Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/1793/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Очкасовій К.С.
За участю сторін від:
позивача: ОСОБА_1 (дов. № 3940/07 від 26.03.2012 р.),
відповідача: ОСОБА_2 (дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції знаходяться вимоги про сплату боргу № 04-26/339 від 06.12.2010 р. про стягнення з МКП «Коммунтранс» про стягнення боргу; № 04-26/4 від 04.01.2011 р. про стягнення з МКП «Коммунтранс» боргу в загальній сумі 72129, 49 грн.; № 04-51/35 від 31.01.2011 р. про стягнення з МКП «Коммунтранс» про стягнення боргу в загальній сумі 9619,20 грн.; № 04-26/19 від 03.02.2011 р. про стягнення з МКП «Коммунтранс» боргу в загальній сумі 80228,20 грн. Постановою державного виконавця виконавчі провадження з примусового виконання зазначених вище вимог об'єднані у зведене виконавче провадження. Після ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження посадовими особами управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі 20.01.2012 року позивачу стало відомо про відсутність дій, тобто виявлено бездіяльність державного виконавця, щодо витребування вичерпної інформації про наявні реальні джерела готівкових або безготівкових коштів від Боржника, витребування даних про наявні розрахункові рахунки від Державної податкової адміністрації та інших органів, встановлення наявності будівель, земельних ділянок, транспорту, інших ліквідних активів (товару), найбільш перспективного (з огляду на наявні активи) місця здійснення виконавчого провадження. Внаслідок чого, державним виконавцем порушено передбачений ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» шестимісячний строк здійснення виконавчого провадження. На думку позивача, встановлені та зафіксовані у протоколі ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження, порушення є свідченням безпідставного не повного виконання вимог державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції. З огляду на викладене, управління Пенсійного фонду України у м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області просить визнати бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції неправомірною та зобов'язати здійснити виконавчі дії, передбачені Законом України «про виконавче провадження» в повному обсязі (а.с. 34-36).
У судовому засіданні представник позивача надав доповнення до адміністративного позову, в яких зазначено, що борг на даний час залишається не стягнутим, що свідчить про ухилення та небажання, виконувати покладених на державного виконавця обов'язків. Також зауважив, що управління Пенсійного фонду України у м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області не мало змоги у встановлений законом строк оскаржити дії державного виконавця, оскільки про порушення з боку відділу Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції стало відомо лише при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, тобто 20.01.2012 року, в іншій частині позовних вимог надав аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві (а.с. 92-94).
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, оскільки вважає, що з боку відділу Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції здійснено всі виконавчі дії, які передбачені законодавством, для виконання вимог управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно Преамбули Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Отже, як вбачається із наведеної норми правовідносини у виконавчому провадженні виникають, змінюються та припиняються у певному порядку, закріпленому в спеціальному Законі № 606-XIV.
Відповідно до ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби (далі - державні виконавці).
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції знаходились вимоги про сплату боргу МКП «Коммунтранс» на користь управління Пенсійного фонду України у м. Костянтинівка та костянтинівському районі Донецької області по яким постановами відкрито виконавче провадження, а саме:
- вимога № 04-26/339 від 06.12.2010 р. про стягнення з МКП «Коммунтранс» про стягнення боргу, відкрито виконавче провадження, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2010 р. (а.с. 10, 57);
- вимога № 04-26/4 від 04.01.2011 р. про стягнення з МКП «Коммунтранс» боргу в загальній сумі 72129, 49 грн. (а.с. 61) виконавче провадження відкрито відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2011 р. (а.с. 8, 62);
- вимога № 04-51/35 від 31.01.2011 р. про стягнення з МКП «Коммунтранс» про стягнення боргу в загальній сумі 9619,20 грн. виконавче провадження відкрито 01.03.2011 р., про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с. 7, 65);
- вимога № 04-26/19 від 03.02.2011 р. про стягнення з МКП «Коммунтранс» боргу в загальній сумі 80228,20 грн. постановою від 17.03.2011 р. відкрито виконавче провадження (а.с. 9).
Відкриті виконавчі провадження за вищезазначеними вимогами приєднані до зведеного виконавчого провадження, що підтверджується постановами про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження (а.с. 63,66,72).
Відповідно до матеріалів справи, виконавче провадження, яке відкрите за вимогою № Ю 04-26/339 закінчено у зв'язку зі сплатою суми боргу боржником, що підтверджено постановою про закінчення виконавчого провадження від 28.02.2012 року (а.с. 59).
Протоколом № 100 про ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження (а.с. 5-6, 99-101) встановлено та підтверджено матеріалами виконавчого провадження, яке надано суду для ознайомлення, що державним виконавцем здійснювалися наступні виконавчі дії, а саме для встановлення майнового стану боржника направлялися запити:
- 17.10.2010, 15.09.2011 направлено запит до ВРЕР м. Константинівка при УДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відмічено як МРЕВ);
- 04.01.2011 та 09.02.2011 (а.с. 76) направлено запит до Костянтинівського Бюро технічної інвентаризації (відмічено як БТІ);
- 04.01.2011 та 09.02.2011 направлено запит до органів земельних ресурсів, на що відповіді не отримано.
- 10.10.2010 направлено запит до Органів ПФУ, на що відповіді не отримано.
- 23.02.2011, 27.04.2011 направлено запит до органів Державної податкової інспекції.
На запити щодо встановлення матеріального стану боржника відділом Державної виконавчої служби отримано та приєднано до матеріалів виконавчого провадження:
- Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.73-74);
- Витяг з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 75).
Судом також встановлено, що на час ознайомлення позивача з виконавчим провадженням майновий стан боржника не встановлено, проте відповідно до постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 01.02.2012 на кошти МПК «Коммунтранс» у сумі 241546, 30 грн. накладено арешт (а.с. 78)
Вважаючи дії державного виконавця бездіяльністю орган Пенсійного фонду України звернувся до суду з даним позовом.
Між сторонами не має розбіжностей щодо встановлених під час розгляду обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 11 Закону № 606-XIV, яка визначає обов'язки і права державних виконавців, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Заходами примусового виконання рішень відповідно до ст. 32 Закону № 606-XIV є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ст. 52 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Частиною 1 ст. 33 Закону № 606-XIV, передбачено об'єднання в зведене виконавче провадження кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника та встановлено накладення арешту на майно боржника у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Згідно п. 4.19.1. Інструкції «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій» від 15.12.1999, № 74/5, якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.
З урахуванням характеру виконавчих документів, передбачених для них заходів для примусового виконання рішень, які державним виконавцем добросовісно, в повному обсязі та протягом розумного строку були вчинені, суд дійшов висновку про відсутність підстав, що підтверджують його бездіяльність.
Отже суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовним вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 94, 162, 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції про визнання бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції неправомірною, зобов'язання відділ Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції здійснити виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» у повному обсязі - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини 24 квітня 2012 року в присутності представника позивача та відповідача.
Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.