КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 4/525

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 представник за дов.

від відповідача : ОСОБА_3 представник за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Національної радіокомпанії України

на рішення Господарського суду м. Києва

від 31.01.2012 року

у справі № 4/525 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Дирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради

України

до Національної радіокомпанії України

про визнання договору недійсним

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Дирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України до Національної радіокомпанії України про визнання недійсним договору № 09/10 від 28.12.2009р. щодо висвітлення роботи Верховної Ради України недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у справі № 4/525 було оголошено перерву до отримання відповіді від органів прокуратури.

29.11.2011р. від Дирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України надійшла заява про поновлення провадження по справі, оскільки рішенням у справі № 9/467 господарський суд міста Києва не визнав Дирекцію державним замовником з висвітлення роботи Верховної Ради України і зазначене рішення залишене без змін Київським апеляційним господарським судом від 22.06.2011р., а постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2011р., постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. залишена в силі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2011р. поновлено провадження у справі № 4/525.

Позивачем подані уточнення позовних вимог від 28.11.2011р. за №23-24/192, відповідно до яких, Дирекція телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України просить визнати договір №09/10 від 28.12.2009р. недійсним, з тих підстав, що договір укладений в порушення вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", який застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, а також ст. 183 Господарського кодексу України, яка встановлює, що всі державні замовники мають бути визначені законом.

Уточнюючи свої позовні вимоги Позивач зазначив, що оплата послуг, наданих за спірним договором Національною радіокомпанією України Дирекцією не здійснювалася і здійснити її немає можливості, оскільки Дирекція не причетна до участі у виконанні державного замовлення на висвітлення роботи Верховної Ради України, кошти під забезпечення виконання державного замовлення кошторисом Дирекції не передбачалися. Адже відповідно до норм чинного законодавства Дирекція не може бути державним замовником щодо надання послуг з обов'язкового висвітлення Верховної Ради України з таких підстав.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.01.2012 р. у справі № 4/525 позов задоволено повністю. Визнано договір № 09/10 від 28.12.2009р., укладений між Національною радіокомпанією України та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України недійсним. Стягнуто з Національної радіокомпанії України на користь Дирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідно до свого правового статусу Дирекція не є державним замовником та не наділена повноваженнями як щодо розміщення державного замовлення на висвітлення роботи парламенту, так і щодо укладення договорів на висвітлення такої роботи.

Дирекція є неналежною особою при укладенні договорів на висвітлення діяльності Верховної Ради України, а тому відповідно і кошти, передбачені кошторисом Верховної Ради України на забезпечення висвітлення діяльності парламенту безпосередньо Дирекцією через парламентський телеканал "РАДА", як телеорганізацією, протягом кількох років неправомірно перераховувалися у вигляді оплати за виконання державного замовлення з висвітлення діяльності парламенту структурі, для якої передбачалися кошти у кошторисі такого державного органу влади, як Державний комітет телебачення та радіомовлення.

Укладання Договору №09/10 від 28.12.2009р. на висвітлення роботи парламенту, заснованому на державному замовленні, для Дирекції не є обов'язковим як для укладення, так і для виконання, оскільки існує пряма вказівка Закону щодо обов'язковості укладення договору для певних суб'єктів правовідносин, що виникають у процесі реалізації Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації". Отже, господарські зобов'язання, укладені Національною радіокомпанією України та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України, не відповідають вимогам цього Закону, оскільки Дирекція при їх укладенні вийшла за межі своєї господарської компетенції.

Таким чином, спірний договір № 09/10 від 28.12.2009р. укладений в порушення вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", який застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, а також ст. 183 Господарського кодексу України, яка встановлює, що всі державні замовники мають бути визначені законом.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2012 р. у справі №4/525 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що останній звернувся з листом від 30.03.10 № 9-1-406/6 до керівника Апарату Верховної Ради України з метою отримання роз'яснення щодо правомірності оформлення договірних відносин з Позивачем. Відповідачем отримано лист Управління справами Апарату Верховної Ради України за № 15/22-617 з роз'ясненням, що відповідно до Типового положення про Дирекцію телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України, саме Позивачу надане право виступати замовником послуг з висвітлення діяльності ВРУ. Крім цього апелянт звернувся до Державного комітету телебачення і радіомовлення України з листом з вимогою роз'яснити порядок фінансування послуг з висвітлення діяльності ВРУ. Листом від 29.07.10 № 4831/29/6 Держкомтелерадіо України повідомив, що забезпечення щотижневих прямих трансляцій засідань ВРУ можливе за умови своєчасного укладання угод між Апаратом Верховної Ради України та НРКУ. Проте, судом першої інстанції вищевказані листи (докази) не були прийняті до уваги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2012 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами №01-23/1/1 від 13.03.2011 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Кропивної Л.В. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 4/525 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 14.03.2012 року було оголошено перерву до 18.04.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2012 р. у справі №4/525 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2012 р. у справі № 4/525 .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009р. між Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України та Національною радіокомпанією України укладено договір № 09/10 про висвітлення роботи Верховної Ради України в межах державного замовлення з висвітлення роботи Верховної Ради України.

Відповідно до п.1.1. 3 Договору з метою висвітлення роботи Верховної Ради України відповідно до Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", постанови Верховної Ради України від 23.11.07 № 3-VI «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання" "Виконавець" бере на себе зобов'язання: Забезпечити на Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України у повному обсязі пряму трансляцію:

- пленарних засідань Верховної Ради України, парламентських слухань у прямому ефірі на Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України;

- організацію і пряму трансляцію щотижневих 45-хвилинних тематичних передач за рівної участі в них представників депутатських фракцій.

Згідно п. 1.2 Договору "Замовник" зобов'язується прийняти та оплатити вартість послуг наданих "Виконавцем".

Позивач вважає цей Договір є недійсним з тих підстав, що договір укладений в порушення вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", який застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, а також ст. 183 Господарського кодексу України, яка встановлює, що всі державні замовники мають бути визначені законом.

Позивач зазначає, що на Дирекцію телерадіопрограм управління справами Верховної Ради України ні юридично, ні фінансово не покладено обов'язок розміщення державного замовлення на висвітлення Верховної Ради України, тобто укладення від імені держави державного контракту (договору) з виконавцем державного замовлення щодо надання відповідних послуг для задоволення пріоритетних державних потреб.

В обґрунтування своїх вимог Позивач також стверджує, що Дирекція є бюджетною установою. Як юридична особа, дирекція відповідно до п. 3 Тимчасового положення укладає договори в порядку, визначеному чинним законодавством, а саме Законом України "Про здійснення державних закупівель", сфера застосування якого визначена ст..2 цього Закону. Цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів.

Порядок укладення договорів за державним замовленням чітко врегульований ст..183 Господарського кодексу України, відповідно до ч.1 якої договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання -виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні) контракти.

Відповідно до свого правового статусу Дирекція не належить до органів державної влади, оскільки сама є засобом масової інформації, утвореним відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України від 24 листопада 1998 року № 481 у структурі Управління справами Верховної Ради України як самостійний структурний підрозділ з правами юридичної особи, основним завданням якого є об'єктивне висвітлення роботи Верховної Ради України, оперативне і всебічне інформування населення про діяльність вищого законодавчого органу держави засобами масової інформації.

Позивач також зазначає, що відповідно до Тимчасового положення про Дирекцію, затвердженого Головою Верховної Ради України розпорядженням від 12 лютого 1999 № 80, Дирекція не наділена спеціальною правосуб'єктністю щодо укладення договорів на виконання державного замовлення з висвітлення роботи законодавчого органу держави, а лише правом укладати договори про співробітництво з іншими телерадіоорганізаціями для власних потреб у процесі виконання покладених на неї завдань.

Тобто, за твердженням Позивача, жодним нормативним актом Дирекція не визначена державним замовником, уповноваженим від імені держави укладати договори (державні контракти) на виконання державного замовлення з обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України. Відповідно до п.9 Тимчасового положення Дирекція має право укладати з іншими телерадіоорганізаціями лише щодо співробітництва.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", що визначає порядок всебічного і об'єктивного висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації, висвітлення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України є державним замовленням, розміщення якого забезпечує Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на каналах Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України та інших телерадіоорганізацій України, яке оформляється відповідними постановами Верховної Ради України, розпорядженнями Президента України, Кабінету Міністрів України (частина друга статті 1, стаття 19-1 Закону).

Порядок і форми обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України аудіовізуальними засобами масової інформації (виконання державного замовлення) визначаються окремою постановою Верховної Ради України (стаття 9 Закону).

З урахуванням положень Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", ст. 19-1 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле та радіопрограм, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2004р. №918, державним замовником є суб'єкт, на який покладено обов'язок розміщення державного замовлення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на Дирекцію телерадіопрограм управління справами Верховної Ради України ні юридично, ні фінансово не покладено обов'язок розміщення державного замовлення на висвітлення Верховної Ради України, тобто укладення від імені держави державного контракту (договору) з виконавцем державного замовлення щодо надання відповідних послуг для задоволення пріоритетних державних потреб.

Колегія суддів погоджується з твердженням Позивача, що Дирекція є бюджетною установою. Як юридична особа, дирекція відповідно до п. 3 Тимчасового положення укладає договори в порядку, визначеному чинним законодавством, а саме Законом України "Про здійснення державних закупівель", сфера застосування якого визначена ст..2 цього Закону. Цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів.

Питання фінансування засобів масової інформації по висвітленню діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування чітко врегульоване статтею 5 Закону, відповідно до якої такий порядок визначається в договорах між органами державної влади і редакціями засобів масової інформації.

Відповідно до частини першої статті 183 Господарського кодексу України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори, в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

До свого правового статусу Дирекція не належить до органів державної влади, оскільки сама є засобом масової інформації, утвореним відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України від 24 листопада 1998 року № 481 у структурі Управління справами Верховної Ради України як самостійний структурний підрозділ з правами юридичної особи, основним завданням якого є об'єктивне висвітлення роботи Верховної Ради України, оперативне і всебічне інформування населення про діяльність вищого законодавчого органу держави засобами масової інформації.

Відповідно до Тимчасового положення про Дирекцію, затвердженого Головою Верховної Ради України розпорядженням від 12 лютого 1999 № 80, Дирекція не наділена спеціальною правосуб'єктністю щодо укладення договорів на виконання державного замовлення з висвітлення роботи законодавчого органу держави, а лише правом укладати договори про співробітництво з іншими телерадіоорганізаціями для власних потреб у процесі виконання покладених на неї завдань.

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання" від 23 листопада 2007 року № 3-УІ Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, Державному комітету телебачення і радіомовлення України відповідно до вимог законів України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (539/97-ВР), "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" ( 493/95-ВР ), "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"( 1490-14 ), Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ), статті 3 Регламенту Верховної Ради України ( 3547-15 ) в порядку обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України та в межах коштів, передбачених відповідними законами України про Державний бюджет України (за кодом 1700000), необхідно забезпечити розміщення державного замовлення на висвітлення діяльності Верховної Ради України шостого скликання в порядку та обсягах, визначених пунктами 2, 3, 4 цієї Постанови.

Таким чином, матеріалами справи свідчать, що відповідно до свого правового статусу Дирекція не є державним замовником та не наділена повноваженнями як щодо розміщення державного замовлення на висвітлення роботи парламенту, так і щодо укладення договорів на висвітлення такої роботи.

Фінансування всіх витрат, пов'язаних з висвітленням діяльності парламенту як безпосередньо Дирекцією через парламентський телеканал "РАДА", так і іншими засобами масової інформації по висвітленню діяльності Верховної Ради України здійснювалося Дирекцією за рахунок коштів, що виділялися Дирекції для забезпечення її потреб Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, яке відповідно до Бюджетного кодексу України та Бюджету на відповідний рік є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених видатками на висвітлення роботи парламенту, шляхом перерахування коштів на казначейський рахунок Дирекції у Державному казначействі України.

Однак, починаючи з грудня 2008 року фінансування видатків Дирекції, пов'язаних з висвітленням роботи парламенту іншими телеорганізаціями, яка є суто бюджетною установою, припинено.

Відповідно до Листа - відповіді Міністерства фінансів України від 09.07.2010 р. № 31-17040-2-16/4327 на запит апарату Верховної Ради України щодо забезпечення трансляції пленарних засідань Верховної Ради України, трансляція пленарних засідань Верховної Ради України та парламентських слухань має забезпечуватися Державним комітетом телебачення та радіомовлення та Національною радіокомпанією України в межах коштів, що передбачаються Держкомтелерадіо у Державному бюджеті України на відповідний рік на виконання державного замовлення на виробництво телерадіопрограм.

Враховуючи положення нормативних актів, що регулюють порядок висвітлення діяльності органів державної влади, суд прийшов до висновку, що Дирекція телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України, що була утворена у структурі господарського органу Апарату Верховної Ради України як телеорганізація, ніяким чином не причетна ні до розміщення державного замовлення на висвітлення діяльності парламенту, ні до укладення договорів в межах виконання державного замовлення з висвітлення діяльності законодавчого органу, ні до фінансування засобів масової інформації по висвітленню діяльності органів державної влади

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Дирекція є неналежною особою при укладенні договорів на висвітлення діяльності Верховної Ради України, а тому відповідно і кошти, передбачені кошторисом Верховної Ради України на забезпечення висвітлення діяльності парламенту безпосередньо Дирекцією через парламентський телеканал "РАДА", як телеорганізацією, протягом кількох років неправомірно перераховувалися у вигляді оплати за виконання державного замовлення з висвітлення діяльності парламенту структурі, для якої передбачалися кошти у кошторисі такого державного органу влади, як Державний комітет телебачення та радіомовлення.

Договір №09/10 від 28.12.2009р., що був укладений Національною радіокомпанією України та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України щодо висвітлення роботи Верховної Ради України в межах державного замовлення з висвітлення роботи Верховної Ради України, відповідно до частини третьої статті 179 Господарського Кодексу України є господарським договором.

Укладення цієї категорії договорів відповідно до положень зазначеної норми є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Жодним нормативним актом Дирекція не визначена державним замовником, уповноваженим від імені держави укладати договори (державні контракти) на виконання державного замовлення з обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України.

Відповідно до п.9 Тимчасового положення Дирекція має право укладати з іншими телерадіоорганізаціями лише щодо співробітництва.

Таким чином, укладання Договору №09/10 від 28.12.2009р. на висвітлення роботи парламенту, заснованому на державному замовленні, для Дирекції не є обов'язковим як для укладення, так і для виконання, оскільки існує пряма вказівка Закону щодо обов'язковості укладення договору для певних суб'єктів правовідносин, що виникають у процесі реалізації Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації".

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські зобов'язання, укладені Національною радіокомпанією України та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України, не відповідають вимогам цього Закону, оскільки Дирекція при їх укладенні вийшла за межі своєї господарської компетенції.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір № 09/10 від 28.12.2009р. про висвітлення роботи Верховної Ради України в межах державного замовлення з висвітлення роботи Верховної Ради України, укладений в порушення вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", який застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, а також ст. 183 Господарського кодексу України, яка встановлює, що всі державні замовники мають бути визначені законом.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2011р. по справі №9/467, Постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року по справі 39/468-4/411.(Дирекція відповідно до норм чинного законодавства України не може бути державним замовником).

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним частково або в частині.

Обмежень щодо визнання господарських зобов'язань недійсними з підстав, передбачених статтею 207 Господарського кодексу України, залежно від строків укладення та чинності договорів, строків та форм виконання зобов'язань ні Господарським, ні Цивільним кодексами не встановлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним договору № 09/10 від 28.12.2009р. щодо висвітлення роботи Верховної Ради України недійсним є обґрунтованими, а отже, судом першої інстанції правомірно були задоволенні.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної радіокомпанії України залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2012 року по справі №4/525 залишити без змін.

Матеріали справи № 4/525 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.