Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 квітня 2012 р. № 2а- 532/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання – Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Підіпригори М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Електромашстан"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство"Електромашстан", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова:

податкове повідомлення-рішення № 0001392330/0 від 28.09.10р. (№ 0001392330/1 від 13.12.10р.), яким ПП “Електромашстан”було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 4360967,10 грн., в тому числі 2316132,0 грн. за основаним платежем та 2044835,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 0000450700/0 від 28.09.10р. (№ 0000450700/1 від 13.12.10р.), яким ПП “Електромашстан”було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1367009,0 грн., в тому числі 911339,0 грн. за основним платежем та 455670,0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 0000440700/0 від 28.09.10р. (№ 0000440700/1 від 13.12.10р.), яким ПП “Електромашстан” було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 664878,0 грн., з них на 229100,0 грн. за березень 2009р., на 125219,0 грн. за липень 2009р., та на 310559,00 грн. за листопад 2009р.;

податкове повідомлення-рішення № 0000252330 від 04.04.12р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3027787,0 грн., з яких 2669172,0 грн. за основним платежем та 358605,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 000026230 від 04.04.12р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП “ЕЛЕКТРОМАШСТАН”з ПДВ із вироблених в Україні товарів на суму 1298240,75 грн., з яких 1136571,0 грн. за основним платежем і 161669,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 0000390700 від 30.12.2011р., яким ПП “ЕЛЕКТРОМАШСТАН” зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142087,0 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення–рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб’єкта владних повноважень, що викладені в акті від 31.08.2010р. № 2159/23/32235483 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Електромашстан», код ЄДРПОУ 32235483, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09р. по 31.03.09р.» та в акті від 19.12.2011р. № 2478/23-30/32235483 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Електромашстан»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.09.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 12.12.2011р.», а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов’язок по оплаті грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток на користь Державного бюджету України. Крім цього, позивач зазначив, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік»не відповідають дійсності. Також позивач послався на безпідставність висновків відповідача про непідтвердженість реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік», ТОВ «АРЕС-М»позаяк за даними операціями позивачем був отриманий товар (послуги) у повному обсязі, оплату вартості товару (послуг) було здійснено позивачем, тобто господарські зобов’язання виконанні належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. Також позивач зазначив, що порушення контрагентами-постачальниками вимог чинного в Україні законодавства, зокрема, податкового, не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого платника податків –ПП «Електромашстан».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви та заяв про зміну предмету позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова в письмових запереченнях, наданих до суду, з заявленими позивачем позовними вимогами не погодився, та просив в їх задоволені відмовити у повному обсязі через безпідставність. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірок позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки від 31.08.2010р. № 2159/23/32235483 та від 19.12.2011р. № 2478/23-30/32235483, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надав.

Частиною 4 ст. 128 КАС України, передбачено, що у разі не прибуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що не явка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача не перешкоджає розгляду та вирішенню справи за наявними в ній доказами.

Вивчивши доводи позову та заперечення проти позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивач, Приватне підприємство «Електромашстан»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом - 32235483, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

З 25 жовтня 2012 року Приватне підприємство «Електромашстан»є платником податку на додану вартість на підставі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29583427 від 25.10.2002р. Індивідуальний податковий номер ПП «Електромашстан»- 322354820363.

Судом встановлено, що в період з 29.07.2010р. по 26.08.2010р. посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі направлень від 29.07.2010р. № 290 та від 11.08.2010р. № 312, згідно ч. 1 ст. 11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Електромашстан»(код ЄДРПОУ 32235483) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. За результатами перевірки було складено акт від 31.08.2010р. № 2159/23/32235483, яким було встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 2316132,0 грн., в т.ч. за 1 квартал 2009 року у сумі 148500,0 грн., за 2 квартал 2009р. у сумі 512621,0 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 523178,0 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 1057208,0 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 74625,00 грн.;

- ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2009р. у розмірі 229100,0 грн., за червень 2009 р. у розмірі 125219,0 грн., за листопад 2009р. у розмірі 310559,0 грн.; завищено залишок суми від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26) за березень 2010 р. у сумі 76738,0 грн.; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 911339,0 грн., у т.ч. за квітень 2009р. у сумі 180333,0 грн., за вересень 2009 р. у сумі 124136,0 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 584561,0 грн., за січень 2010 р. у сумі 18621,0 грн. та за лютий 2010р. у сумі 3688,0 грн.

На підставі висновків акту від 31.08.10р. № 2159/23/32235483 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова були винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 28.09.10р. № 0001392330/0, яким ПП «Електромашстан»було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 4360967,10 грн., в тому числі 2316132,0 грн. за основаним платежем та 2044835,10 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

- податкове повідомлення-рішення від 28.09.10р. № 0000450700/0, яким ПП «Електромашстан»було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1367009,0 грн., в тому числі 911339,0 грн. за основним платежем та 455670,0 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

- податкове повідомлення-рішення від 28.09.10р. № 0000440700/0, яким ПП «Електромашстан»було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ всього на суму 664878,0 грн., з них на 229100,0 грн. за березень 2009р., на 125219,0 грн. за червень 2009р. та на 310559,0 грн. за листопад 2009р.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку послідовно до: ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкові, ДПА у Харківській області та ДПА України.

За результатами розгляду скарг органи державної податкової служби залишили податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28.09.2010р. № 0001392330/0, № 0000450700/0 і № 0000440700/0 без змін, а скарги директора ПП «Електромашстан»- без задоволення, що підтверджується наявними в матеріалах справи рішенням ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 08.12.10р. № 7169/10/25-010, рішенням ДПА у Харківській області від 09.02.2011р. № 517/10/25-103 та рішенням ДПА України від 15.04.2011р. № 7272/6/25-045.

Судом встановлено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова за результатами розгляду первинної скарги були винесені податкові повідомлення-рішення від 13.12.10р. № 0001392330/1, № 0000450700/1, № 0000440700/1, які є тотожними податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2010р. № 0001392330/0, № 0000450700/0, № 0000440700/0.

Тому суд вважає за необхідне зазначити, що на час виникнення спірних правовідносин підстави та порядок прийняття нових податкових повідомлень-рішень при проведенні процедури адміністративного узгодження податкових зобов’язань були визначені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою не передбачалося прийняття податковим органом нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення скарги платника податків без задоволення, а нарахованих сум податкового зобов’язання без змін.

Таким чином, оскільки при розгляді первинної скарги податковою інспекцією не були збільшені або зменшені нарахування, у відповідача не було підстав для прийняття нових податкових повідомлень-рішень від 13.12.2010р. № 0001392330/1, № 0000450700/1, № 0000440700/1. Внаслідок чого позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2010р. № 0001392330/1, № 0000450700/1, № 0000440700/1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 28.09.10р. № 0001392330/0, № 0000450700/0, № 0000440700/0, судом встановлено наступне.

Податкові повідомлення-рішення від 28.09.10р. № 0001392330/0, № 0000450700/0, № 0000440700/0 були винесені відповідачем на підставі висновків акту перевірки № 2159/23/32235483 від 31.08.10р. про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства»та п.п. 7.2.1, 7.2.4 і 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 і п.п. 7.4.4 п. 7.4 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Згідно пункту 3.1.2 «Валові витрати»акту перевірки від 31.08.10р. № 2159/23/2235483 позивачем було порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму 231132,0 грн., внаслідок включення до складу валових витрат в період з 01.01.09р. по 31.03.10р.

Згідно п. 3.2.2 «Податковий кредит»акту перевірки від 31.08.10р. № 2159/23/32235483 позивачем було порушено п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за період з 01.01.09р. по 31.03.2010р. на суму 2505740,0 грн., в тому числі за лютий 2009 р. на суму 12600,0 грн., за березень 2009р. на суму 16667,0 грн., за квітень 2009 року на суму 180333,0 грн., за травень 2009 р. на суму 33333,0 грн., за червень 2009р. на суму 141097,0 грн., за липень 2009р. на суму 360906,0 грн., за серпень 2009р. на суму 105000,0 грн., за вересень 2009р. на суму 246239,0 грн., за жовтень 2009 р. на суму 895120,0 грн., за листопад 2009р. на суму 59700,0 грн., за січень 2010р. на суму 212733,0 грн., за лютий 2010 р. на суму 242012,0 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту:

- суми ПДВ у розмірі 119283,34 грн. за податковим накладним, виписаним ТОВ НВФ «Укрстройсервіс»;

- суми ПДВ у розмірі 600000,0 грн. за податковим накладним, виписаним ТОВ компанія «Рейтинг»;

- суми ПДВ у розмірі 467333,31 грн. за податковим накладним, виписаним ТОВ «Тенеріко»;

- суми ПДВ у розмірі 409358,70 грн. за податковим накладним, виписаним ПП «Метал-Сервіс-Я»;

- суми ПДВ у розмірі 236120,0 грн. за податковим накладним, виписаним ТОВ «Сігматрейд-2009»;

- суми ПДВ у розмірі 219000,0 грн. за податковим накладним, виписаним МПП «Доннік».

Судом встановлено, що на думку посадових осіб ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова первинні документи, складені зазначеними вище суб’єктами господарювання не підлягаю відображенню у податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість внаслідок того, що договори укладені між позивачем, ПП «Електромашстан»та контрагентами-постачальниками: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік»є нікчемними, так як не спрямовані на реальне настання правових наслідків. В обґрунтування судження щодо нікчемності правочинів посадові особи ДПІ посилаються на відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, відсутність у контрагентів основних засобів, достатньої кількості працівників, відсутності у позивача документів, які підтверджують транспортування придбаного товару, не надання керівником ПП «Електромашстан»пояснень з приводу діяльності підприємства, та наявність пояснень директорів (засновників) контрагентів про створення підприємств з не з метою здійснення підприємницької діяльності, а лише з метою отримання винагороди.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу податкових повідомлень-рішень від 28.09.2010р. № 0001392330/0, № 0000450700/0, № 0000440700/0. та відображених в акті перевірки від 31.08.2010р. № 2159/23/32235483 суджень суб’єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управління статистики у Харківській області видами діяльності ПП «Електромашстан»за КВЕД є інші види оптової торгівлі (51.90.0), діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1), виробництво верстатів для оброблення металу (29.42.0), ремонт, технічне обслуговування та монтаж верстатів (29.43.2), дослідження кон’юнктури ринку та виявлення суспільної дімки (74.13.0).

Основним видом діяльності, який здійснював позивач у спірний період є виготовлення нестандартного обладнання. Позивач є суб’єктом господарювання, який здійснює зовнішньоекономічну діяльність, що не заперечується відповідачем та знайшло своє відображенні в акті перевірки від 31.08.10р. № 2159/23/32235483 (арк. 55).

Судом встановлено, що у спірний період (з 01.01.09р. по 31.03.10р.) позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік».

Зокрема, 01 липня 2008 року між ТОВ «НВФ «УкрСтройСервіс»(як «Виконавцем») та ПП «Електромашстан»(як «Замовником») було укладено договір № 78 МКМ, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе проведення робіт по розробці технічної документації, виготовленню, доставці та монтажу виробничого приміщення «прямокутного»типу, в «теплому»виконанні, розмірами 24х50х8.5 м. за адресою: с. Черкаська Лозова, 34-В, Дергачівський р-н, Харківської області. За умовами договору загальна вартість комплекту металоконструкцій з монтажем становить 2796000,0 грн., в т.ч. ПДВ 466000,0 грн. Оплата здійснюється згідно графіку оплат, який є додатком № 3 до договору. Додаток № 1 до договору є Технічне завдання на виготовлення конструкції виробничого приміщення 24.0х50,0х8.5м. (т. 7, а.с.192)

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 78 МКМ від 01.07.08р. ТОВ «НВФ «УкрСтройСервіс»розробило проект на виробництво будівлі МС.08 АП.029.000ПС. Відповідно до зазначеного проекту ТОВ «НВФ «УкрСтройСервіс»виготовило виробниче приміщення за визначеними параметрами та встановило його за адресою: с. Черкаська Лозова, вул. Поштова, 34-В, що підтверджується актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в). Факт виконання ТОВ «НВФ УкрСтройСервіс»робіт щодо виготовлення виробничого приміщення та здійснення його монтажу підтверджується також рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.09р. по справі № 47/120-09 за позовом ПП «Електромашстан»до Черкасько-Лозівської сільської ради про визнання права власності.

Судом на підставі виписок із банківського рахунку встановлено, що позивач ПП «Електромашстан»відповідними траншами перераховував на рахунок ТОВ «НВФ УкрСтройСервіс»грошові кошти.

По першій події - отримання грошових коштів на рахунок, ТОВ «НВФ «УкрСтройСервіс»були виписані та надані позивачу податкові накладні № 0000441 від 21.07.08р., № 83 від 13.08.08р., № 84 від 26.08.08р., № 145 від 03.09.08р., № 146 від 04.09.08р., № 147 від 16.09.08р., № 148 від 22.09.08р., № 186 від 25.09.08р., № 187 від 26.09.08р., № 188 від 29.09.08р., № 251 від 07.10.08р., № 251.1 від 08.10.08р., № 34 від 09.02.09р., № 64 від 02.03.09р., № 106 від 19.03.09р., № 111 від 02.04.09р., № 172 від 29.04.09р., № 228 від 20.05.09р., № 473 від 04.08.09р., № 696 від 17.09.09р..(т.8, а.с. 9-28)

Судом встановлено, що 02 жовтня 2009 року між ПП «Електромашстан»як «Покупцем»та ТОВ «Компанія «Рейтинг» як «Продавцем»було укладено договір № 2009/02/10, згідно умов якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю метал (далі по тексту - товар), у кількості, складі та за цінами, зазначеними в рахунках-фактурах, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар. Згідно п. 3.2 договору Продавець вважається таким що виконав свої обов’язки по передачі товару в момент, коли він поставив товар Покупцю за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Ч. Лозова, вул. Поштова, 34В або за іншою адресою зазначеною Покупцем.(т. 8, а.с. 33)

На виконання умов зазначеного договору на підставі рахунку-фактуру № 0000001542 від 10.10.09р., видаткової накладної № 00000011142 від 30.10.09р. ТОВ «Компанія «Рейтинг»поставило позивачу товар (лист, круг Ф 40, Ф 60, Ф 65, Ф 30, швелер 12П Ст3пс5, 16П Ст3пс5, вугол 100х100х712м, 50х50х412м, квадрат 40,ст.3, труба ф50х50х5мм) на загальну суму 3600000,0 грн., в т.ч. ПДВ 600000,0 грн.

На суму поставленого товару ТОВ «Компанія «Рейтинг»виписало та надало позивачу податкову накладну № 30106 від 30.10.09р.(т. 8, а.с.38). Сума ПДВ за зазначеною податковою накладною у розмірі 600000,0 грн. була включена до складу податкового кредиту за листопад 2009 року.

Судом встановлено, що у подальшому товар придбаний у ТОВ «Компанія Рейтинг»був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме для виготовлення відповідних систем управління та ліній.

Розрахунки між сторонами були здійснені у безготівковій формі – шляхом перерахування позивачем грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Компанія «Рейтинг», що підтверджується виписками із банківського рахунку та листом від 04.12.09р. вих. № 20/12/04.

Також судом встановлено, що у спірний період позивач, ПП «Електромашстан»мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Тенерико»на підставі договору № 2009/03/17 від 17.03.09р. та договору № 2008/12/23 від 23.12.08р. (т.6, а.с. 114,137)

Зокрема, 23 грудня 2008 року між ПП «Електромашстан»(як «Замовником») та ТОВ «Тенерико»(як «Виконавцем») було укладено договір № 2008/12/23, згідно умов якого, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.09р., «Виконавець»взяв на себе обов’язки провести проектно-розрахункові роботи відповідно до Завдань 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14.

До матеріалів справи долучені надані позивачем завдання з 1 по 14 номери, відповідно до яких ТОВ «Тенерико»були проведені проектно-розрахункові роботи.

На підтвердження факту виконання ТОВ «Тенерико»обов’язків щодо проведення проектно-розрахункових робіт позивач надав суду акт приймання-передачі виконаних робіт № 310316 від 31.03.09р. (згідно якого Виконавець виконав роботи відповідно до Завдань з 1 по 5, вартість робіт становить 594000,0 грн., в т.ч. ПДВ 99000,0 грн.), акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.06.09р. (згідно якого Виконавець виконав роботи відповідно до Завдань з 6 по 14, вартість робіт становить 1620000,0 грн., в т.ч. ПДВ 270000,0 грн.), та проектно-розрахункові роботи (креслення), розроблені ТОВ «Тенерико».(т.6, а.с.141, 142)

На суму виконаних робіт ТОВ «Тенерико»виписав та надав позивачу податкову накладну № 310316 від 31.03.09р. на суму 594000,0 грн., в т.ч. ПДВ 99000,0 грн. та податкову накладну № 300623 від 30.06.09р. на суму 1620000,00 грн., в т.ч. ПДВ 270000,0 грн. (т.6, а.с. 143,144).

Позивач розрахувався з ТОВ «Тенерико»за надані послуги (виконані роботи) у безготівковій формі, що підтверджується виписками із банківського рахунку.

Судом встановлено, що між ПП «Електромашстан»як «Покупцем»та ТОВ «Тенерико»як «Продавцем»17 березня 2009 року було укладено договір № 2009/03/17, за умовами якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю метал у кількості, складі та за цінами, зазначеними в рахунках-фактурах, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар на передбачених договором умовах. За умовами договору форма розрахунків –100% передплата. Продавець вважається таким, що виконав обов’язки по передачі товару в момент, коли він поставив товар Покупцю (п. 3.2). У пункті 3.3 Договору сторони передбачили, що у вартість товару включені усі вантажно-розвантажувальні витрати та витрати щодо транспортування товару до місцезнаходження Покупця за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Ч. Лозова, вул. Поштова, 34В або за іншою адресою зазначеною Покупцем, але на відстань не більше 400 км.

Відповідно до умов договору позивач, ПП «Електромашстан»в рахунок оплати товару перерахував на поточний рахунок ТОВ «Тенерико»грошові кошти у розмірі 1350000,0 грн., в т.ч. у березні 2009 року суму у розмірі 1060000,0 грн. та у серпні 2009 року у розмірі 290000,0 грн.

ТОВ «Тенерико»по першій події –отримання грошових коштів на поточний рахунок, виписав та надав позивачу податкову накладну № 310305 від 31.03.09р. на суму 1060000,0 грн., в т.ч. ПДВ 176666,67 грн. та податкову накладну № 310803 від 31.08.09р. на суму 290000,0 грн., в т.ч. ПДВ 48333,33 грн. (т. 6, а.с.132,133)

В подальшому ТОВ «Тенерико»відповідно до листі позивача повернуло ПП «Електромашстан», а саме перерахувало на поточний рахунок підприємства, грошові кошти у розмірі 1050000,0 грн., зокрема у квітні 2009 року суму у розмірі 760000,0 грн. за товар, визначений у податковій накладній № 310305 від 31.03.09р., та у вересні 2009 року суму у розмірі 290000,0 грн. за товар, визначений у податковій накладній № 310803 від 31.08.09р.

Внаслідок зазначеного та відповідно до положень ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість»ТОВ «Тенерико»були складені та надані позивачу розрахунок № 1/310305 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.03.09р. № 310305 за договором, згідно якого обсяги поставки без урахування ПДВ зменшуються на суму 633333,33 грн., а податковий кредит на суму 126666,69 грн., а загалом на суму 760 000,02 грн., та розрахунок № 3/310803 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.08.09р. № 310303 за договором № 2009/03/17 від 17.03.09р. РФ від 28.08.09р. № 000000002317, згідно якого обсяги поставки без урахування ПДВ зменшуються на суму 241666,67 грн., а податковий кредит на суму 48333,33 грн., а загалом на суму 290000,0 грн.

На підставі видаткової накладної № РН-00011541 від 21.04.09р. ТОВ «Тенерико»поставило позивачу товар на загальну суму 300000,0 грн. (лист х/к 1,2х1250х2500, 0,8кп, Запорожсталь, лист г/к 20х1500х6000 СТ3сп5, ДМЗ, Ф.4).

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, ПП «Електромашстан»податкову накладну від 31.03.09р. № 310305 з урахування розрахунку до неї, відобразив в податковому обліку з податку на додану вартість квітня 2009 року, а саме включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 49999,98 грн., суму ПДВ за податковою накладною від 31.08.09р. № 310803 у розмірі 48333,33 грн. відобразив у складі податкового кредиту за серпень 2009р., а розрахунок коригування до зазначеної податкової накладної від 31.08.09р. № 310803 у податковому обліку з податку на додану вартість за вересень 2009р.

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки не було враховано здійснене позивачем коригування показників податкового обліку за розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.08.09р. № 310803.

Також судом встановлено, що у спірний період ПП «Електромашстан»мав взаємовідносини з ПП «Метал-Сервіс-Я», а саме придбавав у зазначеного суб’єкта господарювання метал на підставі усного правочину. Так, ПП «Метал-Сервіс-Я»були виписані та надані позивачу рахунки-фактури № 000000001947 від 22.04.09р. на загальну суму 840582,59 грн., в т.ч. ПДВ 140097,10 грн. (круг Ф-20 ст. 20, Ф-30 ст. 45, Ф-180 ст. 45, Ф-85 40Х, Ф-100 40Х, Ф-140 40Х, лист х/к 1,2х1250х2500, 0,8кп, Запоріжсталь, лист х/к 1,5х1250х2500, 0,8кп, лист х/к 6,0х1500х6000, Ст3сп5, лист г/к 20х1500х6000, Ст3сп5, ДМЗ, Ф.4, труба 180х12, круг ф16, Ст3сп/П,н/дл., вуголок 40х4 Ст3пс); № 000000003195 від 10.07.09р. на загальну суму 496335,60 грн., в т.ч. ПДВ 82722,60 грн. (квадрат 25, СТ3; круг Ф-30, ст.20; круг Ф120,40Х; полоса 20х4, труба 40х1,5св; сталь нержавіюча листова); № 000000006892 від 07.09.09р. на загальну суму 1119234,0 грн., в т.ч. ПДВ 186539,0 грн. (рулон оцинкований 1250х0,45; круг Ф-85, ст.20; труба 160х10, лист х/к 1,4х1250х2500, 0,8 кп Запоріжсталь; вуголок 60х60 Ст3пс, круг Ф-100). (т. 7. а.с. 171-173)

На підставі видаткових накладних № РН-000092005 від 05.05.09р., № РН-0001121142 від 17.07.09р. ПП «Метал-Сервіс-Я»поставив позивачу товар (метал), визначений у рахунках-фактурах, на загальну суму 1336918,19 грн., в т.ч. ПДВ 222819,70 грн.

На суму поставленого товару ПП «Метал-Сервіс-Я»виписало та надало позивачу податкові накладні № 05/05-01 від 05.05.09р., № 17/07-01 від 17.07.09р., які були відображенні позивачем у відповідних реєстрах отриманих податкових накладних.

Позивач розрахувався з ПП «Метал-Сервіс-Я» за придбаний товару у безготівковій формі, що підтверджується виписками із банку.

Господарські операції з зазначеним контрагентом були відображені позивачем у податковому обліку з податку на додану вартість шляхом включення суми ПДВ з ціни товару до складу податкового кредиту, зокрема у травні 2009 року до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ у розмірі 140097,10 грн. та у липні 2009р. у розмірі 82722,60 грн.

Крім цього, судом встановлено, що 30 вересня 2009 року на підставі рахунку-фактури № 000000006892 від 07.09.09р. позивач в рахунок оплати товару перерахував на поточний рахунок ПП «Метал-Сервіс-Я»суму у розмірі 1119234,0 грн., в т.ч. ПДВ 186539,0 грн.

ПП «Метал-Сервіс-Я»на суму передплати виписало та надало позивачу податкову накладну № 30/09-03 від 30.09.2009р. Сума ПДВ за зазначеною податковою накладною була включена позивачем до податкового кредиту за вересень 2009 року та відображена у податковій декларації з ПДВ за вересень 2009р.

Внаслідок затримки ПП «Метал-Сервіс-Я»поставки товару, визначеного у рахунку-фактурі № 000000006892 від 07.09.09р. та оплаченого позивачем 30.09.09р., позивач 01.10.2009р. направив ПП «Метал-Сервіс-Я»лист з вимогою частково повернути грошові кошти сплачені за метал, а саме суму у розмірі 719234,0 грн.

Того ж дня ПП «Метал-Сервіс-Я»повернуло позивачу грошові кошти у розмірі 719234,0 грн., що підтверджується випискою із банку.

Відповідно до положень п. 4.5 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість»ПП «Метал-Сервіс-Я»на суму повернутих грошових коштів було складено та надано позивачу розрахунок № 30/09-01 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.09.09р. № 30/09-03 за РФ від 07.09.2009р. № 000000006892.

Зазначений розрахунок коригування був відображений позивачем у податковому обліку з податку на додану вартість у жовтні 2009 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем під час проведення перевірки та встановлення факту завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Метал-Сервіс-Я»не було враховано відображення позивачем у податковому обліку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 30.09.09р. № 30/09-03.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сігматрей-2009»судом встановлено, що 15 червня 2009 року між ПП «Електромашстан»як «Замовником»та ТОВ «Сігматрейд-2009»як «Виконавцем»було укладено договір № 15/06/2009 про надання інформаційних, рекламних, посередницьких послуг.

Предметом зазначеного договору є: інформаційне вивчення ринку України, РФ, Казахстану, Білорусії, Молдови, Азербайджану, Грузії, Латвії, Литви відносно потреби та насиченості ринків збуту нестандартного обладнання; розміщення рекламної інформації в Інтернет-Ресурсах країн СНГ, країн Балтії та проведення переговорів з потенційними Замовниками профілегібочних ліній, ліній прокольної різки рулонної сталі, обладнання по виготовленню профільованого листа, ліній по виробництву штукатурного маяка, уголка шпакльованого, ліній по виробництву водостічного желоба і водостічної труби, ліній по виробництву металорукава та пр. обладнання в області переробки тонколистового металу, виробляємого Замовником; відвідування виставок та представництво інтересів Замовника з метою пошуку потенційних покупців вищезазначеного обладнання, інформаційно-рекламна підготовча робота (каталоги, буклети, листівки, відеофільми тощо) до міжнародної виставки «Металл-Експо 2009»в листопаді 2009р.; представництво інтересів Замовника в тендері, який проводиться Державним ТПО «Белресурси»на поставку обладнання для Державного унітарного підприємства «Гомельхімторг»республіка Бєларусь; представництво інтересів Замовника в тендері, які проводиться Промисловою групою «Арсенал»на поставку обладнання для власних заводів ТОВ «Арсенал», ТОВ «Арсенал-центр», Україна. Сторони в договорі передбачили, що рекламні матеріали –печатні, електронні, відео-, фотоматеріали, розміщення інформації в Інтернет-ресурсах, переклади на іноземні мови, анімаційні фільми, відрядження, телефонні перемови та інші витрати пов’язані з виконанням робіт за цим Договором несе Виконавець. (т.7, а.с. 131-134)

На підтвердження факту виконання ТОВ «Сігматрейд-2009»обов’язків за договором № 15/06-2009 від 15.06.09р. позивач надав підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2009р., договір № 0143/09 від 08.06.2009р. оплатного надання послуг по організації державної закупки товару, укладений між ПП «Електромашстан»та Державним торгівельно-виробничим об’єднанням «Бєлресурси»; повідомлення про необхідність внесення доповнень до пропозиції для приведення у відповідність з вимогами документів процедури відкритого конкурсу від 29.06.09р. № 09-4365; повідомлення про результати проведення відкритого конкурсу на закупівлю по лотам № 1-5 металоріжучого і профілегібочного обладнання для РУП «Гомельхімторг»(№ 0143/09 ГОБ-ГХТ); зовнішньоекономічні контракти між позивачем та РУП «Гомельхімторг»№ 12/06-2009-1 від 12.08.09р., № 12/06-2009-2 від 12.08.09р., № 12/06-2009-4 від 12.08.09р., контракт № 28/09-2009 від 28.09.09р. укладений між позивачем та ВАТ «Белсчеттехника».

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.09.09р. загальна вартість послуг становить 1416720,0 грн., в т.ч. ПДВ 236120,0 грн.

На суму наданих послуг (виконаних робіт) ТОВ «Сігматрейд-2009»виписало та надало позивачу податкову накладну № 30/09-5 від 30.09.09р.. Сума ПДВ за зазначеною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року.

На підставі виписок із банку судом встановлено, що позивач повністю розрахувався з ТОВ «Сігматрейд-2009»за надані послуги у безготівковій формі –шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Сігматрейд-2009»грошових коштів у розмірі 1416720,00 грн.

Також судом встановлено, що 24 липня 2009 року між ПП «Електромашстан»як «Суборендатором»та МПП «Доннік»як «Орендатором»було укладено договір суборенди № 2/24-2009, згідно умов якого Орендатор зобов’язався надати Суборендатору в тимчасове користування наступні станки та механізми: продольно-фрезерний станок 2000х4000 з столом 10м. типу 6М616Ф11, зубофрезерний станок з діаметром від 1500 мм. типу 11НП234Д20, радіально-сверлильний станок типу 2К522 (2 шт.), листоправильна машина типу UBR-25-2500, токарний станок типу 16К20. (т.8, а.с.48-50)

На виконання умов договору МПП «Доннік»передало позивачу в суборенду зазначене вище обладнання, що підтверджується приєднаним до матеріалів справи актом приймання-передачі обладнання.

Між позивачем та МПП «Доннік»01 вересня 2009 року було підписано додаткову угоду № 1, згідно якої п.п. 1.1 п. 1 договору було викладено в наступній редакції: «Орендатор зобов’язався надати Суборендатору в тимчасове користування наступні станки та механізми: продольно-фрезерний станок 2000х4000 з столом 10м. типу 6М616Ф11, зубофрезерний станок з діаметром від 1500 мм. типу 11НП234Д20, радіально-сверлильний станок типу 2К522 (2 шт.), листоправильна машина типу UBR-25-2500, токарний станок типу 16К20, станок продольно-строгальний типу 7116 1040100, станок токарно-вінторезний типу 16К-20М 1041050. Таким чином, з 01.09.09р. МПП «Доннік»передає позивачу в суборенду не лише обладнання, визначене у договорі, а ще додатково станок продольно-строгальний типу 7116 1040100, станок токарно-вінторезний типу 16К-20М 1041050. На підтвердження факту отримання в суборенду зазначеного вище обладнання позивач надав до суду акт приймання-передачі б/н від 01.09.09р.

Сторони в договорі передбачили, що розмір орендної плати погоджується сторонами кожного місяця шляхом підписання акту виконаних робіт.

На підставі актів здачі-приймання робіт (послуг), які приєднані до матеріалів справи, судом встановлено, що загальна вартість орендної плати за користування обладнанням в період з 01.08.09р. по 31.01.2010р. становить 2031000,0 грн., в т.ч. ПДВ 338500,0 грн.

МПП «Доннік»по першій події –складання акту здачі-приймання робіт (послуг), на суму орендної плати, були виписані та надані позивачу податкові накладні: № 310810 від 30.08.09р., № 300916 від 30.09.09р., № 31104 від 31.10.09р., № 30115 від 30.11.09р., № 3112010 від 31.12.09р., № 3101004 від 31.01.10р. (т.8, а.с.65-70)

Розрахунки між сторонами були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи виписками із банківського рахунку.

Суд відзначає, що факт наявності у позивача –ПП «Електромашстан»матеріально-технічних ресурсів, персоналу, необхідних для здійснення основного виду діяльності –виробництво нестандартного обладнання і торгівля таким обладнанням, а також здійснення позивачем зазначеного виду діяльності не заперечується відповідачем. Зазначені обставини знайшли своє відображення в акті перевірки № 2159/23/32235483 від 31.08.10р. Позивач на підтвердження зазначених обставин надав суду форми 1-ДФ за 1-4 квартали 2009р., 1-4 квартали 2010р., 1-4 квартали 2011р., технічні паспорти на нежитлові будівлі. Судом встановлено, що позивач здійснює торгівлю нестандартним обладнанням власного виробництва як на території України так і за її межами, що не заперечується відповідачем.

В ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов’язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік»зобов’язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії виписок із банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару (робіт, послуг) за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб’єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб –через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів-постачальників: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік»спільного інтересу щодо їх отримання ПП «Електромашчтан»(що могло б мати місце в разі пов’язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження суб’єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкові не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів та не доведено нереальності спірних господарських операцій.

Суд також зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ЗУ «Про податок на додану вартість», Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, далі за текстом –Порядок №327), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 03.07.2001р. № 265, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.07.2001р. за № 595/5786; далі за текстом –Порядок № 265), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень–рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов’язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб’єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов’язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару (робіт, послуг) в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Перевіряючи обґрунтованість судження суб’єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів, суд враховує правові позиції Верховного суду України, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК). Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вивчивши зміст акту перевірки від 31.08.2010р. № 2159/23/32235483 суд звертає увагу на те, що зазначений документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, які передбачені ст. 228 ЦК України (з урахуванням викладеної в Постанові Пленуму ВСУ № 9 правової позиції) як ознаки нікчемного правочину.

З приводу судження суб’єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного та Господарського кодексу України, ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб’єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість»позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб’єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86), ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86), суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливість проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірні договори укладені між позивачем та контрагентами-постачальниками: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік», були укладені сторонами з додержанням норм цивільного та господарського права, були повністю виконані сторонами, а господарські операції за спірними правочинами відбулись. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік»є пов’язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов’язань за спірними правочинами, вчиненні правочини об’єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, вчинені за спірними правочинами господарські операції не мали реального характеру та не спричинили змін майнового стану ПП «Електромашстан»відповідач до суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за правилами ч. 2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами-постачальниками: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік», акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушення ЗУ «Про податок на додану вартість»та ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Інших мотивів, окрім нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскаржуємих податкових повідомлень-рішень не поклав.

Оскільки спірні правовідносини склались з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ та визначення валових витрат, суд вважає за необхідне при вирішенні справи керуватись положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на час існування спірних правовідносин.

Згідно пункту 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку..

Судом встановлено, що позивач розрахувався з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік»у безготівковій формі –шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок. Товар (послуги, роботи) отримані від зазначених контрагентів безпосередньо пов’язані зі статутною діяльністю позивача, ПП «Електромашстан»- виробництво нестандартного обладнання та його реалізація.

Згідно п. 1.7 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абз. 1 п. 5 зазначеного Порядку, передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі, і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем були отримані належним чином оформлені податкові накладні від контрагентів-постачальників: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік», які були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих накладних. Відповідач не заперечує зазначені обставини.

З долучених до матеріалів справи документів, судом встановлено, що на момент укладення спірних правочинів та виписування спірних податкових накладних контрагенти позивача: ТОВ «Укрстройсервіс», ТОВ компанія «Рейтінг», ТОВ «Тенеріко», ПП «Метал-Сервіс-Я», ТОВ «Сігматрейд-2009», МПП «Доннік»були зареєстровані у встановленому законодавством порядку платниками податку на додану вартість, що свідчить про те, що відсутні підстави для визнання податкової накладної недійсною.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб’єкта владних повноважень про нікчемність правочинів та не реальність господарських операцій не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб’єктом владних повноважень в основу податкових повідомлень-рішень відповідача від 28.09.10р. № 0001392330/0, № 0000450700/0 від 28.09.10р., № 0000440700/0 від 28.09.10р. згідно з актом перевірки від 31.08.10р. № 2159/23/32235483 не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд доходить висновку про недоведеність факту порушення ПП «Електромашстан»ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 і п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позовні вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2010р. № 0001392330/0, № 0000450700/0 та № 0000440700/0 підлягають задоволенню. Вимога щодо визнання зазначених податкових повідомлень-рішень протиправними не підлягають задоволенню, внаслідок того, що вимога щодо скасування рішення включає й визнання його протиправним.

Також судом встановлено, що в період з 22 листопада 2011 року по 12 грудня 2011 року посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі направлень від 22.11.11р. № 850, 851, 852, 853, від 06.12.11р. № 901, 902, виданих ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, згідно із п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Електромашстан»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10р. по 31.09.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10р. по 12.12.2010р., результати якої було оформлено актом від 19.12.2011р. № 2478/23-30/32235483.

В акті перевірки від 19.12.2011р. № 2478/23-30/32235483 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова зроблений висновок про порушення позивачем: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2671288,0 грн., в т.ч. за 2 кв. 2010р. на суму 434417,0 грн., за 3 кв. 2010р. на суму 608333,0 грн., за 4 кв. 2010р. на суму 391667,0 грн., за 1 кв. 2011р. на суму 258333,0 грн., за 2 кв. 2011р. на суму 134167,0 грн., за 3 кв. 2011р. на суму 844371,0 грн.;

п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено залишок суми від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2011 р. у сумі 142087,0 грн. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 1317485,0 грн., в т.ч. за квітень 2010р. на суму 79741,0 грн., за червень 2010р. на суму 101175,0 грн., за серпень 2010р. на суму 387705,0 грн., за вересень 2010р. на суму 13398,0 грн., за жовтень 2010р. на суму 131330,0 грн., за листопад 2010р. на суму 13575,0 грн., за грудень 2010р. на суму 100667,0 грн., за січень 2011р. на суму 23567,0 грн., за лютий 2011р. на суму 29230,0 грн., за березень 2011р. на суму 57591,0 грн., за квітень 2011р. на суму 105337,0 грн. та за травень 2011р. на суму 274169,0 грн.

На підставі акту перевірки від 19.12.11р. № 2478/23-30/32235483 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова були винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011р. № 0001952330 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов’язання ПП «Електромашстан»з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3029893,0 грн., з яких 2671288,0 грн. за основним платежем і 358605,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011р. № 0000400700 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов’язання ПП «Електромашстан»з ПДВ на суму 1524383,75 грн., з яких 1317485,0 грн. за основним платежем і 206898,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 30.12.11р. № 0000390700 (форма «В4»), яким ПП «Електромашстан»зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142087,0 грн.

Судом встановлено, що позивач скористався правом, передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України, та в адміністративному порядку оскаржив податкові повідомлення-рішення від 30.12.11р. до ДПС у Харківській області.

За результатами розгляду первинної скарги Державною податковою службою у Харківській області було винесено рішення від 07.03.2012р. № 956/10/10-212 про результати розгляду скарги, згідно якого податкова служба скасувала податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30.12.11р. № 0001952330 в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток на 2116,0 грн. та № 0000400700 в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 226143,0 грн. (основний платіж –180914,0 грн. та штрафні санкції –45299,0 грн.), в інших частинах вказані повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 30.12.11р. № 0000390700 залишила без змін, а скаргу ліквідатора ПП «Електромашстан»Паркулаба В.Г. –без задоволення.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов’язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому, згідно п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України, у випадку зменшення контролюючим органом нарахованої суми грошового зобов’язання, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 60 Податкового кодексу України на підставі рішення ДПС у Харківській області від 07.03.2012р. № 956/10/10-212 відповідачем, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова були складені наступні податкові повідомлення-рішення на зменшені суми:

- податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012р. № 0000252330, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3027777,0 грн., з яких за основним платежем –2669172,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 358605,0 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.04.12р. № 000026230, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 1298240,75 грн., з яких за основним платежем –1136571,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –161669,75 грн.

Таким чином, на час розгляду справи чинними та обов’язковим для виконання позивачем є наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту від 19.12.11р. № 2478/23-30/32235483: № 0000390700 від 30.12.2011р. про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 142087,0 грн.; № 0000252330 від 04.04.2012р. про збільшення суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3027787,00 грн.; № 000026230 від 04.04.2012р. про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 1298240,75 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу зазначених вище податкових повідомлень-рішень і відображених в акті від 19.12.2011р. № 2478/23-30/32235483 на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом було встановлено наступне.

Податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012р. № 0000252330 було прийнято відповідачем на підставі висновків акту від 19.12.11р. № 2478/23-30/32235483 про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Згідно акту від 19.12.11р. № 2478/23-30/32235483, з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 07.03.12р. № 956/10/10-212, позивачем було порушено п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України із внесеними змінами, внаслідок не включення до валових доходів безнадійної кредиторської заборгованість, та порушення п. 5.1, п.п.5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями і п. 138.2. ст. 138 п.п. 139.1.9. п.139.1, ст. 139. Податкового кодексу України, внаслідок включення до складу валових витрат суми послуг виконання робіт по проектуванню обладнання, наданих ТОВ «АРЕС-М», які не підтверджені відповідними первинними документами щодо використання у власній господарській діяльності, та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, у сумі 7354333 грн. (без ПДВ).

Податкове повідомлення-рішення від 30.12.11р. № 0000390700 та податкове повідомлення-рішення від 04.04.12р. № 000026230 були прийняті відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 19.12.11р. № 2478/23-30/32235483 про порушення позивачем п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

При цьому, згідно акту від 19.12.11р. № 2478/23-30/32235483 позивачем було порушено п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок відображення у податковому обліку з податку на додану вартість первинних документів, складених ТОВ «АРЕС-М», господарські операції з яким не призначені для використання в господарській діяльності позивача, ПП «Електромашстан».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «АРЕС-М»судом встановлено наступне. В період який перевірявся позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «АРЕС-М»на підставі договору про надання посередницьких та інформаційних послуг № 2003/2010 від 20.03.2010р., договору про надання посередницьких та інформаційних послуг № 0604/2010 від 06.04.2010р., договору № 0208/2010 від 02.08.10р. (т.4 а.с. 61, 98)

Згідно умов договору № 2003/2010 від 20.03.2010р. та договору № 0604/2010 від 06.04.2010р. ТОВ «АРЕС-М»зобов’язалося надати ПП «Електромашстан»наступні інформаційні та посередницькі послуги: підготовка, обробка інформації для сайту www.electromashstan.com, підготовка інформації на англійському, іспанському, арабському мовах, підготовка інформації про реєстрацію сайту на платних та безоплатних Інтернет - ресурсах країн СНГ, у пошукових системах у т.ч. аналіз інтеграції в англомовних, іспаномовних, арабськомовних Інтернет-ресурсах, аналіз відвідування сайту; інформаційне дослідження ринку України, РФ, Казахстану, Білорусії, Молдови, Азербайджану, Грузії, Латвії, Литви щодо потреби та насиченості ринків збиту нестандартного обладнання: ліній для виробництва металочерепиці, ліній по прокату панелей для будівництва силосів, по виробництву профілезгинальних ліній, ліній повздовжньої різки рулонної сталі, поперечної різки рулонної сталі, та провздовжньо - поперечної різки рулонної сталі, обладнання по виробництву профільованого листа різноманітних типів та геометричних розмірів, ліній з продажу сайдингу, сайдингових панелівліній з виробництва штукатурного маяка, кутка шпаклівочного, ліній по виробництву водозливних профілів лінії по виробництву каркасних профілів просічновитяжної сітки та іншого обладнання в області переробки тонколистового металу, які виробляє Замовник; підготовка інформації про розміщення технічної, довідкової інформації про Замовника та виготовленою їм продукції в Інтернет - ресурсах країн СНГ, країн Балтії; пошук потенціальних замовників профілезгинальних ліній, ліній повздовжньої різки рулонної сталі, поперечної різки рулонної сталі, обладнання по виробництву профільованого листа, ліній по виробництву штукатурного маяка, кутка шпаклівочного, ліній по виробництву водозливного жолоба та водозливної труби, ліній по виробництву металорукова та іншого обладнання в області переробки тонколистового металу, які виробляє Замовник; пошук профільних показів та аналіз доцільності участі в них Замовника; проведення інформаційно -рекламної компанії (в якості підготовчої роботи до міжнародної виставки «Метал Експо 2010»), а саме використовуючи різноманітні засоби та інші можливості (Інтернет періодичне видання, програмне розміщення зовнішньої реклами на радіо та ТВ) створення позитивного образу Замовника, як ведуче на ринку підприємство діюче в області машинобудівництва, яке виробляє технології обладнання.

В п. 3.1 договору сторони визначили, що вартість послуг за договором визначається в залежності від об’єму послуг наданих Замовнику, відповідно до акту виконаних робіт, підписаного сторонами.

Факт виконання ТОВ «АРЕС-М»обов’язків за зазначеними вище договорами підтверджується долученими до матеріалів справи актами № 1 від 30.06.10р., б/н від 29.06.10р., б/н від 30.04.10р., б/н від 31.03.10р., звітами про виконану роботу щодо проведення переговорів, інформаційно-консультаційної роботи на предмет можливості поставки профілегібочного та ріжучого обладнання, виробництва ПП «Електромашстан», а також робота по укладеним Контрактам на поставку обладнання, актом, який підтверджують прийняття позивачем участі у міжнародній виставці «Метал-Експо 2010», зовнішньоекономічними контрактами на поставку обладнання, виробленого позивачем.

На суму наданих послуг ТОВ «Арес-М»виписало та надало позивачу податкові накладні: № 1 від 31.03.10р., № 2 від 30.04.10р., № 4 від 29.06.10р. та № 6 від 30.06.10р., які були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Вказані податкові накладні відображені в акті перевірки. Судом встановлено, що зазначені податкові накладні повністю відповідають вимогам, передбаченим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Розрахунки між сторонами були здійсненні у безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками із банківського рахунку.

Судом встановлено, що 02 серпня 2010 року між ТОВ «АРЕС-М»як «Виконавцем»та ПП «Електромашстан»як «Замовником»було укладено договір № 0208/2010, згідно умов якого Виконавець взяв на себе зобов’язання щодо проведення проектно-розрахункових робіт відповідно до укладених Завдань на виконання вказаних робіт. Виконавець оформлює проектно-конструкторську документацію відповідно до норм ЕСКД, та передає їх Замовнику на паперових та електронних носіях. Позивач надав суду завдання на виконання проектно-розрахункових робіт № 1 від 02.08.10р. № 2 від 03.08.10р., № 3 від 04.08.10р., № 4 від 15.08.10р., № 5 від 10.11.10р., № 6 від 20.11.11р., № 7 від 14.02.11р., на підставі яких ТОВ «АРЕС-М»повинен був здійснити проектно-розрахункові роботи.

Факт виконання ТОВ «АРЕС-М» проектно-розрахункових робіт згідно зазначених вище завдань підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 27.08.10р., б/н від 29.09.10р., б/н від 30.09.10р., б/н від 13.12.10р., б/н від 25.01.2010р., б/н від 15.02.10р., б/н від 26.05.10р., проектно-розрахунковою документацією (кресленнями).

В статті 3 Договору сторони передбачили, що загальна вартість договору становить 6240000,0 грн., в т.ч. ПДВ 1040000,0 грн. Проте, вартість робіт Виконавця на кожний вид робіт обговорюється окремо та відображається в акті виконаних робіт.

ТОВ «АРЕС-М»по першій події –підписання акту приймання-передачі робіт, виписало та надало позивачу податкові накладні: № 7 від 27.08.10р. на суму 300000,0 грн., в т.ч. ПДВ 50000,0 грн., № 10 від 14.09.10р. на суму 400000,0 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., № 11 від 29.09.10р. на суму 600000,0 грн., в т.ч. ПДВ 100000,0 грн., № 12 від 30.09.10р. на суму 1620000,0 грн., в т.ч. ПДВ 270000,0 грн., № 13 від 13.12.10р. на суму 1880000,0 грн., в т.ч. ПДВ 313333,33 грн., № 1 від 15.02.11р. на суму 300000,0 грн., в т.ч. ПДВ 50000,0 грн., № 2 від 29.04.11р. на суму 100000,0 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн., № 1 від 11.05.11р. на суму 600000,0 грн., в т.ч. ПДВ 100000,0 грн. Зазначені податкові накладні були відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних відповідного звітного періоду, а суми за ними включені до складу податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне відзначити, що за змістом акту перевірки від 19.12.11р. № 2478/23-30/32235483 відповідач не заперечує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АРЕС-М», а заперечує факт пов’язаності послуг (робіт), наданих ТОВ «АРЕС-М»з господарською діяльністю позивача, ПП «Електромашстан».

З висновками відповідача про те, що послуги (роботи) надані ТОВ «АРЕС-М»не пов’язані з господарською діяльністю позивача суд не погоджується, вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що послуги, передбачені договорами про надання посередницьких та інформаційних послуг № 2003/2010 від 20.03.2010р. та № 0604/2010 від 06.04.2010р., а також роботи, визначені в договорі № 0208/2010 від 02.08.10р., пов’язані з виробництвом та продажем обладнання, виробництво та реалізація якого є статутною діяльністю позивача, що дає підставити віднести їх вартість до складу валових витрат позивача.

Суд також відзначає, що згідно п. 1.32 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ні ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, до яких належать ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95р. № 88 визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення операції і складання первинного документа.

Акти, якими оформлявся факт отримання послуг від ТОВ «Арес-М»та виконання зазначеним суб’єктом проектор-розрахункових робіт, містять всі обов’язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, місце та дату складання, посади і підписи уповноважених осіб.

Також суд відзначає, що для здійснення власної господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права та обов’язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг (робіт), вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають у тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦК України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

З матеріалів справи видно, що послуги, які надалися ТОВ «АРЕС-М»та придбавалися позивачем, а також проектно-розрахункові роботи, які були здійсненні ТОВ «АРЕС-М»безпосередньо пов’язані з виробництвом та продажем нестандартного обладнання, тобто основним видом діяльності позивача. Придбані послуги та роботи безпосередньо впливали на виробництво обладнання та його подальший продаж та були направлені на отримання доходу.

Крім цього, суд відзначає, що пунктом 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено вичерпний перелік витрат платника податку, що не включають до складу валових витрат. Серед таких обмежень не має обмежень щодо віднесення до складу валових витрат витрати на оплату інформаційних, консультаційних, юридичних, посередницьких послуг та/або витрат на оплату проектно-розрахункових робіт.

Згідно п. 1.7 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Аналогічна за змістом норма права міститься в приписах п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6 п. .2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абз. 1 п. 5 зазначеного Порядку, передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі, і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем були отримані належним чином оформлені податкові накладні від ТОВ «АРЕС-М, які були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих накладних. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення в акті перевірки від 19.12.11р. № 2478/23-30/32235483. Також відповідачем не заперечується факт того, що на момент укладення спірних правочинів та виписування спірних податкових накладних ТОВ «АРЕС-М»було зареєстровано, у встановленому законодавством порядку, платником податку на додану вартість, внаслідок чого мало підстави та право складати податкові накладні.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що висновки відповідача щодо порушення позивачем положень п. 5.1, п.п.5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненням, п. 138.2. ст. 138 п.п. 139.1.9. п.139.1, ст. 139. Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок відображення у податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість первинних документів, складених ТОВ «АРЕС-М»є необґрунтованими та суперечать нормам чинного в Україні законодавства, зокрема ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість», Податковому кодексу України.

Щодо твердження відповідача про наявність у позивача безнадійної заборгованості та не відображення її у складі валового доходу судом встановлено наступне.

Зі змісту акту перевірки від 19.12.11р. № 2478/23-30/32235483 вбачається, що на думку відповідача, внаслідок того, що ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2011р. по справі № 5023/5916/11 було порушено провадженням справу про банкрутство ПП «Електромашстан», то сума кредиторської заборгованості, яка існувала станом на 01.10.11р. у розмірі 3661971,00 грн., є безнадійною заборгованістю відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та згідно п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України повинна бути відображена у складі валового доходу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПК України, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, та інших доходів, які визначають відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 ПК України.

Інші доходи згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно з п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість –це заборгованість, що відповідає виключно одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна: суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб’єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Інших випадків віднесення заборгованості до безнадійної Податковим кодексом України не передбачено.

Таким чином, кредиторська заборгованість осіб, яких оголошено банкрутами, набуває статусу безнадійної заборгованості, якщо вона залишається непогашеною внаслідок недостатності майна такої особи.

Суд зазначає, що умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, встановлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не пізніше ніж на п’ятий день з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство виноситься ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про ведення процедури розпорядження майна боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у випадках передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією (ст. 24 Закону). Ліквідатор з дня свого призначення, у межах своїх повноважень, вчиняє дії щодо виявлення майна банкрута та формування ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів (ст. 25 Закону).

Якщо за результатами розгляду ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи –банкрута.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 20 липня 2011 року порушено провадження у справі № 5023/5916/11 про банкрутство Приватного підприємства «Елкетромашстан». Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. Оголошення про порушення господарським судом Харківської області справи № 5023/5916/11 про банкрутство ПП «Електромашстан»було опубліковано в газеті «Голос України»№ 146 від 09.08.11р.

Постановою господарського суду Харківської області від 09.11.11р. по справі № 5023/5916/11 було визнано Приватне підприємство «Електромаштан»банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедура та призначено ліквідатора Паркулаба В.Г.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки, складання оскаржуємих податкових повідомлень-рішень та на час розгляду справи позивача, ПП «Електромашстан»визнано банкрутом та здійснюється ліквідаційна процедура щодо нього.

На підставі зазначеного, суд доходить висновків, що твердження відповідача про те, що кредиторська заборгованість, наявна у позивача станом на 01.10.2011р. у розмірі 3661971,0 грн., внаслідок порушення щодо позивача справи про банкрутство, набула статусу безнадійної заборгованості та підлягає відображенню у складі доходу, є передчасними та суперечать положенням Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладені обставини суд також доходить висновку, що у відповідача не було підстав, за результатами проведення перевірки, оформленої актом від 19.12.11р. № 2478/23-30/32235483, зменшувати розмір від’ємного значення з ПДВ на суму 142087,0 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 30.12.11р. № 0000390700, збільшувати суму грошового зобов’язання з ПДВ на 1298240,75 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 04.04.12р. № 000026230 та збільшувати суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3028777,0 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 04.04.12р. № 0000252330. Внаслідок чого, податкові повідомлення-рішення від 30.12.11р. № 0000390700, від 04.04.12р. № 000026230 та № 0000252330 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30.12.2011р. № 0000390700, від 04.04.2012р. № 0000252330 та № 0000262330 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вимоги щодо визнання зазначених податкових повідомлень-рішень протиправними не підлягають задоволенню, оскільки вимога про скасування податкового повідомлення-рішення є більш обширною та включає в себе визнання рішення протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Електромашстан" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова:

податкове повідомлення-рішення № 0001392330/0 від 28.09.10р. (№ 0001392330/1 від 13.12.10р.), яким ПП «Електромашстан»було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 4360967,10 грн., в тому числі 2316132,0 грн. за основаним платежем та 2044835,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 0000450700/0 від 28.09.10р. (№ 0000450700/1 від 13.12.10р.), яким ПП «Електромашстан»було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1367009,0 грн., в тому числі 911339,0 грн. за основним платежем та 455670,0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 0000440700/0 від 28.09.10р. (№ 0000440700/1 від 13.12.10р.), яким ПП «Електромашстан»було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 664878,0 грн., з них на 229100,0 грн. за березень 2009р., на 125219,0 грн. за червень 2009р., та на 310559,00 грн. за листопад 2009р.;

податкове повідомлення-рішення № 0000252330 від 04.04.12р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3027787,0 грн., з яких 2669172,0 грн. за основним платежем та 358605,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 000026230 від 04.04.12р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «ЕЛЕКТРОМАШСТАН»з ПДВ із вироблених в Україні товарів на суму 1298240,75 грн., з яких 1136571,0 грн. за основним платежем і 161669,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 0000390700 від 30.12.2011р., яким ПП «ЕЛЕКТРОМАШСТАН»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142087,0 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Електромашстан" (код 32235483) частину сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 16.09 грн. (шістнадцять гривень 09 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 23 квітня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко