ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.04.2012 року Справа № 6/5005/15646/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Орєшкіна Е.В., Прудніков В.В.,
секретар судового засідання -Єрьоміна К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача -ОСОБА_1, довіреність від 19 квітня 2012 року №99;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Променергоресурси", с.Недайвода Криворізького району Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2012 року у справі №6/5005/15646/2011
за позовом Приватного підприємства "Променергоресурси"
до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в особі Криворізького відділення, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання недійсним кредитного договору , -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2012 року у справі №6/5005/15646/2011 (суддя Петренко Н.Е.) відмовлено в задоволенні позову ПП "Променергоресурси" про визнання недійсним кредитного договору від 08 травня 2008 року № 68-КЛ/08.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із відсутності підстав для визнання недійсним кредитного договору, оскільки спірний договір не суперечить приписам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, особи, які вчинили вищевказаний правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, договір вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Також господарським судом відзначено, що відповідність оспорюваних позивачем пунктів кредитного договору перевірялась судами при розгляді справи № 28/5005/8671/2011, а дії позивача щодо подання позову про визнання даного кредитного договору недійсним направлені на затягування вирішення справи № 8/5005/6296/2011 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором.
Позивачем ПП "Променергоресурси" рішення оскаржено в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, позивач просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що при розгляді справи судом не було досліджено у якості письмового доказу зміст оригіналу кредитного договору від 08 травня 2008 року №68-КЛ/08 та не проаналізовано його відповідність вимогам чинного законодавства України в межах позовних вимог. Також зазначає про порушення судом ст.203 ЦК України, ст.55 ЗУ "Про банки та банківську діяльність", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", ст.1056-1 ЦК України, ч.4 ст.105 ЦК України, ст.44 ГК України.
Відповідач -ПАТ "Сведбанк" в особі Криворізького відділення проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Позивач -ПП "Променергоресурси", про час і місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.96-97/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представників в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності позивача.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, 08 травня 2008 року між позивачем -ПП "Променергоресурси" (позичальник) та відповідачем -ПАТ "Сведбанк" в особі Криворізького відділення (банк) укладено кредитний договір №68-КЛ/08 /а.с.9-12/, відповідно до умов якого відповідач має право надати позивачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позивач зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії (надалі -кредитна лінія), сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
Розмір кредитної лінії за вказаним договором -1000000 грн. (п.1.2), строк користування кредитною лінією -з 08 травня 2008 року по 07 травня 2009 року включно (п.1.3).
Пунктом 1.4 кредитного договору визначено процентну ставку -плату за користування кредитною лінією, у розмірі 17% річних.
03 жовтня 2008 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 08 травня 2008 року № 68-КЛ/08 /а.с.13/, якою внесено зміни у п.1.4 кредитного договору та встановлено плату за користування кредитною лінією у вигляді процентів у розмірі 22,5% відсотків річних.
Додатковою угодою від 29 жовтня 2008 року №2 до кредитного договору від 08 травня 2008 року № 68-КЛ/08 /а.с.14/ сторонами змінено п.1.4 кредитного договору та встановлено плату за користування кредитною лінією у вигляді процентів (надалі - процента ставка) у розмірі 24% відсотків річних.
У листопаді 2011 року позивач ПП "Променергоресурси" звернувся до господарського суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що п.1.4 розділу 1, п.3.4 розділу 3, п.п.3.4.1, 3.4.2. п.3.4 розділу 3, п.п.7.1.2., 7.1.4., 7.1.5. п.7.1 розділу 7, абз.2 п.п.8.1.5. розділу 8 кредитного договору порушують його права і загальні засади цивільного законодавства та суперечать нормам чинного законодавства України.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вірно зазначено господарським судом, оспорюваний кредитний договір відповідає вимогам закону, сторонами в момент укладення договору додержано вимоги, встановлені ст.203 ЦК України, тому підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.
Стосовно посилання позивача на неправомірність окремих пунктів договору судова колегія зазначає наступне.
Положення п.п.3.4 кредитного договору передбачають підстави, умови та порядок внесення до договору змін щодо розміру процентної ставки або строків виконання позичальником зобов'язань за цим договором. Вказані положення погоджені позичальником при підписанні договору, прав останнього не порушують і вимогам закону та встановленим ст.3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства не суперечать.
Як встановлено ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п.3.4 кредитного договору сторонами погоджено процедуру зміни договору щодо процентної ставки за ініціативою банку та її погодження позичальником.
При цьому судова колегія відхиляє посилання позивача на невідповідність положень п.п.3.4.1 та 3.4.2 договору вимогам ст.ст.651-654 ЦК України щодо порядку та підстав зміни та розірвання договорів у зв'язку з істотною зміною обставин.
Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Разом з тим, сторони передбачили настання певних обставин та в договорі чітко встановили порядок зміни договору у випадку зміни кредитором розміру процентної ставки при настанні певних подій (зміна економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу (п.3.4 договору)), тобто в даному випадку не має місце істотна зміна обставин, а відповідно зміна договору можлива не лише за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони, а також в односторонньому порядку за наявності певних обставин, оскільки це передбачено умовами договору.
Що стосується посилання позивача на порушення оспорюваними пунктами договору принципів справедливості, розумності та добросовісності, то положеннями ст.ст.525, 651 ЦК України передбачена можливість односторонньої зміни умов зобов'язання чи договору, якщо це встановлено договором або законом, норми ст.ст.651-654 ЦК України допускають зміну договору на вимогу однієї із сторін, якщо таке право сторони встановлено договором.
Також, судова колегія вважає безпідставними та помилковими посилання господарського суду на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року та ст.1056-1 ЦК України, якими закріплено пряму заборону банкам в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.
Розглядаючи спір про визнання угоди недійсною, суд перевіряє відповідність умов цієї угоди законодавству, що діяло станом на час її укладення. Договір не може бути визнаний недійсним на підставі законодавства, яке не було чинне на час укладання договору.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року № 661-VI, яким було також доповнено Цивільний кодекс України вказаною статтею 1056-1, набрав чинності з 10 січня 2009 року. Тобто, в момент укладення кредитного договору вказаних змін у законодавстві не існувало. Отже, на час укладення Генерального договору про надання кредитних послуг від 20 березня 2008 року №991/349/08 діюче законодавство не містило заборони щодо можливості зміни розміру відсотків в односторонньому порядку.
Твердження позивача в позовній заяві про невідповідність п.п.3.4.2 п.3.4 вимогам ст..105 ЦК України судова колегія відхиляє як неспроможні, оскільки положення вказаного пункту договору не стосуються припинення юридичної особи.
Положення п.п.7.1.2, 7.1.4, 7.1.5 кредитного договору, якими встановлені додаткові зобов'язання позичальника щодо попередження банку про припинення, виділ, заснування нових юридичних осіб чи прийняття рішення про ліквідацію позивача, внесення змін та доповнень до установчих та інших документів про статус позивача, погодження з банком вчинення таких дій, заборону укладати без попередньої письмової згоди банку угод по отриманню позивачем нових позик і кредитів, а також попередження про намір виступити гарантом або поручителем щодо інших юридичних чи фізичних осіб, погоджені позивачем при підписанні договору. Твердження позивача про порушення цими положеннями договору принципу свободи підприємницької діяльності останнім не доведені.
Згідно п.8.1 кредитного договору сторони за взаємною згодою встановили порядок змін умов договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов'язань за цим договором при настанні певних обставин, передбачених п.п.8.1.1 -8.1.5 п.8.1 договору.
Вказані положення договору не відносяться до порядку припинення юридичної особи, встановленого ст.105 ЦК України, у зв'язку з цим посилання позивача на порушення вимог вказаної статті Цивільного кодексу судова колегія визнає неспроможними.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст.345 ГК України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають, формувати його конкретні умови, самостійно приймати рішення про те, вступати чи утримуватися від вступу у певні договірні відносини. При укладенні договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певних прогнозів відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина 4 статті 179 ГК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визнати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони можуть погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.
При цьому, як встановлено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір від 08 травня 2008 року № 68-КЛ/08 укладено в письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений печатками, він містить умови щодо мети, суми, строку надання кредиту, порядку видачі кредиту та його погашення, плати за користування кредитом, відсоткової ставки, забезпечення зобов'язань, обов'язки, права і відповідальність сторін тощо.
Вищевказане свідчить про досягнення сторонами згоди щодо усіх його істотних умов, договір укладений на підставі вільного волевиявлення сторін, якими погоджені усі його умови та положення.
Підписання вказаного договору позивачем та фактичне отримання кредиту свідчить про обізнаність останнього з усіма умовами договору, в тому числі з оспорюваними пунктами.
При цьому даний кредитний договір не є договором приєднання, про що зазначає позивач, оскільки останній не був позбавлений запропонувати свої умови або наполягати на зміні його змісту (ч.1 ст.534 ЦК України, ч.4 ст.179 ГК України). Позивач взагалі міг відмовитися від укладення цього договору або отримання кредиту на запропонованих банком умовах.
З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні, оскільки підстави для визнання недійсним оспорюваного договору за наведеними позивачем обставинами -відсутні.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи та висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення, та судовою колегією відхиляються.
Наявна у справі копія кредитного договору від 08 травня 2008 року № 68-КЛ/08 засвідчена самим же позивачем, відповідність вказаної копії кредитного договору його оригіналу сторонами не заперечувалась.
Судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2012 року у справі № 6/5005/15646/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Променергоресурси" -без задоволення.
Повний текст постанови підписано -« 26 » квітня 2012р.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді Е.В.Орєшкіна
В.В.Прудніков