УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р. Справа № 45537/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Гуляка В.В.,

Глушка І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 18 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

01.07.2011р. ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області (далі по тексту - управління) в якому просить визнати діяння управління щодо нарахування і виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2007 року по день винесення рішення протиправними; стягнути з управління

щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2007 року по день винесення рішення по справі; судові витрати пов»язані із розглядом позовної заяви покласти на відповідача.

Ухвалою від 01.07.2011 року адміністративний позов частині вимог з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року залишено без розгляду, відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 18 липня 2011 року заявлений позов задоволено. Визнано незаконними дії управління щощо ненарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2011 року по 18.06.2011 року.

Зобов»язано управління здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2011 року по 18.06.2011 року відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

Відшкодувати позивачу з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору відповідно до квитанції.

В решті позовних вимог відмовити.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку у вищезгаданому управлінні.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010, 2011 роки, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законами України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010, 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010, 2011 роках, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області залишити без задоволення, а постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 18 липня 2011 року у справі №2а-0312/2843/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді І.В. Глушко

В.В.Гуляк