КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.04.2012 № 39/301-39/1
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Новікова М.М.
при секретарі: Рибаруку М.М.
за участю представників:
позивача: Курзін О.А., Голуб В.Є.;
відповідача-1: Постоялкіна О.В.;
відповідача-2: Вольвак О.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія „Еллада"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 05.09.2011р.
у справі №39/301-39/1 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка"
до 1) Державної служби інтелектуальної власності України
2) Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія „Еллада"
про визнання недійсним свідоцтва України №51168 від 15.07.2005р. на знак для товарів і послуг
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота балка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія „Еллада" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним свідоцтва України №51168 на знак для товарів і послуг від 15.07.2005р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" є оманливим або таким, що може ввести в оману споживача стосовно товарів і послуг, для яких він зареєстрований. Окрім того, знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 від 15.07.2005р. породжує в уяві споживача асоціації, пов'язані із певним виробником, які насправді не відповідають дійсності, а отже він не відповідає умовам надання правової охорони.
В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги (заява від 02.11.2009р.) та просив суд: визнати недійсним свідоцтво України №51168 від 15.07.2005р. на знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" відносно товарів і послуг 33, 35 класів МКТП, виданого відповідачем-1 на ім'я відповідача-2; зобов'язати відповідача-1 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним свідоцтва України №51168 від 15.07.2005р. на знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА"; зобов'язати відповідача-1 здійснити публікацію в офіційному бюлетені „Промислова власність" про визнання недійсним свідоцтва України №51168 від 15.07.2005р. на знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА".
Відповідачі проти позову заперечували, просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю. Зокрема, відповідачі наголошували на наступному:
- позивачем не доведено факту порушення, оспорення або невизнання його прав чи законних інтересів;
- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду;
- під час видачі спірного свідоцтва вимоги законодавства України порушено не було;
- оспорюваний знак за свідоцтвом України №51168 від 15.07.2005р. відповідає умовам надання правової охорони.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2011р. у справі №39/301-39/1 позов було задоволено повністю, визнано недійсним свідоцтво України №51168 від 15.07.2005р. на знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" відносно товарів і послуг 33, 35 класів МКТП, виданого відповідачем-1 на ім'я відповідача-2; зобов'язано відповідача-1 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним свідоцтва України №51168 від 15.07.2005р. на знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА"; зобов'язано відповідача-1 здійснити публікацію в офіційному бюлетені „Промислова власність" про визнання недійсним свідоцтва України №51168 від 15.07.2005р. на знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА"; присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, місцевий господарський суд виходив з наступного:
- матеріали справи містять докази, які підтверджують наявність у позивача охоронюваного законом інтересу, на захист якого позивач звернувся з позовом до суду;
- висновок повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі №39/301-39/1 від 05.08.2011р. підтвердив, що оспорюваний знак „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 від 15.07.2005р. не відповідає умовам надання правової охорони;
- відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 6 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" відповідач-1 повинен був відмовити відповідачу-2 у видачі свідоцтва України №51168 від 15.07.2005р. на знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" відносно товарів і послуг 33, 35 класів МКТП;
- позивачем не було пропущено строк позовної давності;
- позовні вимоги є нормативно та документально підтвердженими, а отже підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011р. у справі №39/301-39/1 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач-2 звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:
- основним відповідачем у даній справі повинен бути відповідач-2, оскільки останній є власником оспорюваного свідоцтва зі всіма правами згідно з діючим законодавством, натомість Державний департамент інтелектуальної власності МОН України (відповідач-1) повинен бути залученим або другим відповідачем, або третьою особою. Окрім того, справа повинна розглядатися за місцезнаходженням основного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія „Еллада", тобто у Господарському суді м. Севастополя;
- судом першої інстанції не було враховано, що при видачі свідоцтва на знак для товарів та послуг „БАЛАКЛАВА" від 15.07.2005р. були дотримані усі вимоги Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг";
- місцевим господарським судом не прийнято до уваги ліцензійний договір від 14.02.2008р., укладений між відповідачем-2 та ДП „Севастопольський виноробний завод", за яким відповідач-2 надав ДП „Севастопольський виноробний завод" невиключну ліцензію на використання знаку для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА". За вказаним ліцензійним договором ДП „Севастопольський виноробний завод" виробляє виноробну продукцію під торгівельною маркою „БАЛАКЛАВА", яку реалізує афілійоване підприємство відповідача-2 - Приватне підприємство „Еллада - Дрінк";
- висновок повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності №90/11-НМ від 05.08.2011р. не може бути прийнятий судом як належний доказ по справі, оскільки він повністю суперечить висновку первісної судової експертизи по даній справі;
- місцевим господарським судом не було створено умов для реалізації відповідачем-2 своїх процесуальних прав (суд не задовольнив клопотання відповідача-2 про ознайомлення з матеріалами справи з метою вивчення висновків повторної судової експертизи та підготовки пояснень відповідно до зазначених висновків), чим порушено вимоги статей 42, 43, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2011р. апеляційну скаргу відповідача-2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.10.2011р.
В судовому засіданні 19.10.2011р. представники відповідачів підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011р. у справі №39/301-39/1 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2011р. заперечував проти доводів відповідача-2, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні 19.10.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 31.10.2011р.
31.10.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли: доповнення до апеляційної скарги, клопотання про призначення повторної комісійної судової експертизи об'єктів права інтелектуальної власності та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У зв'язку з нез'явленням у судове засідання 31.10.2011р. представника відповідача, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.11.2011р., позивача та відповідача-1 зобов'язано надати письмові пояснення щодо призначення повторної комісійної судової експертизи об'єктів права інтелектуальної власності у справі №39/301-39/1, вказавши питання, які на їх думку мають бути роз'яснені судовим експертом.
14.11.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 на вимогу суду надійшли письмові пояснення щодо призначення повторної комісійної судової експертизи об'єктів права інтелектуальної власності у справі №39/301-39/1.
14.11.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання 14.11.2011р. з'явились, але позивач не виконав вимог ухвали суду від 31.10.2011р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.11.2011р.
В судове засідання 21.11.2011р. представник відповідача-2 не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Представники позивача та відповідача-1 проти клопотання відповідача-2 щодо призначення повторної комісійної судової експертизи об'єктів права інтелектуальної власності заперечували.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням повторної комісійної судової експертизи об'єктів права інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.
20.03.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності надійшли матеріали справи №39/301-39/1 та висновок повторної комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності №06/12 від 16.03.2012р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2012р.
В судове засідання 09.04.2012р. з'явились представники позивача та відповідача-1.
Представник позивача подав суду заяву б/н від 05.04.2012р., в якій просив при винесенні постанови у справі №39/301-39/1 врахувати витрати позивача на оплату судових експертиз і в разі відмови у задоволенні апеляційної скарги стягнути витрати по оплаті послуг експертів у загальній сумі 22 398,60 грн. з відповідача.
Представник відповідача-2 в судове засідання 09.04.2012р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
В судовому засіданні 09.04.2012р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи у відповідності до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.
Вказане клопотання було задоволено судом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р., на підставі ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк розгляду справи на 15 днів, відкладено розгляд апеляційної скарги до 25.04.2012р., а також здійснено заміну відповідача-1 у справі №39/301-39/1 Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України його правонаступником - Державною службою інтелектуальної власності України.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні 25.04.2012р. підтримав пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні 25.04.2012р. також підтримав раніше надані пояснення по суті апеляційної скарги, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 25.04.2012р. просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва України №51168 від 15.07.2005р. на знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" відносно товарів і послуг 33, 35 класів МКТП, виданого відповідачем-1 на ім'я відповідача-2, обґрунтовані тим, що зареєстрований знак не відповідає умовам наданням правової охорони.
Згідно з п.3 Постанови Верховної Ради України №3771-XII від 23.12.1993р. „Про введення в дію Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.
В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач-2 є власником знаку для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168, дата реєстрації знака - 15.07.2005р., дата подання заявки - 18.04.2003р. Знак зареєстровано для товарів і послуг 33, 35 та 43 класу МКТП.
Оскільки датою подання відповідачем-2 заявки на реєстрацію знаку „БАЛАКЛАВА" є 18.04.2003р., то відповідність заявленого на реєстрацію знаку умовам його реєстрації повинна була визначатися відповідачем-1 згідно з вимогами Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в редакції від 04.07.2002р.
Відповідно до ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.
Згідно зі ст. 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
В ст. 492 Цивільного кодексу України передбачено, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
У відповідності до ст. 499 Цивільного кодексу України права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі - знак) в Україні врегульовані Законом України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
Згідно зі ст. ст. 1, 5 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.
Підстави для відмови в наданні правової охорони наведені в ст. 6 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Так, в частині 2 названої статті, зокрема, вказано, що згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які: складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
Відповідно до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" були розроблені Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг (далі - Правила), затверджені наказом Державного патентного відомства України №116 від 28.07.1995р., які визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подання та процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг.
Так, в пп.4.3.1.7, 4.3.1.9 Правил вказано, що до позначень, які вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, цінність товарів і/або послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту, належать прості найменування товарів; зазначення категорії якості товарів; зазначення властивостей товарів, в тому числі таких, що носять хвалебний характер; зазначення матеріалу або складу сировини; зазначення ваги, об'єму, ціни товарів, дати виробництва товарів; історичні дані щодо заснування виробництва, зображення нагород, що присуджені товарам; видові найменування підприємств, адреси виробників товарів або посередників. До позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.
Згідно з положеннями п. „а" ч.1 ст. 19 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.
Відповідно до ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Оскільки під час вирішення спору у даній справі у суду виникла необхідність в з'ясуванні ряду питань, розв'язання яких потребувало спеціальних знань, зокрема, щодо того, чи є позначення „БАЛАКЛАВА" таким, що вказує на місце виготовлення чи збуту товарів або надання послуг, а також чи є позначення „БАЛАКЛАВА" оманливим або таким, що може ввести в оману споживача, місцевим господарським судом було призначено експертизу об'єктів інтелектуальної власності.
Згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №10839 від 17.03.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 117-122) знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 не складається лише з позначення, що є описовим при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг 33, 35 класів МКТП або у зв'язку з ними, зокрема, не вказує на місце виготовлення товарів та надання пов'язаних із ними послуг. Знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 не є оманливим або таким, що може ввести в оману споживача стосовно товарів і послуг 33, 35 класів МКТП, для яких він зареєстрований.
Враховуючи, що висновок судової експертизи №10839 від 17.03.2010р. суперечив матеріалам справи, у місцевого господарського суду виникли сумніви в його правильності, тому суд ухвалою від 18.04.2011р. (том справи - 3, аркуші справи - 43-46) призначив повторну експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив судовому експерту Мещеряковій Н.М.
За результатами проведення повторного експертного дослідження судовим експертом було складено висновок №90/11-НМ від 05.08.2011р., згідно з яким встановлено:
- знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 є таким, що складається лише з позначення, що є описовим при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг 33, 35 класів МКТП або у зв'язку з ними, зокрема, вказує на місце виготовлення товарів та надання пов'язаних із ними послуг;
- знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 є таким, що може ввести в оману споживача стосовно якості та географічного походження товарів 33 класу МКТП та пов'язаних із ними послуг 35 класу МКТП, для яких він зареєстрований.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення експертного дослідження судовий експерт враховував матеріали Всесвітньої організації інтелектуальної власності з приводу описовості та оманливості товарних знаків (позначень) і виходив з того, що описовими вважаються позначення, які прямо вказують (описують) на товар чи послугу, тобто є назвами товарів або послуг, або описують його складові чи інші характеристики, властивості тощо; можливий результат або ціль використання цього товару чи послуги тощо. До таких позначень, зокрема, належать: прості назви товарів; прямі зазначення категорії якості товарів або такі, що їх описують; властивості товарів, в тому числі такі, що носять хвалебний характер; матеріал, або склад сировини; вагу; об'єм; ціну товарів; дату виробництва товарів; історичні дані щодо заснування виробництва; зображення нагород, що присуджені товарам; найменування підприємств, адреси виробників товарів або посередників; цілі або результат використання певних товарів і послуг; географічні терміни (топоніми), які певним чином описують географічне походження товару чи послуги.
За висновком експерта, з урахуванням відомостей про тривалу історію виноградарства та виноробства Балаклавського району міста Севастополь, морфема „БАЛАКЛАВА" при використанні для товарів 33 класу МКТП (алкогольні напої) несе споживачам інформацію щодо місця виготовлення товарів, які є характерними для даного географічного місця. Тобто, товари 33 класу МКТП, марковані позначенням „БАЛАКЛАВА", яке є власною назвою географічного об'єкту - району міста Севастополь, можуть асоціюватися споживачами із репутацією та іншими якостями, які головним чином залежать від географічного походження та від природних властивостей цього регіону. При чому, якість, репутація та інші характеристики таких товарів, як алкогольні напої, головним чином залежать від їх географічного походження, природних умов регіону, в якому вони вироблені.
Відносно послуг 35 класу МКТП, експерт дійшов висновку про те, що такі послуги обумовлюють діяльність, пов'язану із реалізацією товарів 33 класу МКТП (не є послугами для третіх осіб, є діями, які спрямовані на задоволення потреб самого заявника, а також діями, обов'язковими та необхідними для здійснення власної діяльності на ринку із використанням зареєстрованого знаку). Оскільки за Статутом відповідача-2 до діяльності останнього, зокрема, віднесено оптову торгівлю спиртом етиловим, коньячним та плодовим, роздрібну торгівлю алкогольними напоями, знак „БАЛАКЛАВА" зареєстровано для послуг 35 класу МКТП з метою використання для діяльності, пов'язаної із реалізацією товарів 33 класу МКТП.
Загалом, судовим експертом було встановлено наявність наступних факторів, які визначають описовість позначення:
- морфема „БАЛАКЛАВА" є топонімічною назвою, оскільки є власною назвою географічного об'єкту - району міста Севастополь Автономної Республіки Крим;
- морфема „БАЛАКЛАВА" не виключає її сприйняття споживачами як вказівку на місце виготовлення чи збуту товарів і послуг (алкогольні напої), які є характерними для даного географічного місця;
- якість, репутація та інші характеристики товарів 33 класу МКТП, для яких зареєстровано знак, залежать від їх географічного походження, природних умов регіону, в якому вони вироблені (Балаклавський район міста Севастополь).
Знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 є таким, що складається лише з позначення, що є описовим при використанні зазначених у заявці товарів і послуг 33, 35 класів МКТП або у зв'язку з ними, зокрема, вказує на місце виготовлення чи збуту товарів або надання послуг, а також не виключає виникнення у споживачів асоціації з репутацією та іншими якостями вина та алкогольної продукції, які головним чином залежать від теруару - географічного походження та природних агрокліматичних умов, притаманних географічному регіону - Балаклавського району міста Севастополь.
В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що висновок повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності №90/11-НМ від 05.08.2011р. не повинен прийматись як належний доказ по справі, оскільки він суперечить попередньому експертному висновку, що в свою чергу не дає можливості визначити, який із висновків проведених експертиз по даній справі відповідає дійсності.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на те, що в процесі розгляду справи Господарським судом міста Києва двічі призначалась судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності (ухвали суду від 02.11.2009р. та 18.04.2011р.) і за результатами проведених експертних досліджень було складено висновки, які суперечать один одному, а саме висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №10839 від 17.03.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 117-122) та висновок судового експерта Мещерякової Н.М. (Товариство з обмеженою відповідальністю „Експертне бюро з питань інтелектуальної власності") №90/11-НМ від 05.08.2011р. (том справи - 3, аркуші справи - 56-65), колегія суддів вирішила за клопотанням відповідача-2 призначити по справі повторну комісійну судову експертизу об'єктів права інтелектуальної власності.
Згідно з висновком повторної комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності №06/12 від 16.03.2012р., експертами було встановлено наступне:
- знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 є таким, що складається лише з позначення, що є описовим при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг 33, 35 класів МКТП або у зв'язку з ними, зокрема вказує на місце виготовлення товарів та надання пов'язаних із ними послуг;
- знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 є таким, що може ввести в оману споживача стосовно географічного походження товарів 33 класу МКТП та пов'язаних із ними послуг 35 класу МКТП, для яких він зареєстрований, а саме: аукціонний продаж; влаштовування ярмарків на комерційні або рекламні потреби; керування справами в готелях; демонстрування товарів; розповсюджування зразків; послуги постачання для інших (закуповування товарів та надавання постачальницьких послуг іншим фірмам); сприяння продажеві (посередництво); наймання (прокат) торговельних автоматів (том справи - 4, аркуші справи - 4-22).
Комісія експертів дійшла висновку про те, що товари 33 класу МКТП та пов'язані з ними послуги 35 класу, марковані позначенням „БАЛАКЛАВА", яке є власною назвою географічного об'єкту - району міста Севастополь, можуть асоціюватися споживачами із репутацією та іншими якостями, які головним чином залежать від географічного походження та природних властивостей цього регіону. Використання географічного зазначення породжує у споживачів ототожнення з конкретною місцевістю.
При проведенні первинної експертизи (висновок №10839 від 17.03.2010р.) експерт дійшов висновку про те, що знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА за свідоцтвом України №51168 не складається лише з позначення, що є описовим при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг 33, 35 класів МКТП або у зв'язку з ними, зокрема, не вказує на місце виготовлення чи збуту товарів або надання послуг". Однак цей висновок обумовлений тим, що експертом при дослідженні даного питання невірно було застосовано поняття „описовості".
Знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 зареєстровано та використовується юридичними особами, розташування яких не відноситься до Балаклавського району міста Севастополь, а отже, може ввести в оману споживача відносно дійсного місця походження товарів та пов'язаних з ними послуг.
Відносно твердження відповідача-2 в апеляційній скарзі про те, що географічне найменування „Балаклава" на даний момент не існує, необхідно зазначити, що згідно з довідкою №142-з від 14.04.2005р. Державного архіву міста Севастополь 24.04.1957р. в місті Севастополь утворено Балаклавський район. В телефонному довіднику „Офіційний Севастополь" від 2002 року розміщено довідкову інформацію про Балаклавську району раду міста Севастополь. Окрім того, універсальний словник енциклопедії містить інформацію про те, що Балаклава - це бухта і район у складі міста Севастополя в Автономній Республіці Крим. В Енциклопедії історії України зазначено, що Балаклава - це історичне місце в Криму (нині переважно територія Балаклавського міського району міста Севастополь).
Відповідачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач-2, як власник свідоцтва, або особа, якій надано дозвіл на використання знаку за свідоцтвом України №51168, а саме Державне підприємство „Севастопольський виноробний завод" на підставі ліцензійного договору від 14.02.2008р., укладеного з відповідачем-2, розташовані на території Балаклавського району міста Севастополь.
Тобто, позначення „БАЛАКЛАВА" може викликати у споживача асоціацію саме з Балаклавським районом міста Севастополь, а також із якістю товарів і послуг, які походять з нього. Зважаючи на те, що позначення „БАЛАКЛАВА" зареєстровано та використовується юридичними особами, розташування яких не відноситься до Балаклавського району міста Севастополь, знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 може викликати у споживача асоціації з певною якістю товарів 33 класу та пов'язаних із ними послуг 35 класу, що походять з Балаклавського району міста Севастополь, що насправді не відповідає дійсності.
При проведенні первинної експертизи (висновок №10839 від 17.03.2010р.) експерт дійшов висновку про те, що знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 не є оманливим або таким, що може ввести в оману споживача стосовно товарів і послуг 33, 35 класів МКТП, для яких він зареєстрований. Натомість, згідно з результатами проведення повторної комісійної експертизи висновок первинної експертизи при дослідженні другого питання ґрунтувався на дослідженні першого питання, що призвело й до неправильної відповіді.
Таким чином, відповіді, наведені у висновку повторної комісійної судової експертизи №06/12 від 06.03.2012р., проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності, на поставлені судом питання, збігаються з відповідями, наданими за результатами проведення повторного експертного дослідження №90/11-НМ від 05.08.2011р., проведеного судовим експертом Мещеряковою Н.М. (Товариство з обмеженою відповідальністю „Експертне бюро з питань інтелектуальної власності"), а тому вказані висновки експертів приймаються колегією суддів як належні та допустимі докази у справі.
Ані в апеляційній скарзі, ані в інших письмових поясненнях по справі не наведено обставин, які б свідчили про те, що експертні висновки №90/11-НМ від 05.08.2011р. та №06/12 від 16.03.2012р. є неправдивими, суперечливими, необґрунтованими або такими, що викликають сумніви у їх правильності. Загалом, заперечення проти експертних висновків по суті є лише власною позицією відповідача-2, який не має кваліфікації судового експерта.
Вищевикладені обставини справи в їх сукупності свідчать про те, що знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" за свідоцтвом України №51168 не відповідає умовам надання правової охорони, тому, враховуючи положення ч.ч.2, 3 ст. 6 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", відповідач-1 мав підстави для відмови у видачі відповідачу-2 оспорюваного свідоцтва.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що основним відповідачем у даній справі повинен бути відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія „Еллада"), тоді як Державний департамент інтелектуальної власності МОН України, правонаступником якого є Державна служба інтелектуальної власності України (відповідач-1) повинен бути залученим або другим відповідачем, або третьою особою, а справа повинна розглядатися у Господарському суді м. Севастополя, тобто за місцезнаходженням основного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія „Еллада", не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.
Згідно зі ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
Стаття 24 названого кодексу передбачає участь у справі кількох позивачів та відповідачів.
Натомість, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такого процесуального статусу, як основний відповідач. Відповідачі та вимоги до кожного з них визначаються самостійно позивачем у позовній заяві, яка подається до суду.
Щодо підсудності даної справи, то згідно з ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача-1 є місто Київ, а відповідача-2 - місто Севастополь, тобто в даному випадку позивач цілком правомірно скористався своїм правом на подання позову до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача-1.
Відносно вимог позивача про зобов'язання відповідача-1 здійснити публікацію в офіційному бюлетені „Промислова власність" щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України №24150 та внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, судом було встановлено наступне.
Згідно зі ст. 1 Законом України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" Установою є центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності.
Повноваження Установи у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг визначені в ст. 2 названого Закону, згідно з якою Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема, забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг.
Функції Установи виконує відповідач-1 по справі - Державна служба інтелектуальної власності України, тому вищевказані вимоги позивача є обґрунтованими.
Однак при цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поза увагою місцевого господарського суду залишились доводи відповідача-1 про пропуск позивачем строку позовної давності.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, в ч.ч.3, 4 названої статті вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» на підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку.
Відповідно до ст. 13 названого Закону одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються Установою. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, що визначається Установою та одержати відповідно до свого клопотання виписку з Реєстру щодо відомостей про свідоцтво, за умови сплати збору за подання цього клопотання.
З наявної в матеріалах справи виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг вбачається, що відомості про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" №51168 були опубліковані 15.07.2005р. (том справи - 1, аркуші справи - 70-71).
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що він дізнався про видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг „БАЛАКЛАВА" №51168 лише в грудні 2008 року після одержання телеграми Міністерства аграрної політики і листа Управління промислового та агропромислового розвитку Севастопольської міської державної адміністрації вих.№761/2 від 02.12.2008р. (том справи - 1, аркуші справи - 12-13).
Однак належних та допустимих доказів на підтвердження цього ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Зважаючи на загальний доступ до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, позивач міг довідатися про факт видачі відповідачу-2 свідоцтва України №51168 ще в липні 2005 року і строк позовної давності відповідно сплинув у липні 2008 року, тоді як позов подано до Господарського суду міста Києва у вересні 2009р.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з доводами відповідача-1 про те, що позивачем було пропущено законодавчо встановлений строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем-1. При цьому обґрунтованість позовних вимог не виключає можливість застосування позовної давності і наслідків спливу її строку, передбачених в ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Таким чином, в даному випадку пропуск позивачем строку позовної давності є безумовною підставою для відмови у позові.
Апеляційна скарга відповідача-2 не містить посилання на пропуск позивачем строку позовної давності, тобто колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду з інших підстав ніж ті, які наводились відповідачем-2 в апеляційній скарзі.
Загалом, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, тому підстави для її задоволення відсутні.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи, що в процесі судового розгляду було встановлено неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а саме щодо дотримання позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем-1, внаслідок чого було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011р. у справі №39/301-39/1 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита за подання позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по оплаті судових експертиз покладаються на позивача.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судові витрати за її подання покладаються на відповідача-2 (апелянта).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 41, 44, 49, 77, 79, 86, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія „Еллада" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011р. у справі №39/301-39/1 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
3. Матеріали справи №39/301-39/1 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Мартюк А.І.
Новіков М.М.