КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 44/234-46/178-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Сотнікова С.В.

Дзюбка П.О.

за участю представників сторін:

від боржника: не з'явився;

від ПАТ «Комерційний банк «Надра»: ОСОБА_2 - представник за дорученням № 13-11-25902 від 28.12.2011;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю «Будсервіс 21 століття» на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі № 44/234-46/178-б

за заявою боржника товариства з обмежено відповідальністю «Будсервіс 21 століття», м. Київ

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

В березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс 21 століття» звернулось до суду з заявою, за підписом ліквідатора юридичної особи, про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в зв'язку з неспроможність виконати грошові зобов'язання перед кредиторами в сумі 120565,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2010 порушено провадження у справі № 44/234-б (суддя Чеберяк П.П.) за вказаною заявою.

Постановою господарського суду міста Києва від 26.04.2010 ТОВ «Будсервіс 21 століття» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута було призначено арбітражного керуючого Капелюшного І.В.

Оголошення про визнання боржника банкрутом було опубліковано в газеті «Голос України» № 80-81 (4830-4831) від 30.04.2010 року.

31.05.2011 до господарського суду міста Києва надійшла заява відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання грошових вимог до банкрута в сумі 40340695,95 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2011, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011, за клопотанням відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», яке змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», судом було припинено повноваження арбітражного керуючого Капелюшного І.В. в якості ліквідатора боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 та ухвалу господарського суду міста Києва від 01.07.2011 у справі № 44/234-б, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Дану справу було прийнято ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2011 до провадження суддею Омельченком Л.В. та присвоєно № 44/234-46/178-б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2011 було продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень його ліквідатора, якого зобов'язано надати суду документи, необхідні для розгляду та затвердження реєстру вимог кредиторів.

13.01.2012 ліквідатором банкрута було подано через канцелярію суду звіт за результатами виконаної роботи та реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2012 у справі № 44/234-46/178-б (суддя Омельченко Л.В.) визнано ПАТ «Комерційний банк «Надра» кредитором по відношенню до банкрута на суму 40340695,95 грн. (першої черги); зобов'язано ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів та надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, а також в строк до 27.02.2012 провести збори кредиторів банкрута (т.3 а.с. 146-148).

Дана ухвала мотивована тим, що вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» в сумі 40340695,95 грн., що заявлені на підставі договору іпотеки від 17.10.2008, укладеного між кредитором та банкрутом, визнанні в повному обсязі ліквідатором, а тому, як вимоги іпотекодержателя підлягають визнанню з занесенням до першої черги задоволення вимог кредиторів та є підставою для внесення ліквідатором змін до реєстру вимог кредиторів.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ст. 589 Цивільного кодексу України та ст.ст. 32, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ТОВ «Будсервіс 21 століття» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати п.1 ухвали господарського суду міста Києва від 06.02.2012 у справі № 44/234-46/178-б в частині визнання ПАТ «Комерційний банк «Надра» кредитором на суму 40340695,95 грн. (першої черги), прийняти нове судове рішення в цій частині, яким відмовити банку у визнанні кредитором у справі № 44/234-46/178-б.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права, а саме ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 1, 14, 26, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 2 ст. 11 Закону України «Про заставу» та ст.ст. 589, 590 Цивільного кодексу України. Скаржник зазначає, що судом не надано оцінки розрахункам вимог ПАТ «Комерційний банк «Надра» та залишено поза увагою те що заставодавець відповідає в межах вартості предмету застави в той час, як заставна вартість предмету іпотеки складає 33433810,00 грн. В апеляційній скарзі боржник стверджує, що в порушення ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором банкрута - Капелюшним Г.В. одноособово було розглянуто вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра», оскільки, голова ліквідаційної комісії, що здійснював повноваження виконавчого органу ТОВ «Будсервіс 21 століття» не визнавав дані вимоги від імені боржника та не надавав ліквідатору згоди на їх визнання. Також скаржник зазначає, що вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» не є грошовими, як це передбачено ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для визнання ПАТ «Комерційний банк «Надра» кредитором майнового поручителя - ТОВ «Будсервіс 21 століття» на суму кредитного боргу третьої особи.

12.03.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником ПАТ «Комерційний банк «Надра» було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Представники ПАТ «КБ «Надра» в судовому засіданні 26.04.2012 заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші сторони та учасники провадження у справі своїх представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін, представники яких не з'явилися, за доказами наявними в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно частини 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ст. 51 Закону, кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом (в редакції Закону, чинній на момент прийняття постанови про визнання боржника банкрутом у даній справі).

Частиною 15 ст. 11 Закону, встановлено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст. 14 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Виходячи зі змісту ст. 14 Закону, кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язку суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

При цьому, безспірні вимоги кредиторів це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (п.7 ст. 1 Закону).

Отже, заява про визнання кредиторських вимог ПАТ «Комерційний банк «Надра» мотивована тим, що між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кворум» (позичальник) було укладено кредитний договір № 27/5/2008/980-К/56 від 02.10.2008 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 17.10.2008 між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кворум» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є належні товариству з обмеженою відповідальністю «Будсервіс 21 століття» десять земельних ділянок загальною площею 19,2880 га, що знаходяться на території Ясногородської сільської ради Макарівського району, Київської області. Вказаним нерухомим майном іпотекодавець забезпечив виконання зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кворум» щодо повернення кредиту в розмірі 38 000 000,00 грн., сплати відсотків, штрафу та пені в разі неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 27/5/2008/980-К/56 від 02.10.2008.

Крім того, між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кворум» був укладений договір застави майнових прав № 27/5/208/980-ЗМП/61-1 від 27.10.2008, за яким в заставу банку було передано 100 % корпоративних прав у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс 21 століття».

Тобто, заявлені ПАТ «КБ «Надра» кредиторські вимоги на суму 40340695,95 грн. забезпечені іпотекою майна ТОВ «Будсервіс 21 століття» згідно договору іпотеки.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, вимоги ПАТ «КБ «Надра» до банкрута ґрунтуються на договорі іпотеки, відповідно до якого ТОВ «Будсервіс 21 століття» виступив майновим поручителем за виконання позичальником - ТОВ «Компанія «Кворум» зобов'язань за кредитним договором, шляхом передачі у заставу нерухомого майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2009 у справі № 33/59 було задоволено вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» про стягнення 40 340 695,95 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кворум» шляхом звернення стягнення на передані в іпотеку земельні ділянки.

Приписами ст. 1 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ч. 1 ст. 583 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Відповідно до ч.2 п.6 ст.14 Закону розпорядник майна (ліквідатор в силу застосування спрощеної процедури банкротства в даному випадку) зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Відповідно до пп. "а" п.п. 1 п. 1 ст. 31 Закону вимоги кредиторів, забезпечені заставою, задовольняються в першу чергу.

Отже, вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, які за своїми ознаками (моментом виникнення) також можуть відноситися до вимог конкурсних кредиторів, вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів незалежно від подання ними заяв із вимогами та на будь-якій стадії процедури банкрутства. Тобто, навіть після спливу встановленого Законом строку звернення із заявою про визнання кредитора до боржника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що незалежно від того, до кого звертається кредитор із вимогами, забезпеченими заставою, - основного боржника, або заставного боржника (третьої особи, якою майно було передано у заставу (майнового поручителя) - суть кредиторських вимог при цьому не змінюється, а тому вони все одно залишаються такими, що забезпечені заставою майна (ст. 583 ЦК України).

Аналізуючи вищенаведені норми права та обставини справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимоги ПТА «Комерційний банк «Надра» до ТОВ «Будсервіс 21 століття» в сумі 40340695,95 грн. є майновими вимогами, які виникли на підставах, що передбачені цивільним законодавством в наслідок чого є безпідставними посилання скаржника на неправомірне визнання місцевим судом даних вимог.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для обґрунтованості заявлених ПА «КБ «Надра» грошових вимог, що забезпечені заставо, а заперечення боржника проти визнання даних грошових вимог кредитора ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути підставою для їх відхилення.

Крім того, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону, згідно з якими вимоги кредиторів, що забезпечені заставою задовольняються в першу чергу, судом першої інстанції було правомірно визначено черговість задоволення вимог ПАТ «КБ «Надра».

Враховуючи вищевикладене колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно неприйняття до уваги місцевим господарським судом тієї обставини, що вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «Будсервіс 21 століття» не є грошовими, як того вимагає ст. 1 Закону.

Суд не приймає твердження банкрута, зазначені в апеляційній скарзі стосовно того, що голова ліквідаційної комісії ТОВ «Будсервіс 21 століття» не визнавав від імені боржника вимоги банку та не надавав ліквідатору згоди на їх визнання за загальним правилом ст. 14 Закону України. Оскільки, такі твердження є хибними та не відповідають обставинам справи тому що за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд постановою визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, який з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута та очолює ліквідаційну комісію (ч. 2 ст. 23, ст.ст. 25, 51 Закону).

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що згода В.І. Субіна, як голови ліквідаційної комісії, на визнання від імені ТОВ «Будсервіс 21 століття» заявлених вимог ПАТ «КБ «Надра» не передбачена чинним законодавством.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 41, 42, 43, 47, 32-34, 43, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі № 44/234-46/178-б залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю «Будсервіс 21 століття» залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Сотніков С.В.

Дзюбко П.О.