КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.04.2012 № 05/5026/2726/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2- дов. №20 від 20.10.2011
від відповідача: ОСОБА_3 - дов. №27 від 01.03.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПриватАгро-Черкаси"
на рішення господарського суду Черкаської області
від 05.01.2012 (суддя Швидкий В.А.)
у справі №05/5026/2726/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПриватАгро-Черкаси"
до Фермерського господарства „Степ"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду Черкаської області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ПриватАгро-Черкаси" до Фермерського господарства „Степ" про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме: 146300 тонн цукру.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.01.2012 у справі №05/5026/2726/2011 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „ПриватАгро-Черкаси" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2012 у справі №05/5026/2726/2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду прийняте за неповного з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору. Зокрема, скаржник стверджує, що відповідач, отримавши натуральну передплату у вигляді цукру, не здійснив ніяких фактичних дій по відношенню до позивача.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як стверджував позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, у жовтні 2008 року позивач, маючи намір укласти з відповідачем господарський договір, на підставі розпоряджень №522 від 17.10.2008 та №527 від 22.10.2008 передав відповідачу в якості передплати цукор у кількості 146300 тонн.
Проте, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, таких як ціна, предмет договору та строки виконання зобов'язань, договір не був укладений, що зобов'язує відповідача повернути переданий в якості передоплати цукор.
Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, у судовому засіданні представник позивача не підтримав викладені у позовній заяві обставини щодо обґрунтування позовних вимог та пояснив суду, що позивач відпустив відповідачу 146300 тонн цукру в якості оплати за послуги, які будуть надані відповідачем позивачу з вивезення цукрового буряка урожаю 2009 року.
У свою чергу, відповідач заперечуючи позовні вимоги зазначив, що він протягом кількох років співпрацював з позивачем та підвідомчими йому структурами, здаючи на переробку цукровий буряк та отримуючи за це розрахунок в грошовій або натуральній формі. Всі взаємовідносини завжди оформлялися письмовими договорами, проекти яких надавав позивач. Відповідач не мав і не міг мати будь-яких усних домовленостей з позивачем щодо отримання від нього цукру або інших товарно-матеріальних цінностей.
Як вбачається із матеріалів справи, у підтвердження позовних вимог позивач послався на видаткові накладні: 1) №НФ-0001134 від 18.10.2008; 2) №НФ-0001135 від 19.10.2008; 3) №НФ-0001136 від 19.10.2008; 4) №НФ-0001137 від 19.10.2008; 5) №НФ-0001147 від 22.10.2008; 6) №НФ-0001148 від 22.10.2008, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.
При цьому, у видатковій накладній №НФ-0001134 від 18.10.2008 підставою для відпуску цукру виробництва 2008 року вказано взаєморозрахунки за послугу з перевезення цукрових буряків. У видаткових накладних №НФ-0001135 від 19.10.2008; №НФ-0001136 від 19.10.2008; №НФ-0001137 від 19.10.2008 такою підставою зазначено розрахунки за поставку сировини. А у видаткових накладних №НФ-0001147 від 22.10.2008 та №НФ-0001148 від 22.10.2008 підстав для відпуску цукру виробництва 2008 року не вказано.
Як вбачається із матеріалів справи, господарським судом Черкаської області 30.07.2010 прийнято рішення у справі №12/840, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „ПриватАгро-Черкаси" у позові до господарства „Степ" про стягнення 482770,34 грн., що становить вартість відпущеного цукру в кількості 146300,00 тонн.
Відповідно до положень частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У ході розгляду справи №12/840 господарським судом встановлено, що згідно з розпорядженнями генерального директора позивача Соломки Ю.М. №522 від 17.10.2008 та №527 від 22.10.2008, по видаткових накладних №НФ-0001134 від 18.10.2008, № НФ-0001135 від 19.10.2008, №НФ-0001136 від 19.10.2008, №НФ-000137 від 19.10.2008, №НФ-0001147 і №НФ-0001148 від 22.10.2008 позивач відпустив, а відповідач отримав товар - цукор виробництва 2008 року загальною кількістю 146300 тонн за ціною 21,3 т - 2582,33 грн. за тонну, решту - за ціною 2583,33 грн. за тонну, загальною вартістю 453501,60грн. з подальшим розрахунком за отриманий товар.
Відповідач отримав товар через свого представника ОСОБА_5 за довіреностями серії ЯПИ №253867 від 18.10.2008 і серії ЯПИ №253878 від 22.10.2008, проте розрахунку за отриманий товар не здійснив.
Відповідач у справі № 12/840 заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що 17.10.2008 між сторонами укладено договір №117/10 про виготовлення продукції із давальницької сировини, за умовами якого замовник (відповідач) доручив виконавцеві (позивачу), а виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити з наданих замовником цукрових буряків (давальницької сировини) та передати замовникові цукор, мелясу та жом (готову продукцію). Замовник зобов'язався прийняти виготовлену продукцію і оплатити ціну виконаних робіт. Згідно з п.п. 3.1, 3.4, 4.1, 5.1, 6.1 договору: замовник поставляє давальницьку сировину з полів на приймальний пункт Бужанської філії позивача; передача-прийняття давальницької сировини і готової продукції здійснюється за товарними чи товарно-транспортними накладними з посиланням на цей договір; сторони зобов'язались проводити взаємозалік розрахунків по цьому договору щодекадно, про що укладати відповідний акт з посиланням на цей договір; за виготовлення готової продукції, визначеної в цьому договорі, замовник в якості оплати передає виконавцеві давальницьку сировину (цукровий буряк) в кількості, що становить 40% від загальної кількості поставленої за цим договором давальницької сировини в заліковій вазі. До договору сторонами була укладена додаткова угода про визначення умов договору в частині проведення розрахунків, за умовами якої кількість цукру, яка належить замовнику, визначається з розрахунку 75 кг за 1 тонну зданого цукрового буряка у заліковій вазі, жом і меляса залишаються у власності виконавця.
Згідно з актом звірки і відомістю приймання цукрових буряків, наданих суду відповідачем в ході розгляду справи №12/840, станом на 17.10.2008, на Набутівську філію позивача від відповідача надійшло 419,9 тонн цукрового буряка в заліковій вазі.
Як стверджував представник відповідача, отриманий відповідачем цукор є розрахунком позивача за надану йому відповідачем давальницьку сировину (цукрові буряки) згідно з договором №117/10 від 17.10.2008.
Відмовляючи у позові у справі №12/840, суд зазначив, що при зверненні до суду позивач стверджував, що спірне грошове зобов'язання виникло з усної угоди, правову природу якої позивач не уточнив, відповідач наявність такої угоди, а відповідно і виникнення зобов'язань за нею, заперечував. Згідно з видатковими і податковими накладними, позивач відпустив товар відповідачу на умовах купівлі-продажу або поставки.
З урахуванням встановлених обставин справи і вимог законодавства суд у справі №12/840 дійшов висновку, що подані позивачем докази не є належними, допустимими і достатніми для підтвердження фактичного укладення угоди (договору) купівлі-продажу або поставки товару між сторонами і виникнення зобов'язань за нею, відпуск товару директором позивача (за його розпорядженнями) здійснено з перевищенням останнім своїх повноважень і без наступного схвалення у встановленому порядку. Із цих підстав суд визнав позов у справі №12/840 необґрунтованим, недоказаним і в його задоволенні позивачу відмовив повністю.
При зверненні до господарського суду позивач у позовній заяві у даній справі зазначив, що цукор відпущено на підставі усної угоди в якості передоплати за договором, який буде сторонами укладено в майбутньому. При цьому позивач не вказав правову природу договору, який буде укладено сторонами.
Крім того, господарським судом в ході розгляду справи №12/840 також встановлено, що в підтвердження відпуску товару по вищеназваним видатковим накладним позивач видав відповідачу податкові накладні, відповідно за №№ 41-44, 52, 63, здійснення господарської операції з відпуску цукру відобразив в податковій декларації про наявність податкових зобов'язань, яку подав до ДПІ у м. Черкаси. У вказаних податкових накладних форма проведення розрахунків зазначена як „оплата з розрахункового рахунку", „бартерна угода", „взаєморозрахунки".
Як зазначає суд першої інстанції, у судовому засіданні 05.01.2012 представник позивача назвав іншу підставу відпуску цукру, та пояснив, що усна угода укладена сторонами як майбутній розрахунок за надання відповідачем послуг з вивезення цукрових буряків урожаю 2009 року.
За таких обставин місцевий господарський суд встановив, що позивач вказував три підстави відпуску цукру відповідачу, а саме: 1) на умовах грошового розрахунку (справа №12/840); 2) в якості передоплати за угодою, яка буде укладена сторонами в майбутньому, не вказуючи при цьому правової природи цієї угоди; 3) як рахунок за надання послуг з перевезення цукрового буряка урожаю 2009 року. При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доказів, які б підтверджували будь-яку із названих позивачем підстав відпуску цукру, суду не надано. Надані позивачем докази підтверджують лише факт відпуску відповідачеві цукру, проти чого останній не заперечує, але не підтверджують правової підстави відпуску товару.
Колегія суддів звертає увагу також на те, що позивачем належними доказами не доведено факту наявності майна у незаконному володінні відповідача станом на час розгляду справи судом першої інстанції. Натомість відповідач стверджував, що цукор вироблений із цукрових буряків врожаю 2008 року, що був отриманий із Бутанського та Нарбутівського цукрозаводів, реалізований у 2008 - 2009 роках як орендна плата за земельні паї та за іншими цивільно-правовими угодами, про що долучив до матеріалів справи відповідну довідку.
Крім того, у справі відсутні належні та допустимі докази, які давали б змогу визначити ідентифікуючі ознаки майна (переданого цукру), яке може знаходиться у незаконному володінні відповідача , тоді як віндикаційний позов може були заявлений лише про витребування майна, яке наділене індивідуальними, а не родовими ознаками.
Так, ні видаткові накладні, ні інші докази подані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, не містять переліку жодних індивідуальних ознак, якими наділене витребовуване майно.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ПриватАгро-Черкаси" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2012 у справі №05/5026/2726/2011 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПриватАгро-Черкаси" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2012 у справі №05/5026/2726/2011 залишити без змін.
Матеріали справи №05/5026/2726/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Новіков М.М.
Судді Мартюк А.І.
Зубець Л.П.