КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.04.2012 № Б18/168-10/3
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Верховця А.А.
Гарник Л.Л.
при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,
за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 25.04.2012 по справі
№ Б18/168-10/3)
від ПАТ «ВТБ Банк»:ОСОБА_2 (довіреність від 02.08.2011 № 583/11.5.2
ліквідатор:Куюн Д.В. (ліцензія НОМЕР_1 від 19.04.2012)
від ліквідатора:ОСОБА_4 (довіреність від 19.04.2011 № б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.03.2012
у справі Б18/168-10/3 (суддя: Лопатін А.В.)
за заявою боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
про визнання банкрутом.
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2012 у справі № Б18/168-10/3 відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі за текстом - ПАТ «ВТБ Банк») на дії ліквідатора банкрута - Куюна Д.В та інше.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою господарського суду Київської області, ПАТ «ВТБ Банк» подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.03.2012 по справі № Б18/168-10/3 та прийняти нове рішення про усунення ліквідатора від виконання своїх обов'язків та скликання зборів кредиторів.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом при винесенні ухвали від 20.03.2012 у справі № Б18/168-10/3 було порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 у даній справі прийнято до розгляду дану апеляційну скаргу та призначено на 25.04.2012.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. від 25.04.2012 № 01-22/3/1 у зв'язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. у відпустці, розгляд апеляційної скарги у справі № Б18/168-10/3 доручено колегії у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Верховця А.А., Гарник Л.Л.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.04.2012 представники від боржника не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України.
Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності цих представників, за наявними у справі матеріалами.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників від ПАТ «ВТБ Банк», ліквідатора Куюна Д.В. та представника від ліквідатора ОСОБА_4, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі за текстом - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
В апеляційній скарзі заявник просив суд апеляційної інстанції зупинити провадження по даній справі до розгляду даної апеляційної скарги. Нормами ГПК України не передбачені такі повноваження господарського апеляційного суду, підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, дане клопотання ПАТ «ВТБ Банк» є необґрунтованим, безпідставним, неправомірним, а тому відхилено судовою колегією.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 31 Закону, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 31 Закону, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;
аналізує фінансове становище банкрута;
виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;
заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;
з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;
вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;
реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;
повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення арбітражним судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
Відповідно до ч.6 ст.31 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Дослідивши матеріали даної справи, поданий арбітражним керуючим 19.03.2012 р. до суду першої інстанції звіт із додатками до нього, судова колегія дійшла висновку, що ліквідатор ФОП ОСОБА_6 - Куюн Д.В., належними чином виконував покладені на нього Законом обов'язки на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, що підтверджується письмовими поясненнями ліквідатора та долученими до звіту документами.
Скаржник зазначає, що ліквідатором не проаналізовано та не з'ясовано походження зазначених у довідці про кредиторську заборгованість
ФОП ОСОБА_6 заборгованості на загальну суму 115384589,46 грн., що у свою чергу створює загрозу штучного збільшення вимог фіктивних кредиторів, але жодних документальних доказів на підтвердження фіктивності будь-якої заборгованості визнаної банкрутом скаржник суду першої та апеляційної інстанцій не надав.
Також скаржник вказує на те, що відповідно до п. 56 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство" при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляє комітет кредиторів. А тому апеллянт вважає, що ліквідатор, не скликаючи збори кредиторів порушує його права, як кредитора, в іпотеці у якого знаходится відповідне майно боржника, оскільки відсутній контроль зі сторони банка за процедурою оцінки та реалізації такого майна.
З цього приводу судова колегія зазначає, що провадження у даній справі здійснюється за особливою процедурою банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина (ст.ст. 47-49 Закону), яка не передбачає скликання зборів кредиторів та створення комітету кредиторів, а реалізація майна боржника, яке перебуває в іпотеці, повинна відбуватися за обов'язковою участю відповідного кредитора шляхом узгодження з останнім умов реалізації такого майна.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя, про що зазначив ліквідатор боржника у даній справі у вищевказаному звіті. При цьому, у судове засідання апеляційної інстанції апелянт та ліквідатор підтвердили, що оцінки та реалізації відповідного майна ще не відбувалось, на теперішній час формується ліквідаційна маса, а тому з цього питання права апелянта з боку ліквідатора не порушувались.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону, строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом. Тобто в даному випадку ліквідатор, який призначений постановою господарського суду Київської області від 21.10.2011 у даній справі, має час для продовження виконання своїх обов'язків у відповідності із вимогами Закону.
Відповідно до частини дев'ятої ст. 31 Закону невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Скаржником не дотримано вимог даних норм процесуального законодавства, і належними та допустимими доказами не підтверджено невиконання або неналежне виконання ліквідатором ФОП ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків. Враховуючи викладене суд першої інстанції правомірно вирішив у задоволенні скарги на дії ліквідатора банкрута відмовити повністю, та правомірно зобов'язав ліквідатора здійснювати свої повноваження відповідно до законодавства, враховуючи думку представників всіх кредиторів.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, наведені ПАТ «ВТБ Банк» в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Київської області від 20.03.2012 у справі № Б18/168-10/3. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-1, 99, 101-105 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 20.03.2012 по справі № Б18/168-10/3 - без змін.
2. Матеріали справи № Б18/168-10/3 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.
Головуючий суддя Доманська М.Л.
Судді Верховець А.А.
Гарник Л.Л.