УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 69422/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів Попка Я.С., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському Волинської області на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.02.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському Волинської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

24.01.2011р. позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України м. Володимир-Волинському Волинської області про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2008 року по теперішній час.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.02.2011р. позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському Волинської області провести на користь ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 24.07.2010 року по 10.02.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням с. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального права, а тому просить повністю скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову позивача як безпідставного.

У відповідності до ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Колегія суддів вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Окрім того у 2011 році до 23.07.2011 року положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не були зупинені чи обмежені іншими нормативно-правовими актами України.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році та до 23.07.2011 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському Волинської області провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 24.07.2010 року по 10.02.2011 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському Волинської області залишити без задоволення, постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.02.2011 року у справі № 2а-151/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.П. Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Я.С. Попко