ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/1431/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
при секретаріБринза О.В.
за участю представників:
від позивача - від відповідача - ОСОБА_3 (дов. у справі); ОСОБА_4.(дов. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бликом" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення №0000012300 від 16 вересня 2011 року
ВСТАНОВИВ:
18.01.2012 року товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Бликом»» (далі ТОВ «Фірма «Бликом»») подало адміністративний позов до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Новомосковська ОДПІ), у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 року №0000012300 Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що підприємство не погоджується з висновками податкового органу про заниження валового доходу у розмірі 2 070 093 грн., в тому числі за рахунок не включення до складу валового доходу суми повторної фінансової допомоги у розмірі 130 000 грн., отриманої від фізичної особи ОСОБА_3 як часткова сплата заборгованості ТОВ «Фірма «Бликом»» перед ПАТ «Укрсиббанк» за кредитним договором від 08.06.2007 року №1116534000, яка була сплачена фізичною особою на підставі договору поруки від 08.06.2007 року №1116534000/П/1 в забезпечення зазначеного кредитного договору. ТОВ «Фірма «Бликом»» 12.09.2011 року було надано роз'яснення стосовно сплачених ОСОБА_3 130 000 грн., в якому пояснювалось, що сплата відсотків за кредитом фізичною особою ОСОБА_3 за договором поруки з банком не є поворотною фінансовою допомогою. Ця допомога не передавала ТОВ «Фірма «Бликом»» по договору фінансової допомоги шляхом внесення коштів на поточний рахунок боржника, а безпосередньо сплачена в ПАТ «Укрсиббанк» по договору поруки приватною особою ОСОБА_3 Потім, маючи квитанцію про сплату заборгованості за кредитом, ОСОБА_3 склав авансовий звіт №БЛ-0000005 від 31.12.2010 року на суму 130 000 грн. перед ТОВ «Фірма «Бликом»», сподіваючись на повернення витрачених коштів із власних заощаджень, як приватна особа.
Ухвалами суду від 20.01.2012р. та 02.02.2012 року позовну заяву ТОВ «Фірма «Бликом»» було залишено без руху.
Ухвалою суду від 24.02.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/1431/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.03.2012р.
В подальшому розгляд справи відкладався на 23.03.2012 року та 29.03.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні надав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що у зв'язку з невиконанням позивачем умов договору кредитування, щодо своєчасного та повного погашення зобов'язань, фізичною особою ОСОБА_3 було сплачено в рахунок погашення кредиту 130 000 грн. Дана сума, на думку податкового органу, являється повторною фінансовою допомогою, а відповідно до чинного законодавства валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум повторної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платником цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена. Таким чином, позивач не правомірно не включив до складу валового доходу суму отриманої у жовтні 2010 року від фізичної особи ОСОБА_3 повторної фінансової допомоги у розмірі 130 000 грн., яка залишилась не повернутою на кінець звітного періоду та на кінець перевіряє мого періоду.
Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов не належить задоволенню з наступних підстав:
18.01.2012 року на підставі направлень №389 - 393 від 09.08.2011 року, виданих Новомосковською ОДПІ, працівниками податкового органу на підставі пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу від 09.08.2011 року №683 була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фірма «Бликом»» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки №330/232/19440144 від 25.08.11р., в якому зафіксовано порушення позивачем:
- п.п. 1.22.2 п. 1.22, п. 1.25 ст.1, п.п. 4.1.6 п.4.4 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР, в результаті чого останнім занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 61 032 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 28 532 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 32 500 грн.
На підставі цього акта перевірки Новомосковською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011р. №0000012300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Фірма «Бликом»» по податку на прибуток у загальному розмірі 76 290,00 грн. з яких: 61 032,00 грн. - основний платіж, 15 258,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням від 16.09.2011р. №0000012300 ТОВ «Фірма «Бликом»» звернулося до ДПА у Дніпропетровській області з первинною скаргою про його скасування.
За результатами розгляду первинної скарги ДПА у Дніпропетровській області прийнято рішення від 23.11.2011р. №33943/10/25-008, яким податкове повідомлення - рішення від 16.09.2011р. №0000012300 скасоване в частині збільшення ТОВ «Фірма «Бликом»» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 35 665,00 грн. (за основним платежем - 28532,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7133,00 грн.), а в іншій частині скаргу залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями позивач звернувся із повторною скаргою від 29.11.2011 року до ДПС України. ДПС України прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги від 26.12.2011р. №8325/6/10-2115, яким податкове повідомлення - рішення Новомосковської ОДПІ від 16.09.2011р. №0000012300, з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській області, залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Однак, з таким рішенням ДПС України позивач також не погодився, тому просить податкове повідомлення-рішення № 0000012300 визнати неправомірним та скасувати з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській від 23.11.2011 року №33943/10/25-008 ДПА, що зменшує суму штрафу на 35 665 грн.
Пунктом 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-ХІІ передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 вказаного Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж встановлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток із правила визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.
Відповідно до п.1 Розділу І вказаного Роз'яснення, операція із запозичення коштів оформляється відповідно до вимог Глави 32 "Позика", статті 374 Цивільного Кодексу України згідно з якою, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. При цьому договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей, а зазначена вище операція запозичення коштів вважається операцією фінансового кредиту.
Як свідчать матеріали справи, 08.06.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК» та позивачем був укладений кредитний договір №111553400, відповідно до якого останнє отримало кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1 000 000 грн. в порядку і на умовах визначених договором, терміном повернення не пізніше 05.06.2009 року.
Відповідно до п.1.1, 1.2.2, 4.1 і 4.2 договору позичальник зобов'язується належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит у встановлені терміни.
Сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до договору, якими змінювалися умови кредитування (додаткова угода 08.06.2007 року №1, від 30.05.2008 року №2, від 06.06.2008 року №3, від 10.04.2009 року №4, від 10.04.2009 року №5, від 10.04.2009 року №6, від 10.04.2009 року №7 і від 27.11.2009 року №8).
Терміном повернення повної суми отриманого кредиту та плати за кредит згідно з останнім домовленостями настав 04.06.2010 року внаслідок порушення зобов'язання боржником станом на 09.08.2010 року заборгованість позивача перед банком склала 507 685 грн. 50 коп.
В забезпечення виконання позивачем взятих на себе за кредитним договором зобов'язань серед іншого 08.06.2007 року банком укладено договір поруки за №11165314000/П/1 з фізичною особою ОСОБА_3.
У зв'язку з невиконанням позивачем умов договору кредитування, щодо своєчасного та повного погашення зобов'язань, фізичною особою ОСОБА_3 було сплачено в рахунок погашення кредиту 130 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 26.10.2010 року №1, №2, від 02.11.2010 року №3, від 10.11.2010 року №4.
Позивач не включив до складу валового доходу суму отриманої у жовтні 2010 року від фізичної особи ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги у розмірі 130 000 грн. 00 коп., яка залишилась не повернутою на кінець звітного періоду (ІV квартал 2010 року) та на кінець перевіряє мого періоду (І квартал 2011 року).
Вищезазначені обставини справи підтверджуються документально та позивачем не заперечуються.
Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштам.
Наведена норма не передбачає обов'язковість передання платнику податку на прибуток коштів безпосередньо, а відтак, вчинений на користь третіх осіб платіж замість платника може вважатися поворотною фінансовою допомогою за умови наявності у такого платежу інших ознак останньої, як-от-поворотності, строковості, безоплатності.
Що стосується посилання позивача на п. 135.5.5 ст. 135 Податкового Кодексу України щодо не поширення цього пункту на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання, то варто зазначити наступне:
Відповідно до Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VІ визначено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім, зокрема Розділу ІІІ цього Кодексу (Податок на прибуток), який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.
Також в «Прикінцевих положеннях» Податкового Кодексу України зазначено, що визнано такими що втратили чинність зокрема такий Закон як Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості Верховної Ради України, 1995р. №4, ст.. 28 із наступними змінами), крім пункту 1.20 статті 1 цього ж Закону, який діє до 1 січня 2013 року.
Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», в момент дії Податкового Кодексу втратив чинність починаючи лише з ІІ кварталу 2011 року, а розділ ІІІ Податкового Кодексу (Податок на прибуток) набрав чинності починаючи з ІІ кварталу 2011 року.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та у зв'язку з тим, що порушення позивачем податкового законодавства, що виразилось в заниженні податкових зобов'язань з податку на прибуток було допущено платником податків в ІV кварталі 2010 року, тобто в момент дії норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а розділ ІІІ Податкового Кодексу України набрав чинності лише 01 квітня 2011 року, то посилання позивача на ст. 135 Податкового Кодексу України не приймаються судом до уваги як безпідставні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на це вищенаведене, суд вважає, що податковим органом, до нараховуючи позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, діяв у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними і такими, що не належать до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Бликом»» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012300 від 16 вересня 2011 року - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2012 року
Суддя С.В. Ніколайчук