ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2012 р. Справа № 34788/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів Сапіги В.П., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 13 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в якому просив стягнути з відповідача недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику війни за 2011 рік у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 2292 грн.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 13 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Зобов»язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік як учаснику війни відповідно до вимог ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком з врахуваням виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником війни, що підтверджено копією посвідчення наявного в матеріалах справи та що позивачу було виплачено щорічну разову допомогу до 5-го травня в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року №341.

Згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Оскільки у 2011 році дія ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не зупинялась, та колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимог щодо проведення перерахунку і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, виплата разової щорічної грошової допомоги учаснику війни до 5 травня за 2011 рік повинна проводитись згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів, вважає за потрібне також зазначити, що відповідно до ч.1 ст.28 наведеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону «Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Керуючись ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м.Львова від 13 жовтня 2011 року у справі № 2а-1774/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді В.П. Сапіга

І.О. Яворський