюватись окремими траншами після підписання додаткових угод (а.с.6).

Відповідно до додаткової угоди до кредитного договору № 1 від 06.12.2006 року і заяви ОСОБА_3 на видачу готівки від 06.12.2006 року, позичальник отримав перший транш в сумі 194 000 доларів США через касу банку, а згідно додаткової угоди № 2 від 12.12.2006 року та заяви на видачу готівки другий транш в сумі 56 000 доларів США отримано 12.12.2006 року (а.с.7-8, 10-11).

Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань 06.12.2006 року між банком (іпотекодержателем) та позичальником ОСОБА_3 (іпотекодавцем) був укладений договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого є приміщення оздоблювального цеху, розташованого за адресою м. Дубно, вул. Морозенка, 20 Рівненської області. (а.с.43-45). Умовами укладеного між сторонами вказаного договору передбачено, що предметом іпотеки забезпечується зобов'язання іпотекодавця щодо повернення іпотекодержателю кредиту, який наданий траншами на загальну суму 250 000 доларів США.

За умовами кредитного договору, зокрема розділу 5, позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути його у визначений договором термін.

Однак, в порушення умов укладеного з банком кредитного договору, позичальник ОСОБА_3 своїх зобов'язань належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 01.04.2010 року у нього виникла заборгованість в розмірі 293 279,55 доларів США, що еквівалентно 2 324 271,35 грн., з яких: 1 751 863,72 грн. -заборгованість за кредитом, 481 537,16 грн. -заборгованість по процентах, 90 870 грн. - пеня. Кредитна заборгованість ОСОБА_3 підтверджується розрахунком банку (а.с.24-25).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 3.1.4. кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, при виникненні у позичальника прострочення сплати відсотків згідно з графіком.

Отже, суд першої інстанції на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та відповідно до вимог закону, який регулює кредитні правовідносини, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апелянта про те, що він кредитних коштів за додатковим договором № 1 від 06.12.2006 року на суму 194 000 доларів США не отримував, оскільки підпис на заяві про видачу готівки не його є безпідставними і спростовані доказами, які були досліджені як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Зі змісту заперечень, поданих відповідачем суду першої інстанції, змісту апеляційної скарги, пояснень відповідача та його представника в суді першої інстанції та апеляційної інстанції вбачається, що відповідач визнає слідуючі обставини:

- укладення між ним та позивачем 06.12.2006 року договору кредитної лінії, за умовами якого банк зобов'язувався надати кредит в сумі 250 000 доларів США;

- укладення між ним та банком додаткових угод від 06.12.2006 року про надання кредиту в розмірі 194 000 доларів США та від 12.12.2006 року про надання кредиту в сумі 56 000 доларів США;

- укладення договору іпотеки.

ОСОБА_3 визнає, що зазначені договори ним були укладені та підписані. Відповідач не заперечує щодо підписання графіків погашення кредиту (а.с.19-22).

Відповідно до графіку погашення кредиту отриманого в розмірі 194 000 доларів США, ОСОБА_3 зобов'язувався щомісячно, починаючи з січня 2007 року, сплачувати кошти на погашення кредиту в сумі 3238 доларів США (а.с.21), на погашення кредиту, отриманого в розмірі 56 000 доларів США, суми платежів повинні були становити в сумі 932 долари США, отже загальна сума платежу за місяць становила згідно графіків 4170 доларів США.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного позичальником ОСОБА_3 (а.с.121), з січня 2007 року по червень 2008 року відповідач здійснював проплату щомісячно як на погашення кредиту в розмірі 194 000 доларів США, так і на погашення кредиту в сумі 56 000 доларів США. Загальна сума платежу за місяць становила 4170 доларів США.

Колегія суддів не приймає тверджень представника відповідача про те, що проплата кредиту здійснювалась не відповідачем, а поручителем ОСОБА_4, оскільки відповідно до платіжних доручень, які були оглянуті в суді апеляційної інстанції вбачається, що проплата здійснювалась відповідачем.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази: договір про відкриття кредитної лінії в сумі 250 000 доларів США, в якому передбачені всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, додаткові угоди про надання кредиту в розмірі 194 000 доларів США та 56 000 доларів США, договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки забезпечується виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань по поверненню кредиту на суму 250 000 доларів США, здійснення позичальником проплати з січня 2007 року по червень 2008 року на погашення кредиту в розмірі 250 000 доларів США згідно графіків, що свідчить про визнання позичальником отримання кредиту в сумі 250 000 доларів США, спростовують твердження апелянта про те, що він кредит в сумі 194 000 доларів США не отримував, одночасно підтверджують отримання відповідачем кредиту в зазначеному розмірі.

Відсутність у кредитній справі оригіналу заяви на видачу готівки в розмірі 194 000 доларів США при наявності вищезазначених доказів не може спростовувати отримання позичальником кредитних коштів згідно договорів і не є підставою для відмови в позові.

Ухвала суду від 16.02.2012 року про закриття провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_4 у зв'язку з його смертю постановлена відповідно до вимог закону, оскільки у разі смерті поручителя, враховуючи положення статті 607 ЦК України, ч. 1 ст. 68 ЦК України, сутності поруки як особистого зобов'язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.

Отже, у зв'язку з вищенаведеними обставинами, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 16 лютого 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: