ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/2281/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення №2809-17/1, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
13 лютого 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2), в якому позивач просить скасувати рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі Західно-Донбаська ОДПІ) про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 02.02.2012 року №2809-17/1; зобов'язати Західно-Донбаську ОДПІ видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем винесено оскаржуване рішення з порушенням п. 56.21 ст. 56 ПК України, яка передбачає, що коли норма ПК України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПК України, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків; Податковий кодекс України не забороняє фізичним особам підприємцям, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі ювелірними виробами, перебувати на спрощеній системі оподаткування. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.02.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/2281/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2012р. В подальшому розгляд справи відкладався на 15.03.2012 року, 27.03.2012 року.
У матеріалах справи знаходяться заперечення відповідача, у яких останній заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи те, що абзацом четвертим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку.
Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" встановлено, що дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Поняття "вироби з дорогоцінного металу" визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. N 244 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 25.03.2004 року за N 369/8968. Так, виріб з дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.
Відповідач вважає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
27.03.2012 року до суду надійшло клопотання представника Західно-Донбаської ОДПІ в якому позовні вимоги він підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу в письмовому провадженні.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:
24.01.2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Західно-Донбаської ОДПІ із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2012 рік.
У п.10 вказаної заяви позивач зазначив наступні обрані ним згідно КВЕД ДК 009:2005 види діяльності, а саме: розбірна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (52.12.0); посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0).
02.02.2012 року відповідачем було винесено рішення №2809-17/1 про відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку. Дана відмова відповідача вмотивована тим, що не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють роздрібну торгівлю ювелірними виробами.
Дана позиція відповідача аргументована тим, що відповідно до пп. 1 пп. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями встановлено невідповідність приватного підприємця ОСОБА_2 вимогам ст.. 291 Податкового кодексу.
Податковим кодексом України (із змінами, внесеними Законом України від 04.11.2011 N 4014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 1 січня 2012 року) встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності певними категоріями юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців та які повинні відповідати вимогам, визначеним цим Кодексом.
Однією із вимог можливості застосування цими особами спрощеної системи оподаткування є вид господарської діяльності, який обрано такими особами (пункт 291.4 стаття 291 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Системний аналіз норм Податкового Кодексу свідчить про те, що у деяких випадках вид господарської діяльності визначається прямим посиланням на національний класифікатор видів економічної діяльності ДК 009:2005 (КВЕД ДК 009:2005) (статті 48, 154, 209, 291, 298, підрозділ 4 розділу XX Податкового кодексу України).
При цьому, відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України вид господарської діяльності згідно з КВЕД безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.
Податковим кодексом України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (підпункт 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 цього Кодексу).
Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".
Статтею 1 цього Закону, визначено, що:
- дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (пункт 1);
- дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (пункт 2);
- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (пункт 3);
- видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5);
- видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6);
- виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7);
- афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (пункт 19).
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 "Добування руд інших кольорових металів" , а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 "Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань".
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали.
При цьому, цей підклас не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з драгоцінних металів. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з драгоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Таким чином, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.
Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:
- підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає:
- оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
- підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами";
- підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням;
- підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає:
- роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо;
- підклас 52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами".
При цьому, Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі ювелірними виробами, та роздрібної торгівлі годинниками.
Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України є здійснення розбірної торгівлі годинниками та ювелірними виробами . При цьому, про такі види діяльності фізична особа - підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.
Окремо суд зазначає, що фізичні особи - підприємці, які надають побутові послуги населенню, зокрема з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та послуги з ремонту ювелірних виробів, мають право застосовувати спрощену систему оподаткування (підпункт 28 та 29 пункту 291.5.8 статті 291 Кодексу).
Таким чином, норми Податкового кодексу України в одному випадку не дозволяють суб'єктам господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (і виробів з них), у тому числі органогенного утворення, перебувати на спрощеній системі оподаткування, в іншому випадку дозволяють суб'єктам господарювання, які здійснюють виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та послуги з ремонту ювелірних виробів, перебувати на спрощеній системі оподаткування.
В свою чергу нормами Податкового кодексу України прямо не заборонено суб'єктам господарювання бути платником єдиного податку, у разі здійснення діяльності із роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами.
У відповідності до п.56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Суд враховуючи норми пунктів 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків у разі неоднозначного (множинного) трактування його прав і обов'язків, а також пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, за яким у таких випадках рішення приймається на користь платника податків, вважає, що фізичні особи - підприємці при здійсненні розбірної торгівлі годинниками та ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платниками єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що Інструкція про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. N 244 стосується лише питань здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінних металів, матеріалів, що містять дорогоцінні метали, відповідності їх державним стандартам, а також відповідності вставок із дорогоцінного каміння (природного та штучного), дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (природного та штучного) найменуванню, ваговим та технічним характеристикам, зазначеним на етикетці (бирці) виробу.
У зв'язку із цим, Інструкція не може застосовуватися для визначення вимог щодо обрання спрощеної системи оподаткування.
Аналогічну позицію займає і Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України у своїх листах № 04-39/12-58 від 19.01.2012 року та № 04-39/10-83 від 27.01.2012 року.
На підставі викладеного суд вважає рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №2809-17/1 від 02.02.2012 року "Про відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку" протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
У відповідності до 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що видача свідоцтва про сплату єдиного податку віднесена до компетенції податкового органу згідно п.299.5 ст.299 Податкового кодексу України.
Враховуючи усе вищевикладене, суд робить висновок про обґрунтованість та законність позовних вимог і задовольняє такі в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення №2809-17/1 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №2809-17/1 від 02.02.2012 року "Про відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку".
Зобов'язати Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області прийняти рішення про видачу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 свідоцтво про сплату єдиного податку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук