УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2012 р. Справа № 38301/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Макарика В.Я.
суддів Гуляка В.В.,
Глушка І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2011 року в адміністративній справі № 2а-772/2011р. за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про визнання дій відповідача незаконними щодо не проведення перерахунку державної (основної) та додаткової пенсій позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інваліду по захворюванню, пов»язаному з Чорнобильською катастрофою,-
В С Т А Н О В И В:
В 10 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області із вказаним позовом до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області (далі - УПФУ в м.Бориславі) та зазначив, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) йому повинна виплачуватись державна пенсія в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Однак відповідач в таких розмірах пенсії йому не виплачує, зробити перерахунок в сторону збільшення та провести виплату відмовляється.
Тому, з уточненням позовних вимог, позивач просить визнати такі дії УПФУ в м.Бориславі неправомірними та зобов'язати останнього здійснити нарахування і виплату пенсії відповідно до вимог вищезазначених статтей та статті 67 Закону № 796-ХІІ за період з 01 вересня 2010 року по дату винесення рішення.
Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2011 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління подало апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального права просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги управління покликається на те, що його дії були правомірними, пенсії позивачу нараховувалися та виплачувалися з урахуванням положень ст. 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону № 796-XII в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», № 198 від 11.03.2009 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», № 1375 від 23.12.2009 року «Про доповнення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2009 р. № 1252», № 331 від 05.05.2010 року «Деякі питання реалізації Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та в межах бюджетних асигнувань, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІІ групи захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою про інвалідність. У зв'язку з цим він отримує пенсію по інвалідності та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Розмір пенсій відповідачем визначено на підставі вищезазначених Постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року та № 654 від 16.07.2008 року, ст. 28 Закону № 1058-ІV. Добровільно провести перерахунок пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII відповідач відмовляється.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені пенсії слід обраховувати із законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратити працездатність, а не із вищезазначених розмірів.
Такі висновки місцевого суду, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Згідно зі ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтями 50 та 54 Закону № 796-XII передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам IIІ групи призначається у розмірі - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках не можуть бути нижчими, зокрема по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, а вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону № 1058-ІV), при тому, що чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2010 рік у розмірі: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн., а статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2011 рік у розмірі: з 1 січня - 750 грн., з 1 квітня - 764 грн., з 1 жовтня - 784 грн., з 1 грудня - 800 грн.
Таким чином, для позивача як інваліда IIІ групи, особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, розміри державної та додаткової пенсій повинні розраховуватись виходячи із наведених розмірів.
Разом з тим, пунктом 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 1 січня 2008 року, були внесені зміни до статей 50, 54 Закону № 796-XII, якими було обмежено дію даних статей.
Проте рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення п. 28 розділу II вищезазначеного Закону щодо внесення змін до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII були визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно резолютивної частини зазначеного рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 - у відповідача виникло зобов'язання перерахувати позивачу державну та додаткову пенсії у розмірах, встановлених Законом № 796-XII, в редакції Закону до 1 січня 2008 року.
Відповідно до цього у спірному періоді ст. 50 Закону № 796-XII діяла в редакції, згідно якої особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком; ст. 54 цього Закону діяла в редакції згідно якої розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 71 Закону № 796-XII дія положень даного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII та ст. 28 Закону № 1058-ІV, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 13.01.2002 року та № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав, і при розрахунку державної та додаткової пенсій застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Надання законодавцем права Кабінету Міністрів України визначати порядок обчислення зазначених пенсій не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом № 796-XII. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
З огляду на викладене позивач має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до ст. 54 цього Закону у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до ст. 28 Закону № 1058-ІV.
Крім того, колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що відсутність бюджетних асигнувань не можна взяти до уваги як підставу для відмови в задоволенні вимог позивача, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати пенсій відповідно до Закону № 796-XII. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
На це звернув увагу й Європейський Суд з прав людини, який у пункті 26 рішення від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
А згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2011 року у справі №2а-1901/772/11 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Я. Макарик
Судді І.В. Глушко
В.В.Гуляк