КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 13/113-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Сотнікова С.В.

Дзюбка П.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (представник за дорученням № 1053/2011 від 30.12.2011);

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення господарського суду Київської області від 31.10.2011 року у справі № 13/113-11 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг», м. Бровари

про стягнення 28 040,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року приватне акціонерне товариство «Cтрахова компанія «ПРОСТО-страхування» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг» (далі - відповідач) про стягнення 28 040,00 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування № АТК 120885 від 13.06.2007, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 28040,00 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, що перебуває в трудових відносинах з відповідачем, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Рушенням господарського суду Київської області вiд 31.10.2011 року у справі № 13/113-11 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг» на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 2540,00 грн. збитків, 25 грн. 40 коп. державного мита, 21 грн. 38 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 25500,00 грн. збитків відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем було виплачено страхове відшкодування потерпілій особі, а тому до нього перейшло право вимоги, яке він пред'явив до відповідача. Відповідно до полісу № ВС/3587951, яким було застраховано в ЗАТ «Страхова компанія «Галактика» автомобіль НОМЕР_1, відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, встановлено в розмірі 25500,00 грн., розмір франшизи нуль гривень. Таким чином, сума відшкодування відповідачем позивачу становить 2540,00 грн. Заборгованість перед позивачем за договором страхування підтверджується матеріалами справи, відповідачем дана заборгованість не спростована, недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу. При цьому суд керувався положеннями ст.ст. 993, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 9, 27 Закону України «Про страхування» ст.ст. 1, 29, п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ «ПРОСТО-страхування» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області вiд 31.10.2011 у справі № 13/113-11 повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, оскільки, судом приймаючи рішення про часткове задоволення позову, було обмежено право позивача на звернення за відшкодуванням шкоди або до особи, яка її завдала, або до страхової компанії у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2012 року підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений. Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 червня 2007 приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_3 уклали договір страхування № АТК 120885 майнових інтересів власника автомобіля «Honda Accord», державний номер: НОМЕР_3

23 травня 2008 в місті Києві на вул. Васильківська буд. 42 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Учасниками даної пригоди були - ОСОБА_4, яка керувала автомобілем «Ford» державний номер: НОМЕР_1 та ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Honda Accord», державний номер: НОМЕР_3

Відповідно до відповідки Головного управління ДАІ МВС України в м. Києві № 10/16480 від 24.10.2011 р. стосовно власника автомобіля «Ford», державний номер НОМЕР_1, станом на 23.05.2008 р. встановлено, що даний автомобіль належав товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг».

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду в місті Києві від 24.05.2008 у справі № 3-22802/10, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4.

Як вбачається з матеріалів справи в результаті зазначеної вище ДТП був пошкоджений автомобіль страхувальника позивача.

Відповідно до звіту № 593 складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Естімейт» з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 02 червня 2008 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Honda Accord», державний номер: НОМЕР_3, становить - 23339,66 грн. без ПДВ.

Судом першої інстанції враховано, що експертні дослідження виконані суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Естімейт», який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво №6294/07 видане Фондом державного майна України, а тому правомірно дійшов висновку що відсутні підстави стверджувати про неґрунтовне виконання досліджень.

Доказів, які б свідчили про анулювання зазначеної вище ліцензії оцінювача відповідачем не надано.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування позивача № 10600 від 09.07.2008 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda Accord», державний номер: НОМЕР_3 становить - 28 040,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначене вище дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 23.05.2008 була визнана страховою, про що позивачем 09 червня 2008 року було складено страховий акт.

Відповідно до платіжного доручення № 14456 від 10 липня 2008 року позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Honda Accord», державний номер НОМЕР_3 в розмірі 28 040,00 грн., що є фактичними витратами позивача, які пов'язані з даним страховим випадком.

Судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду, що може бузи заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб за участю автомобіля «Ford», державний номер НОМЕР_1 була застрахована в ЗАТ «Страхова компанія «Галактика» (страховик) за полісом № ВС/3587951. Відповідно до зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, встановлено у розмірі 25500 грн., розмір франшизи нуль гривень.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, є: настання шкоди; протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина особи, яка заподіяла збитки.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного Кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином позивач має право звернутися за захистом своїх порушених прав саме до відповідача, як власника автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами водій транспортного засобу «Ford», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 винна в ДТП та на момент його скоєння перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Оптима-Лізинг» та виконувала свої трудові, службові обов'язки і вказаний автомобіль належить товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг» то в силу вимог ст.ст. 1172, 1187 ЦК України підприємство є відповідальною особою щодо відшкодування шкоди завданої її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків джерелом підвищеної небезпеки, яке на час скоєння ДТП належало підприємству.

Відповідно д ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерплих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників,

Пунктом 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані, зокрема, терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України; вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди (ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно п 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Виходячи зі змісту ст. 27 закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, а також в наведених норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» колегія суддів вважає, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право, а не зобов'язаний звернутися до страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, відповідальної за заподіяний збиток на отримання страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2011 у справі 18/1091.

Розмір виплаченого страхового відшкодування підтверджено платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що місцевим судом не взято до уваги того факту, що позивач після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, скористався наданим йому ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України правом і звернувся в суд з позовом до особи, відповідальної за завдані збитки, якою є ТОВ «Оптима-Лізинг»

Крім того, виходячи зі змісту ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача (відповідальної особи) у розмірі виплаченого відшкодування (у межах фактичних витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від ліміту відповідальності страховика та розміру франшизи за полісом № ВС/3587951.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2011 у справі 16/335.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач жодних дій, передбачених ст.ст. 33, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування не вчинив, доказів виплати страховиком відповідача суми страхового відшкодування потерпілій особі.

Відповідно до матеріалів справи станом на день звернення приватного акціонерного товариства «страхова компанія «ПРОСТО-страхування» до суду з даним позовом матеріальну шкоду в сумі 28040,00 грн. ТОВ «Оптима-Лізинг» або іншою особою не сплачено, а тому враховуючи вищенаведений аналіз норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 25500,00 грн.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача частково підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 31.10.2011 року у справі № 13/113-11 частковому скасуванню.

Враховуючи наведене, судовий збір за розгляд апеляційної скарги відповідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 41, 42, 43, 47, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОСТО-страхування» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 31.10.2011 року у справі № 13/113-11 скасувати частково в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 25500,00 грн. збитків.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в частині стягнення 25500,00 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг» (Київська область, м. Бровари, пров. Оболонський 4; код 31033785) на користь приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (м. Київ, вул. Герцена, 10; код 24745673) 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. - збитків та судові витрати 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 62 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг» (Київська область, м. Бровари, пров. Оболонський 4; код 31033785) на користь приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (м. Київ, вул. Герцена, 10; код 24745673) 705 (сімсот п'ять) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Сотніков С.В.

Дзюбко П.О.